АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
МСП - 03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2а
Справа № 22- 2690-174 57 Головуючий у 1 інстанції - Новак А.В. Доповідач - Семенюк Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Чайці І.В..,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Адаменко Валерія Васильовича - представника ТОВ «Житловик-Плюс» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ТОВ «Житловик-Плюс», ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» про визнання розпорядження та ордеру недійсним, скасування реєстрації, виселення та вселення, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року позов задоволено.
Визнано недійсним Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 436 від 27 квітня 2006 року «Про включення до числа службових та надання службових жилих приміщень» в частині затвердження дозволу про надання ОСОБА_2 ордеру на право зайняття службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано недійсним ордер № 001730, виданий 18 червня 2007 року на підставі Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 436 від 27 квітня 2006 року на право зайняття ОСОБА_2 службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_2 із жилого приміщення загальної квартири АДРЕСА_1.
Скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у жиле приміщення загальної квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано ТОВ «Житловик-Плюс» не чинити перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_5 у користуванні жилим приміщенням загальної квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 16 (шістнадцять) гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 та представник ТОВ «Житловик-Плюс» подали апеляційні скарги на рішення суду, в яких просять рішення скасувати, ухвалити нове рішення, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що позивачі звернулися до суду з даним позовом до відповідачів, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_5, разом із своїм сином ОСОБА_5, на підставі отриманого у встановленому порядку ордеру вселилася в АДРЕСА_1. Вказане жиле приміщення було їй надано у зв'язку з роботою на посаді двірника в ТОВ «Житловик».
Влітку 2003 року ОСОБА_5 звільнилася з роботи за власним бажанням, написавши відповідну заяву керівництву ТОВ «Житловик», і, оскільки їй необхідно було виїхати до Росії, вона не отримала копії наказу про звільнення і належним чином оформленої трудової книжки. Повернулася до Києва разом із сином приблизно через півтора місяця і проживала в спірній кімнаті до грудня 2004 року, не сплачуючи комунальні послуги після чого знову поїхала в Росії доглядати хвору матір. Повернувшись в грудні 2008 року в Київ, з'ясувала, що в її кімнаті проживають інші особи, особистих речей також в кімнаті не залишилося.
Вважають, що їм неправомірно перешкоджають користуватися кімнатою, отриманою у встановленому порядку, в якій вони зареєстровані до даного часу, просили визнати недійсним розпорядження № 436 від 27.04.2006 року в частині затвердження дозволу про надання ОСОБА_2 ордеру на право зайняття службового жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, визнати недійсним ордер від 14.06.2007 року № 001 730, виданий ОСОБА_2 на право зайняття службового жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 із вказаного жилого приміщення і скасувати його реєстрацію місця проживання, вселити позивачів у АДРЕСА_1 та заборонити ТОВ «Житловик-Плюс» чинити перешкоди позивачам у користуванні житловим приміщенням у АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що згідно рішення Київської міської ради від 30.11.2000 року за № 106/1083 «Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва відомчого фонду та інженерних мереж» від 11.07.2002 року № 139/139 «Про вирішення питань, пов'язаних з передачею будинків та інженерних мереж», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05.11.2002 року № 2014 та додатку № 1 до розпорядження будинок АДРЕСА_1 був переданий у комунальну власність до територіальної громади Голосіївського району м. Києва.
Рішенням Голосіївської районної у м. Києві ради від 26.02.2004 р. № 22/23 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва» та відповідно наказу № 79 КП «Голосієво-житло» від 16.03.2003 року, будинок АДРЕСА_1 був переданий на утримання та обслуговування 02.01.2008 року до ТОВ «Житловик-Плюс».
01.01.2009 року між Голосіївською районною в м. Києві радою та ТОВ «Житловик-Плюс» було укладено договір доручення № 1/1.
Згідно довідки № 747 від 04.06.2008 року, виданої ТОВ «Житловик-Плюс», у спірній кімнаті з 15.07.1997 року зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_5
За ордером № 50 від 26.05.1997 р., виданого на підставі рішення житлової комісії держадміністрації Московського району м. Києва від 09.07.1997 року за № 12, ОСОБА_5, яка працювала двірником-наглядачем будинків «ЖЕК-203», на сім'ю з двох осіб (вона та її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1) у сімейному гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 житловою площею 12 кв.. м.
На підставі розпорядження держадміністрації Голосіївського району м. Києва № 436 від 27.04.2006 року про затвердження рішення адміністрації КП «Голосіїв-житло» «Про надання службових жилих приміщень», відповідачу ОСОБА_2 на сім'ю із однієї особи, який працював слюсарем-сантехніком, було видано ордер № 001730 від 14.06.2007 р. на право зайняття службового приміщення - кімнати АДРЕСА_1, в якій він на даний час зареєстрований і відповідно проживає до цього часу.
Із вказаного розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації вбачається, що статус спірної кімнати в 2006 році змінено із кімнати в сімейному гуртожитку на службове жиле приміщення, але на момент виїзду ОСОБА_5 до Росії, спірна кімната відносилася до жилого фонду у гуртожитку.
Виходячи із змісту Глави 4 ЖК України і Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року за № 208, особа, може бути виселена в гуртожитку з підстав, передбачених цими нормативними актами з наданням іншого вмілого приміщення чи без такого, або добровільно залишити займане жиле приміщення з гуртожитку, відповідно із втратою права користування ним.
Як вбачається з рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 березня 2009 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Житловик-Плюс» до ОСОБА_5, ОСОБА_5, третя особа ВГІРФО Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, ТОВ «Житловик-Плюс» відмовлено у задоволенні позову про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_5 не втрачали право на користування спірною кімнатою і в ході судового засідання не встановлено обставин, які б свідчили про втрату ними інтересу до житлового приміщення квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 14 червня 2007 року - на час видачі ордеру на зазначене житло ОСОБА_2, спірне жиле приміщення перебувало у користуванні позивачів, які не були позбавлені права користування ним, і не було вільним.
Відповідно до ст. 58 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 436 від 27 квітня 2006 року «Про включення до числа службових та надання службових жилих приміщень» в частині затвердження дозволу про надання ОСОБА_2 ордеру на право зайняття службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та ордер № 001730 виданий 18 червня 2007 року на підставі Розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 436 від 27 квітня 2006 року на право зайняття ОСОБА_2 службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 недійсними.
Відповідно до ст. 117 ЖК України, у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.
Задовольняючи позов в частині виселення ОСОБА_2 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_1, скасування його реєстрації за вказаною адресою та відповідно вселення у вказане приміщення ОСОБА_5, ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги ОСОБА_5 обґрунтовані і у такий спосіб будуть відновлені їхні права на спірне житло.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував строк позовної давності, який позивачами пропущений, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції досліджувалось питання щодо строку позовної давності та встановлено, що про наявність розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 436 від 27 квітня 2006 року «Про включення до числа службових та надання службових жилих приміщень» позивачі дізналися на початку грудня 2008 року, а з позовом звернулися до суду 11 серпня 2009 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не є належним відповідачем у спорі про зняття його з реєстраційного обліку, оскільки, відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Виходячи з аналізу даної норми, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 в даному випадку є належним відповідачем, оскільки зняття з реєстрації проводиться, в тому числі, і за заявою зареєстрованої особи.
Також колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги ТОВ «Житловик-Плюс», що суд першої інстанції не врахував, що на час видачі ордеру ОСОБА_2, позивачі були відсутні за місцем реєстрації, а тому їх права не порушувалися, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Судом встановлено, що станом на 14 червня 2007 року - на час видачі ордеру на зазначене житло ОСОБА_2, спірне жиле приміщення перебувало у користуванні позивачів, які не були позбавлені права користування ним, і не було вільним, а за т. 58 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2009 року ТОВ «Житловик-Плюс» відмовлено у задоволенні позову про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
За таких обставин немає підстав вважати, що права позивачів не порушувалися.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Адаменко Валерія Васильовича - представника ТОВ «Житловик-Плюс» відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді