Справа №2-5008/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прачук
Номер провадження 22-ц/1890/2318/12 Суддя-доповідач - Лузан
Категорія - 51
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Гагіна М. В., Сибільової Л. О.,
за участю секретаря - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка»
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка»
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
в с т а н о в и л а :
Рішенням суду від 07 листопада 2012 року позов задоволений .
Стягнуто з Казенного підприємства Шосткинський Казенний завод «Зірка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11 702 гривні 40 коп.
Стягнуто з Казенного підприємства Шосткинський Казенний завод «Зірка» на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 останнім часом працювала в Казенному підприємстві Шосткинський Казенний завод «Зірка» радіотелефоністом дільниці телефонного зв'язку.
Наказом № 928 к від 02 листопада 2011 року вона була звільнена з 02 листопада 2011 року на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (а.с. 2, 3).
Судом встановлено і названих обставин сторони не оспорюють, що при звільненні позивачки в порушення ст. 116 КЗпП України відповідач з нею не розрахувався, заборгованість по зарплаті не виплатив.
Судовим наказом Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2012 року з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» стягнуто на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 13437 грн. 57 коп. (ас.8).
Під час розгляду даної справи наявність заборгованості із заробітної плати у відповідача перед ОСОБА_1 в сумі 13437 грн. 57 коп. та сам факт непроведення розрахунку з дня звільнення по день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не оспорював.
Задовольняючи позовні вимоги, суд, пославшись на положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України, виходив з того, що відповідач не провів своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні, спір про розмір заборгованості по зарплаті між сторонами відсутній, також відповідач не надав суду доказів відсутності його вини у нездійсненні розрахунку з позивачем, а посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан суд визнав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. За таких обставин позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд першої інстанції визнав обґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 117 КЗпП України передбачається відповідальність за затримку розрахунку при звільненні : 1. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 2. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З довідки, виданої відповідачем, від 12.09.2012 р. вбачається, що розмір середньоденного заробітку позивачки перед звільненням становив 50 грн. 88 коп.
Кількість робочих днів затримки розрахунку в межах заявленого позову, тобто з 03 листопада 2011 року по 05 жовтня 2012 року, складає 230 днів.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 11702 грн. 40 коп. (50 грн. 88 коп. х 230 днів) .
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки під час звільнення відповідач не виплатив позивачу всіх сум, що належали йому від підприємства, то у суду першої інстанції були підстави для застосування до відповідача передбаченої ст. 117 КЗпП України відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.
Колегія суддів вважає, що сам по собі факт відсутності у відповідача коштів не звільняє його від відповідальності перед позивачем за затримку розрахунку при звільненні, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.
Не можуть бути підставою для зміни чи скасування судового рішення доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач у день звільнення, начебто, не працювала, а потім не зверталась з вимогою про розрахунок. Такі доводи не заслуговують на увагу, так як відповідач не надав доказів про те, що як у день звільнення, так і у наступні дні мав реальну можливість розрахуватись з позивачкою. В той же час наявні у справі докази свідчать про протилежне, а саме : відсутність у відповідача коштів для розрахунку з позивачкою змусила останню звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі, який і на час ухвалення рішення суду у даній справі залишається невиконаним.
Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» відхилити.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -