копія
Провадження № 11/2290/872/12
Справа № 5/2210/59/12 Головуючий в 1-й інстанції Лазаренко А.В.
Категорія: постанова Доповідач Болотін С. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26.12.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Вітюка В.Ж., Матущака М.С.,
з участю прокурора Смакогуза І.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Летичівського районного суду від 14 листопада 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Летичівського районного суду від 14 листопада 2012 року задоволено подання інспектора Летичівського районного підрозділу Деражнянського МРВ КВІ УДПтСУ в Хмельницькій області і
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, -
направлено для відбування покарання, призначеного вироком Летичівського районного суду від 10 жовтня 2011 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України, у виді 2 років 6 місяців обмеження волі, оскільки він під час іспитового строку не виконував покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду, оскільки судом першої інстанції не досліджувались причини його неявки до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації та причини залишення місця проживання, які були поважними. Стверджує, що постанова суду є необґрунтованою та передчасною.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого на підтримку апеляції з посиланням на зазначені в ній доводи, його виступ в судових дебатах, прокурора, який просить апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову -без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Летичівського районного суду від 10 жовтня 2011 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2011 року, ОСОБА_1, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді двох років шести місяців обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку на 2 роки.
Згідно із вимогами ст. 76 КК України ОСОБА_1 було зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
6 лютого 2012 року ОСОБА_1 поставлено на облік в кримінально-виконавчій інспекції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 КК України суд направляє засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання, якщо той не виконує покладені на нього при звільненні від відбування покарання з випробуванням обов'язки.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, будучи засудженим за вироком суду до обмеження волі і являючи звільненим від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, та встановленням ряду вимог щодо його поведінки, в період встановленого йому іспитового строку покладені на нього обов'язки не виконав та від їх виконання ухилився.
Так, засуджений ОСОБА_1 в органи кримінально-виконавчої інспекції за викликами не з'являвся, про причини неявки інспектора КВІ не повідомив, поважність причини неявки нічим не підтвердив.
Будучи у встановленому законом порядку попереджений про необхідність повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, в липні 2012 року, зник з місця постійного проживання та виїхав за межі Хмельницької області, де знаходився тривалий період часу -понад 4 місяці, в зв'язку з чим був оголошений в розшук.
Ці обставини, які ОСОБА_1 не оспорював у суді, свідчать про систематичне порушення ним встановлених у ст. ст. 75 ч. 2, 78 ч. 2 КК України умов звільнення його від відбування покарання з випробуванням та про його стійке небажання стати на шлях виправлення, що давало суду законні підстави для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання.
ОСОБА_1 з судимості жодних висновків не зробив, фактично органи КВІ, як вбачається з їх подання, не можуть належним чином забезпечити перевиховання засудженого, а сам він цього не бажає, що ствердив своєю поведінкою.
Вказане свідчить про небажання засудженого ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відбути випробування, виконати обов'язки покладені на нього судом та стати на шлях виправлення.
Таким чином, судове рішення по справі ґрунтуються на вимогах закону і підстав для його скасування не встановлено.
Колегія суддів вважає, що перевиховання та виправлення засудженого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства.
Те, що ОСОБА_1 залишив місце проживання у зв'язку з спробами працевлаштуватися, його мати потребує допомоги, а він позитивно характеризується за місцем проживання, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, не спростовувало встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що засуджений дотримується умов і обов'язків, покладених на нього при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення апеляції засудженого.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Постанову Летичівського районного суду від 14 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого -без задоволення.
Судді (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Болотін С.М.