УХВАЛА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі: головуючого - Вотьканича Ф.А., суддів - Дідика В.М., Стана І.В., з участю прокурора - Фрицюк В.В., захисника-ОСОБА_1, засудженого- ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_2, уродженця м.Ужгорода, мешканця
АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, на утримання двоє неповнолітніх дітей, не судимого, засуджено за ч.5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі;
Постановлено:
запобіжний захід щодо ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, строк відбуття покарання рахувати з 17 квітня 2006 року; речові докази - будівельні ножиці, навісний замок - знищити.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 6 листопада 2003 року близько 1-ої години, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, шляхом перекусу будівельними ножицями навісного замка на вхідних дверях проникли у виробниче приміщення АПК «Ужгородський», що по вул. Молодіжній в с.Розівка Ужгородського району та викрали 1 800 кілограм ядер грецьких горіхів, вартістю 21 600 гривень, належних приватному підприємцю ОСОБА_3, чим завдали йому матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляції засуджений порушує питання про скасування вироку та закриття щодо нього провадження в справі за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на те, що не знаючи про вчинення ОСОБА_4 злочину, лише допомагав йому завантажити та перевозити мішки з ядрами горіхів.
Справа № 515/2006 Категорія 11
Головуючий у першій інстанції Бедьо В.І.
Доповідач Дідик В М
Окрім того, вказує на те, що судом було допущено ряд порушення норм кримінально- процесуального законодавства, в тому числі при призначенні покарання не було враховано всіх пом»якшуючих обставин, зокрема характеризуючих даних його особи, а також того, що на його утриманні є троє неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника та засудженого, які підтримали апеляцію, промову прокурора, яка вважала, що дії засудженого слід перекваліфікувати з ч.5 на ч.4 ст.185 КК України й відповідно за цією нормою кримінального закону призначити йому покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 вчиненні ним злочину, за який його засуджено за обставин, наведених у вироку, повністю доведена зібраними у справі й перевіреними у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями обвинуваченого ОСОБА_4, з яких вбачається, що 5 листопада 2003 року, після вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2, вони поїхали до знайомого в с.Розівку. Неподалік від будинку, де той проживав, побачили магазин, двері до якого були відчинені і біля сходів у цей магазин лежало близько 25 наповнених мішків, які вони вирішили викрасти. Допомогти перевезти ці мішки до ОСОБА_2 попросили ОСОБА_5, у якого був вантажний автомобіль «Москвич». Дружина ОСОБА_2 насварила їх, коли вони приїхали з цими мішками до їхнього будинку, тому всі мішки перевезли до ОСОБА_5 /т.1 а.с.160-163; т.З а.с.200-202/.
Показання ОСОБА_2 про те, як завантажували та перевозили мішки узгоджуються із наведеними показаннями ОСОБА_4 та показаннями свідка ОСОБА_5/т.1а.с.51-53, 109-117, т.2а.с.126-130,148-151,324/.
Зазначені показання узгоджуються між собою і не суперечать обставинам справи.
Щодо доведеності вини у вчиненні крадіжки шляхом проникнення, то ця ознака складу злочину підтверджується висновком судово-криміналістично-трасологічної експертизи, згідно якої розділення петель /перкус/ дужки навісного замка, вилученого 6 листопада 2003 року під час огляду місця події, вчинено будівельними ножицями, які були вилучені 11 листопада 2003 року під час обшуку будинку АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_4 /т.1 а.с.112-115/.
За наведених обставин, враховуючи час вчинення злочину, спосіб та кількість викраденого, доводи апелянта про його необізнаність у вчиненні злочину до уваги прийняті не можуть бути і апеляційним судом розцінюються як спроба уникнути кримінальної відповідальності.
Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.5 ст.185 КК України, то така підлягає зміні, оскільки державним обвинувачем пред»явлене ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачення було змінено із ч.5 ст.185 КК України на ч.4 ст.185 КК України, потерпілий в судовому засіданні не підтримав обвинувачення у раніше пред»явленому обсязі, відмовився від пред»явлення цивільного позову і просив не позбавляти ОСОБА_2 волі.
Приймаючи до уваги другорядну роль ОСОБА_2 у вчиненні злочину, його позитивну характеристику з місця проживання, те, що на його утриманні троє неповнолітніх дітей, з потерпілим помирився, апеляційний суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Посилання ОСОБА_2 в апеляції на те, що органом досудового слідства і судом першої інстанції під час провадження у справі були допущені істотні порушення вимог кримінально- процесуального закону є голослівними і до уваги не приймаються.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково не вказав у вироку про зарахування до строку відбуття ОСОБА_2 покарання термін його затримання під час досудового слідства з 1 грудня по 10 грудня 2003 року /т.2 а.с. 66,101,107/.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року щодо нього змінити.
Перекваліфікувати його дії з ч.5 ст.185 КК України на ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України 4 /чотири/ роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 17 квітня 2006 року, зарахувавши у цей строк термін його затримання під час досудового слідства з 1 грудня по 10 грудня 2003 року.
В решті вирок залишити без змін.