Справа № 1325/2-8/12 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т. Г.

Провадження № 22-ц/1390/2530/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді: Шеремети Н.О.

суддів: Бойко С.М., Зверхановської Л.Д.

при секретарі: Служалі А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 03 січня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

14.09.2012 року Кредитна спілка "Аккорд" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 в користь Кредитної спілки "Аккорд" 19 764 грн. 38 коп. заборгованості за кредитним договором та 317 грн. 64 коп. судових витрат, а всього 20 008 грн. 02 коп.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не встановив наявність чи відсутність у позивача ліцензії на здійснення банківських операцій та не встановлено факт видачі відповідачу коштів згідно договору кредиту. Апелянт також вважає, що судом допущено порушення норми ст. 257 ЦК України, оскільки у відповідача виникла заборгованісь за кредитним договором ще з 25.01.2008 року, а позов подано 14.09.2011 року, чим порушено трирічний строк позовної давності. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така до задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст.1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 21.12.2007 р. між кредитною спілкою "Аккорд" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2332с-льв, відповідно до умов якого позивач зобов"язувався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 5000,00 грн., а відповідач в свою чергу зобов"язувався повністю повернути кредитні кошти позивачу та сплатити проценти за користування кредитом.

У зв'язку з систематичним невиконанням позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором, а саме, несплата основного боргу та процентів за користування кредитом, неповернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту, у відповідача ОСОБА_2 склалася заборгованість за кредитним договором, з квітня 2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.06.2011 року становила 19 764, 38 грн., які позичальник КС «Аккорд» не сплатив.

Задоволюючи позов про стягнення боргу за кредитним договором, суд першої інстанції вірно виходив з умов кредитного договору, укладеного між сторонами, в якому обумовлені права та обов'язки сторін, їх відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором.

Судом першої інстанції також встановлено, що КС «Аккорд», надавши відповідачу кредитні кошти, про що свідчить видатковий касовий ордер на суму 5000 грн., його підпис на ньому, умови кредитного договору виконав, а ОСОБА_2 свого обов»язку щодо своєчасного повернення основного боргу та відсотків за користування кредитом не виконав.

За невиконання зобов»язання з повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, позичальник несе відповідальність, передбачену ст.1050 ЦК України, у якій зазначено, що у випадку своєчасного неповернення суми позики, позичальник зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Наслідками порушення відповідачем умов кредитного договору щодо строку виконання зобов»язань, стало нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених умовами договору, розмір яких за весь час користування кредитними коштами становив 39061, 46 грн. Розмір нарахованих штрафних санкцій з 39061, 46 грн. було зменшено до 5000 грн., що підтверджується витягом з рішення кредитного комітету КС «Аккорд»від 4.06.2011 р.

Станом на 04.06.2011 р. розмір простроченої заборгованості за кредитним договором становив 19764,38 грн., з яких: 5000 грн. - залишок кредиту, 9764,38 -залишок процентів, 5000 грн. -нараховані штрафні санкції, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що позивачем не виконано п.1.1 Договору №2332с-льв від 21.12.2007 р. і кредитні кошти в розмірі 5000 грн. йому не надавались, оскільки позивачем надано докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, а саме: копію кредитного договору №2332с-льв від 21.12.2007 року, видатковим касовим ордером на суму 5000 грн., витяг з рішення кредитного комітету від 04.06.2011 року, розрахунок суми заборгованості, копія заяви ОСОБА_2 від 21.12.2007 р. про прийом в члени КС "Аккорд", заяву ОСОБА_2 про надання кредиту та копію анкети позичальника від 21.12.2007 р., що підтверджують факт надання та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5000 грн.

Колегією суддів враховується і те, що кредитний договір відповідачем не оспорювався, а тому зазначені в апеляційній скарзі доводи апелянта щодо недотримання вимог законодавства при укладенні кредитного договору, судом до уваги не беруться, оскільки такі спростовані наданими позивачем доказами.

Апелянт, заперечуючи в апеляційній скарзі суму боргу, надані позивачем докази, на їх спростування не надав жодних доказів, хоча відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов»язок доказування лежить на обох сторонах.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про підставність позовних вимог, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Висновки суду першої інстанції достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.. 303, п.1 ч.1 ст. 307 , ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити, рішення Турківського районного суду Львівської області від 03 січня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Бойко С.М.

Зверхановська Л.Д.