УХВАЛА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі: головуючого - Вотьканича Ф.А., суддів - Дідика В.М., Стана І.В., з участю прокурора - Фотченка С.І., засудженого - ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Берегівського районного суду від 3 липня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого,
судимого:
· 21.08.1995 року за ч.2ст.141, ч.2 ст.144 КК України /в ред.1960 p./ на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
· 15.07.1998 року за ч.1 ст.196-1 КК України /в ред. 1690р./ на 1 рік позбавлення волі із сплатою штрафу в сумі 170 гривень, на підставі ст.46-1 застосовано відстрочку виконання вироку на 1 рік в частині основного покарання;
· 12.11.1998 року за ч.2 ст.140 КК України/в ред. 1960р./ із застосуванням ст.43 КК України на 2 роки позбавлення волі;
· 01.08.2001 року за ч.2 ст.196-1 КК України / в ред. 1960р./ на 1 рік позбавлення волі; 17.09.2001року апеляційним судом Закарпатської області змінено в частині покарання і остаточно призначено 6 місяців позбавлення волі;
· 20.02.2002 року за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- 9.10.2003 року за ч.2 ст.185. ч.2
ст.190,ч.1ст.309, КК України на 2 роки 6 місяців
позбавлення волі; постановою Сарненського
районного суду Рівненської області умовно-
-------------------------------------- достроково звільнений на 3 місяці 21 день;
Справа № 680/2006 Категорія 11
Головуючий у першій інстанції Балог І.І. Доповідач Дідик В М
- 29.12.2005 року за ст.395 КК України до арешту строком на 1 місяць,
засуджено за ч.2 ст.18б КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч.1 ст.296 КК України на 1 місяць арешту. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 4 роки позбавлення волі.
Постановлено:
запобіжним заходом щодо ОСОБА_1 залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання рахувати з 25 травня 2006 року;
стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 73 гривні 32 копійки судових витрат.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 5 грудня 2005 року, близько 3-ої години, на пр.Свободи в ІІНФОРМАЦІЯ_1, виходячи з автомобіля «Дейво- сенс» зірвав із шиї водія ОСОБА_2 і відкрито викрав мобільний телефон «Нокія 3410», вартістю 240 гривень із сім картою зв»язку «UMC», вартістю 30 гривень, на рахунку якої було 33 гривні, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 303 гривні.
Окрім того, 15 січня 2006 року, близько 20-ої години на залізничній колії на перегоні Берегово - Боржава Львівської залізниці між 27 і 28 км., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, навмисно, з хуліганських спонукань, кинув камінь в сторону вагону № 2 дизель- потягу № 802 сполученням Ужгород-Тячево, розбив вікно та влучив в голову пасажиру поїзду ОСОБА_3, чим причинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції як такий, що постановлений з істотним порушенням вимог кримінально -процесуального закону. Посилається на те, що досудове і судове слідство у справі було неповним та однобічним, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України недоведена і просить постановити щодо нього виправдувальний вирок, а в частині обвинувачення за ст.186 КК України - повернути кримінальну справу для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, виступ засудженого, який апеляційні вимоги змінив, просив пом»якшити призначене вироком покарання за ч.2 ст.186 КК України та заперечив свою участь у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, промову прокурора, який вважав вирок законним і обгрунтованим, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.299 КПК України суд у випадку, коли учасники судового розгляду проти цього не заперечують, вправі визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не спорюються. При цьому суду слід з»ясувати чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істиності їх позицій.
Окрім того, зазначена норма кримінально- процесуального закону вказує на обов»язковість допиту підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань.
Судом першої інстанції не виконано жодної із викладених вимог.
Викликає сумнів істиність та добровільність зміни позиції підсудного, який попередньо у судовому засіданні 26.06.2006 р. вказував на те, що працівники міліції застосовуюючи щодо нього насильство, змусили визнати вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.296 КК України і стверджував, що свідки можуть підтвердити його непричетність до цієї злочинної події, /а.с. 133/. Однак, вже 3.07.2006р. змінив покази і, як зазначено в протоколі судового засідання, «.. тепер визнаю себе винним повністю..» /а.с. 140/.
Окрім того, в протоколі судового засідання від 3.07.2006 року немає відомостей про допит підсудного щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, причетність до якого він раніше категорично заперечував і обставини не досліджувались, а з»ясовувалось лише чи визнає він вину у вчиненні інкриміновиних йому злочинів, /а.с. 140/.
В частині призначення покарання за ч.2 ст.186 КК України, суд першої інстанції призначив необхідне й достатнє покарання для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів, при цьому взяв до уваги всі обставини, що пом»якшують покарання.
Керуючись ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Берегівського районного суду від 3 липня 2006 року щодо нього в частині його засудження за ч.1 ст.296 КК України скасувати, справу повернути в суд першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
В решті вирок залишити без змін.