АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11/2690/2388/2012 Головуючий у першій інстанції Дігтяр І.Р.

Категорія: п.1,6 ч.2 ст. 115 КК України Доповідач Павленко О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Павленко О.П.

суддів Гладія С.В., Юденко Т.М.

за участю прокурора Гуменюк Л.М.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, із застосуванням у порядку ст. 85-3 КПК України 1960 року відеоконференції з Київським слідчим ізолятором, кримінальну справу за апеляціями захисників ОСОБА_6, ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лихачів Носівського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого СПД «ОСОБА_5.», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

засуджено за п.1,6 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_8 150.000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в рівних долях кожному.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишено без розгляду.

По справі вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За вироком суду, приблизно восени 2007 року у невстановлений слідством день, час та місці, ОСОБА_5 взяв у борг у потерпілого ОСОБА_9 невстановлену суму грошових коштів. Крім цього, приблизно 22 вересня 2011 року ОСОБА_5, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, отримав від ОСОБА_9 на тимчасове зберігання грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 22 вересня 2011 року, становить 199 342 гривні 50 копійок.

У невстановлений слідством день потерпілий ОСОБА_9 почав вимагати від ОСОБА_5 повернути йому борг і 25 000 доларів США, які він передав останньому на тимчасове зберігання у зв'язку з необхідністю придбання житла, на що ОСОБА_5 пообіцяв повернути вказані грошові кошти.

З метою неповернення боргу та грошових коштів в сумі 25 000 доларів США, отриманих від ОСОБА_9 на тимчасове зберігання, у ОСОБА_5 виник умисел на вбивство ОСОБА_9 і його дружини ОСОБА_10

Вбивство подружжя ОСОБА_10, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 запланував вчинити з гладкоствольної мисливської рушниці 12-го калібру, яку він придбав разом з 4 патронами 12-го калібру у невстановлений слідством день, час та місці у невстановленої слідством особи.

Так, 03 жовтня 2011 року, приблизно о 17 годині 35 хвилин ОСОБА_5 під час телефонної розмови з ОСОБА_9, під приводом повернення боргу переданих на тимчасове зберігання грошових коштів в сумі 25 000 доларів США, домовився про зустріч 04 жовтня 2011 року за місцем проживання останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 04 жовтня 2011 року, приблизно о 08 годині 40 хвилин ОСОБА_5 прибув на своєму автомобілі «Фольксваген Пассат» д.н.з. НОМЕР_1 до будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, сховав рушницю, яка перебувала у розібраному стані, під верхній одяг, після чого направився до квартири № 154 вказаного будинку, в якій проживали потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10

Зайшовши до вітальної кімнати вказаної квартири, ОСОБА_5 скористався відсутністю ОСОБА_9 і ОСОБА_10, приготував у бойове положення рушницю, з метою вчинення вбивства ОСОБА_9 і ОСОБА_10

В той час, коли потерпілий ОСОБА_9 зайшов до кімнати і сів у крісло, ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснив два постріли в область грудей та шиї ОСОБА_9, від яких останній помер на місці.

На звуки пострілів у коридорі з'явилась потерпіла ОСОБА_10, і побачивши мертвим свого чоловіка, відразу вибігла з квартири в напрямку дверей, які ведуть у під'їзд будинку. В цей час ОСОБА_5 перезарядив рушницю, вибіг з квартири вслід за потерпілою ОСОБА_10, яка перебувала у загальному коридорі квартир № 153-156, і діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою доведення свого умислу до кінця, здійснив два постріли в ОСОБА_10

Після цього, ОСОБА_5 взяв за ноги ОСОБА_10, яка в цей час перебувала в стані свідомості, затягнув її до загального коридору квартир №№ 153-154, де прикладом рушниці наніс їй численні удари по голові, від яких ОСОБА_10 померла на місці.

Переконавшись, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 мертві, з метою приховання слідів злочину, ОСОБА_5 зімітував пограбування квартири, помістив рушницю та гільзи від патронів у поліетиленовий пакет і з місця вчинення злочину зник, при цьому розпорядився грошовими коштами в сумі 25 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 04 жовтня 2011 року становить 199 317 гривень 50 копійок, на власний розсуд.

В цей же день, приблизно о 10 годині, ОСОБА_5, з метою приховання знаряддя злочину, перебуваючи на мосту між станціями метрополітену «Лівоборежна» та «Гідропарк» в м. Києві, викинув у річку Дніпро невстановлену слідством гладкоствольну мисливську рушницю 12-го калібру і 4 гільзи від патронів 12-го калібру, які знаходились у поліетиленовому пакеті.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 123/2444/2 від 08 грудня 2011 року при дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені вогнепальне сліпе, дробове поранення шиї та вогнепальне сліпе, дробове, проникаюче поранення живота.

Смерть ОСОБА_9 настала від вогнепальних дробових поранень шиї та живота з ушкодженням внутрішніх органів, судин шиї, хребта у шийному відділі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 122/2443/2 від 09 грудня 2011 року при дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлені наступні ушкодження: вогнепальне наскрізне, дробове поранення правого плеча, вогнепальне наскрізне дробове поранення лівого ліктя та відкрита черепно-мозкова травма.

Смерть ОСОБА_10 настала від відкритої черепно-мозкової травми з синцями, забійними ранами на голові, крововиливами у м'які покриви волосяної частини голови, множинними переломами кісток склепіння та основи черепа, переломами кісток обличчя, крововиливами під м'яку мозкову оболонку, у тканину та шлуночки головного мозку, з розвитком набряку - набухання головного мозку.

В апеляції захисник ОСОБА_6, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року скасувати, а справу щодо ОСОБА_5 закрити у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину.

Апелянт вважає, що винуватість ОСОБА_5 не доведена зібраними по справі доказами, досудове та судове слідство проведено однобічно і неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

На думку апелянта, у справі немає прямих та безспірних доказів того, що саме ОСОБА_5 здійснив даний злочин, немає жодного свідка, який би прямо вказував, що саме ОСОБА_5 стріляв у потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ніхто не бачив його на місці скоєння злочину в момент, коли були вбиті потерпілі.

Головні докази обвинувачення - явка з повинною ОСОБА_5 та дані протоколу відтворення обстановки та обставин події від 05 жовтня 2011 року, як зазначає апелянт, не можуть бути належними доказами, оскільки були отримані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, під тиском працівників міліції, а показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також дані роздруківок телефонних з'єднань абонентських номерів та довідки оператора мобільного зв'язку свідчать про те, що в час вчинення вбивства подружжя ОСОБА_5, ОСОБА_5 знаходився за межами будинку, де було скоєно злочин.

Крім того, апелянт звертає увагу на ту обставину, що органом досудового слідства перевірялась лише одна версія, що вбивця ОСОБА_5, а те, що могли бути інші підозрювані в скоєнні цього злочину, ніхто не перевіряв.

В апеляції з доповненнями захисник ОСОБА_4, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року та закрити справу щодо ОСОБА_14 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину.

Як вважає апелянт, вина ОСОБА_14 не доведена зібраними по справі доказами.

Досудове слідство та суд в підтвердження вини засудженого послались на докази, які є неналежними і недопустимими, зокрема, показання свідків - працівників міліції, які затримали ОСОБА_5 і відібрали у нього явку з повинною, понятих, які приймали участь у відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5, а також на суперечливі висновки експертиз по одному і тому ж предмету дослідження, а саме висновки експертів, які досліджували вилучені у ОСОБА_5 шкарпетки та туфлі і встановили наявність на них слідів крові людини, водночас ці висновки є взаємовиключними та сумнівними в частині об'єкта дослідження (належності шкарпеток саме ОСОБА_5.).

Разом з тим, суд безпідставно не прийняв до уваги встановлене алібі ОСОБА_5, не дивлячись на те, що за показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також за даними роздруківок телефонних з'єднань абонентських номерів і довідки оператора мобільного зв'язку ОСОБА_5 саме в час вбивства потерпілих не був на місці злочину. Про зазначене свідчать і висновки судово-медичних експертиз про те, що в ОСОБА_9 стріляли о 8.35-8.40, а в ОСОБА_10 стріляли о 8.20.-8.30.

Крім того, на думку апелянта, суд не звернув увагу на неповноту досудового слідства, під час якого, крім іншого, було грубо порушено право ОСОБА_5 на захист, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Зокрема, перебуваючи в статусі свідка, ОСОБА_5 працівниками міліції незаконно було позбавлено волі та безпідставно ізольовано на тривалий час у період з 02.10 годин 04 жовтня 2011 року до 11.40 годин 05 жовтня 2011 року та під тиском, із застосуванням заходів фізичного впливу, отримано явку з повинною.

Крім того, слідчим були порушені вимоги закону щодо участі захисника при проведенні слідчих дій, оскільки призначений ОСОБА_5 в порядку ст. 47 КПК України захисник - адвокат ОСОБА_15, не є членом Київської колегії адвокатів.

З урахуванням цього, як вважає апелянт, всі докази, котрі були отримані органом досудового слідства до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та процесуальні дії, вчинені за участю захисника ОСОБА_15, у тому числі первинні показання ОСОБА_5, а також його показання в процесі відтворення обстановки та обставин події, є неналежними та недопустимими, на що суд першої інстанції увагу не звернув та безпідставно врахував неналежні докази, як докази винуватості засудженого.

Про істотне порушення кримінально-процесуального закону, як зазначає апелянт, свідчить і та обставина, що слідчий 20 січня 2012 року у відсутність захисника виніс постанову про притягнення особи як обвинуваченого та ухилився від роз'яснення обвинуваченому його прав, суті пред'явленого обвинувачення, оголошення та вручення копії цієї постанови та подальшого допиту ОСОБА_5 в якості обвинуваченого, чим порушив вимоги ст.ст. 132, 140, 142, 143 КПК України, при цьому одноосібно склав протокол про пред'явлення обвинувачення, в якому сфальсифікував відмову ОСОБА_5 від підпису.

Суд, на думку захисника, спотворив обставини пред'явлення обвинувачення та ухилився від надання належної оцінки порушенням кримінально-процесуального закону під час досудового слідства.

Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, як вважає захисник, були допущені і судом під час проведення судового слідства. Зокрема, підсудний за станом здоров'я не зміг прийняти участь у повторному допиті свідка ОСОБА_16, чим порушено право підсудного на захист.

Крім того, суд першої інстанції, на думку захисника, порушив порядок визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, тобто вимоги ст. 299 КПК України, оскільки після допиту підсудного, не в повному обсязі оголосив показання ОСОБА_5 на досудовому слідстві. Допустив суд порушення кримінально-процесуального закону й у зв'язку з тим, що між судовими засідання дав доручення слідчим органам призначити експертизу записів із записника ОСОБА_9, який надано безпосередньо в судовому засіданні в порушення вимог ст. 65 КПК України, при цьому зазначений речовий доказ у судовому засіданні не оглядався та захист був позбавлений можливості поставити питання експерту, отже, на думку захисника, і записник, і висновок експертизи є недопустимими доказами.

Захисник також вважає, що органом досудового слідства не встановлені мотиви злочину, а висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи. Слідством та судом не перевірялися майновий стан потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та походження коштів у розмірі 25000 доларів США, не були отримані докази вимагання подружжя ОСОБА_5 у засудженого повернути борг, не знайдено знаряддя злочину, а висновок суду про те, що ОСОБА_5 прибув у АДРЕСА_1 в той час, коли потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були живі, спростовується висновками експертиз про час смерті подружжя ОСОБА_5, показаннями свідків як обвинувачення, так і захисту.

При наявності значної кількості суттєвих протиріч, сумнівів та неповноти досудового слідства, суд в процесі судового слідства безпідставно відхилив усі клопотання захисту, направлені на дослідження інших версій злочину - професійна і підприємницька діяльність ОСОБА_9, оборудки з нерухомістю, та постановив незаконний вирок, в якому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_5, вказуючи на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20.08.2012 року, справу закрити у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину.

Апелянт наводить доводи про те, що на досудовому слідстві працівниками міліції застосовувалися до нього недозволені методи, кримінальна справа щодо нього є сфабрикованою та всі докази в ній «підігнані» під явку з повинною, яку в нього «вибили» та в подальшому під психологічним тиском заставили підписати. Свою вину в інкримінованому злочині він не визнав, дав правдиві показання 24.11.2011 року щодо обставин події, яка відбувалася з його участю, і його алібі фактично знайшло своє підтвердження ще в ході досудового слідства та свідчить про непричетність до вбивства подружжя ОСОБА_5.

Засуджений також наводить доводи, аналогічні доводам апеляцій захисників, вказуючи на неповноту, необ'єктивність досудового та судового слідства, які проводились з порушенням його права на захист та інших вимог кримінально-процесуального законодавства. Докази, котрі містяться в матеріалах справи, безперечно свідчать про те, що на час вбивства він не знаходився в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, а викладені у вироку висновки про його винуватість у цьому злочині не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд, крім того, не дав належної оцінки.

У запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_3 просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року щодо ОСОБА_14 залишити без зміни у зв'язку з доведенням вчинення ним злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого і захисника ОСОБА_4 на підтримку поданих апеляцій, пояснення прокурора та потерпілих, котрі заперечували проти задоволення апеляцій і просили постановлений щодо ОСОБА_5 вирок суду залишити без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.

Матеріалами справи з'ясовано, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, порушення права засудженого на захист або інших вимог, котрі були б суттєвими і призводили до скасування вироку, у справі не допущено, а висновок суду про винуватість ОСОБА_5 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з корисливих мотивів, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Наведені в апеляціях засудженого та його захисників доводи про недоведеність винуватості засудженого у зазначеному злочині є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю доказів у справі.

Як видно з матеріалів справи та слідує з показань допитаної у ході судового слідства потерпілої ОСОБА_7, сестра ОСОБА_10 їй розповідала, що більш ніж півтора роки тому зять ОСОБА_9 позичав куму ОСОБА_5 гроші в сумі від 40 000 до 60 000 доларів США і останній не повернув їх. Племінниця ОСОБА_8 розповідала їй, що гроші батько дав у борг ще в 2007 році. Зі слів сестри та племінниці їй відомо, що ОСОБА_5 обіцяв, що поверне гроші коли буде потрібно та просив завчасно попередити про це. Його попереджали про необхідність повернути гроші, але він гроші не повертав, знаходячи для цього різні причини. Останнім часом вона з сестрою про це часто розмовляла. Зять хотів придбати квартиру або будинок, тому сестра постійно нагадувала засудженому про борг, але він гроші не повертав. 03.10.2011 року ввечері у неї з сестрою була розмова з цього ж приводу та остання повідомила, що ОСОБА_5 наступного дня, тобто 04.10.2011 року, повинен повернути весь борг. Інших боржників у сестри та зятя не було. Як повідомили їй племінники, 04.10.2011 року вони, як звичайно, о 08.10 пішли до школи, а вдома залишались батько і мати.

Потерпілий ОСОБА_3 - рідний брат ОСОБА_9 в свої показаннях вказував про те, що племінниця ОСОБА_8 йому також розповідала, що ОСОБА_5 брав гроші в борг у його брата, ОСОБА_9 просив повернути йому гроші, але засуджений гроші не повертав.

Свідок ОСОБА_8 - донька ОСОБА_9 і ОСОБА_10 показала, що 04.10.2011 року з 08.00 до 08.15 вона разом з братом пішли до школи, а батьки залишилися вдома. Із неодноразових розмов між батьками їй відомо, що ще в 2007 році вони позичали куму ОСОБА_5 гроші в сумі до 50-60 тисяч доларів США під відсотки, точної суми вона не знає, та в подальшому ці гроші він не хотів повертати.

Крім того, свідок зазначила, що її мама відкривала двері квартири тільки близьким родичам, зокрема тітці з сім'єю, та близьким друзям, а саме куму ОСОБА_5 та членам його сім'ї, при цьому мама завжди дивилась у вічко. Якщо батька не було вдома, вона неблизьким людям взагалі не відчиняла двері, якщо був дома батько, то кликала його.

З приводу подій, які відбувались 04 жовтня 2011 року, у суді першої інстанції ОСОБА_5, заперечуючи свою причетність до вбивства подружжя ОСОБА_5, давав показання про те, що в цей день приблизно о 08.00 - 08.20 він вийшов з дому, дійшов до гаража, де спілкувався зі своїми знайомими. Близько 08.35 сів у свій автомобіль і виїхав з гаража, відразу ж подзвонив ОСОБА_9 і повідомив про те, що може до нього заїхати і віддати гроші в сумі 25 000 доларів СЩА, котрі знаходились у нього на зберіганні, та про повернення яких він домовився з ОСОБА_9 по телефону ще 03 жовтня 2011 року.

До будинку ОСОБА_9 він їхав хвилин 10-15, зупинився на проїзній частині АДРЕСА_1 в м. Києві, зайшов до під'їзду будинку, де проживали подружжя ОСОБА_9, вантажним ліфтом піднявся на 7-й поверх, подзвонив у квартиру № 154, але двері йому не відчинили. Почекавши хвилину - півтори, він подзвонив ще раз, але знову двері ніхто не відчинив. Він взявся за ручку дверей, котрі ведуть у загальний коридор, які виявились незамкненими, тому він увійшов у коридор та в замку наступних дверей, котрі ведуть до квартир № 153 та № 154, побачив ключі, що його здивувало. Відімкнувши замок та відкривши ці двері, він побачив, що на підлозі лежить ОСОБА_10 і її голова дуже закривавлена. Він підійшов до ОСОБА_10, перевірив її пульс та зрозумів, що вона мертва. Потім він зайшов у квартиру № 154, двері якої були лише прикриті, в кімнаті побачив ОСОБА_9, який сидів в кріслі та, ставши перед ним, зрозумів, що він також мертвий, тому що був закривавлений. Речі в кімнаті були розкидані, деякі шафи відкриті, було чути запах диму від пороху. Він відразу ж пішов до виходу, маленьким ліфтом спустився вниз та вийшов із під'їзду будинку. По дорозі він нікого не зустрів та будь-кому повідомляти про те, що він побачив у квартирі подружжя ОСОБА_9, наміру не мав, оскільки припускав, що саме його можуть звинуватити в цьому вбивстві, тому сів у свій автомобіль та поїхав в офіс за місцем роботи, який розташований на пр. Визволителів. Прибувши до приміщення офісу, він спочатку зайшов в кафе «Ашдод», де випив каву, поспілкувався з директором кафе та офіціанткою, після чого піднявся в офіс. Через деякий час він знову заходив у кафе випити каву, в подальшому на прохання бухгалтера відвозив останній додому на масив «Лісовий» документи. Неподалік від станції метро «Лісова» в пункті обміну валюти він обміняв на гривні 900 доларів США, які взяв із грошей, належних ОСОБА_9 і про це у них була попередня домовленість. Увечері того ж дня, коли він з клієнтом фірми - ОСОБА_17 вийшов з офісу, його затримали працівники міліції, які доставили до приміщення Деснянського РУ ГУ.

Разом з тим, на початку досудового слідства ОСОБА_5 визнавав протиправне заподіяння ним смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з корисливих мотивів, щодо обставин вчинення злочину давав конкретні, детальні показання.

Зокрема, будучи допитаним, як підозрюваний 05.10.2011 року, з участю захисника - адвоката ОСОБА_15, ОСОБА_5 вказував про те, що з метою не повернення грошових коштів ОСОБА_9 в сумі 25000 доларів США, які останній дав йому на зберігання, вирішив вчинити вбивство ОСОБА_9 та його дружини ОСОБА_10, і, підготувавшись до цього, реалізував свої наміри 04.10.2011 року, використовуючи, як знаряддя злочину, мисливську рушницю, котру у вересні 2011 року придбав у наглядно знайомого чоловіка для полювання.

Як показав ОСОБА_5, приблизно о 08 годині 20 хвилин 04.10.2011 року він виїхав на власному автомобілі «Фольксваген пасат» з парко-місця, розташованого в будинку АДРЕСА_3 в м. Києві, після чого зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що заїде до нього додому, щоб віддати гроші. Приїхавши до будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, де мешкав ОСОБА_9, перебуваючи в салоні автомобіля, він повісив собі на шию через ремінь рушницю, яка була в розложеному стані, сховавши її таким чином під куртку, після чого направився до квартири, в якій мешкали подружжя ОСОБА_9. Двері квартири йому відкрила ОСОБА_10, він пройшов до загального коридору двох квартир, де роззувся, і зайшов безпосередньо в квартиру, побачивши при цьому, що ОСОБА_9 знаходився у ванній кімнаті, а ОСОБА_10 в цей час пішла на кухню. Він зайшов у велику кімнату, де склав рушницю, зарядив її двома патронами, і заховав за спину. В цей момент в кімнату зайшов ОСОБА_9 і сів у крісло, після чого він здійснив два постріли з рушниці в ОСОБА_9 і перезарядив рушницю. В цей же час до дверей кімнати підбігла ОСОБА_10, яка відразу ж вибігла в коридор квартир №№ 153 - 154 та відкрила двері до загального коридору поверху під'їзду. Він вийшов у коридор та здійснив два постріли в бік ОСОБА_10, від яких вона впала на підлогу, затягнув ОСОБА_10 за ноги в коридор квартир №№ 153-154, та, оскільки вона стогнала, прикладом рушниці наніс більше п'яти ударів в область голови ОСОБА_10, після чого вона затихла. Зайшовши в квартиру № 154, він розібрав рушницю, яку разом зі стріляними гільзами упакував у поліетиленовий пакет. В подальшому, з метою імітації розбійного нападу, повідчиняв дверцята шаф і сейфа, який розташований на балконі квартири, після чого вийшов з квартири і на своєму автомобілі поїхав від будинку потерпілих в бік вул. Визволителів в м. Києві. В цей же день, перебуваючи на мосту між станціями метрополітену «Лівобережна» і «Гідропарк» в м. Києві, він викинув з мосту у річку Дніпро рушницю, з якої вчинив вбивство, та стріляні гільзи ( т.5 а.с. 162-172).

Свої показання про обставини заподіяння смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 засуджений підтвердив при допиті 06.10.2011 року, як обвинуваченого, за участю захисника ОСОБА_15 ( т.5 а.с. 198-205).

У ході відтворення обстановки і обставин подій, проведеного 05.10.2011 року з участю захисника ОСОБА_15, котре фіксувалось технічним засобом, ОСОБА_5 докладно розповів про події, які з його участю відбувались 04.10.2011 року в помешканні подружжя ОСОБА_5, тобто про обставини вчиненого ним вбивства, а також наочно, із використанням макету рушниці, продемонстрував яким чином спочатку здійснив два постріли з рушниці в тулуб ОСОБА_9, котрий сидів у кріслі, а в подальшому в бік ОСОБА_10, яка вибігла у коридор. Крім того, на манекені людини він показав як затягнув за ноги ОСОБА_10 в коридор та наносив їй удари прикладом рушниці в область голови. Детально розповів ОСОБА_5 і про подальші свої дій як під час перебування в зазначеній квартирі, так і за її межами, зокрема, приблизно вказав і місце, де викинув рушницю у річку Дніпро ( т.5 а.с. 174-183).

Протоколи наведених слідчих дій складено у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, підписано без зауважень учасниками цих дій, у тому числі засудженим та його захисником ОСОБА_15

Допитані в суді свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, котрі були понятими при відтворенні обстановки та обставин події з участю засудженого, засвідчили правильність відображення всіх даних у протоколі цієї слідчої дії, вказали, що ОСОБА_5 самостійно, детально розповів про обставини вчиненого ним вбивства як ОСОБА_9, так і ОСОБА_10, а також показав як саме добивав прикладом рушниці ОСОБА_10 Видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не було, будь-яких скарг або зауважень він не висловлював.

З матеріалів справи вбачається, що проведення первинних оглядів трупів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою встановлення причин їх смерті було розпочато судово-медичним експертом 05.10.2011 року ( т.2 а.с. 137-141, 163-167), тобто на час проведення 05.10.2011 року відтворення обстановки та обставин події з участю засудженого в розпорядженні слідчого акти огляду трупів не знаходились, під час цієї слідчої дії не приймав участь судово-медичний експерт.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає такими, що повністю узгоджуються з фактичними даними, котрі містяться у протоколах огляду місця події, вилучення одягу, висновках проведених експертиз, а також показаннях потерпілих та свідків, показання ОСОБА_5, в яких він визнавав вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із зазначенням часу, приближеного до встановленого органом досудового слідства та судом, місця скоєння злочину та способу заподіяння смерті як ОСОБА_9, так і ОСОБА_10, вказуючи при цьому детально кожну свою дію як під час перебування в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, так і за її межами, тобто на такі деталі події, які не могли бути відомі на той час іншим (стороннім) особам.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними показання засудженого в стадії досудового слідства, а саме, в ході відтворення 05.10.2011 року обстановки та обставин події з його участю, а також в ході його допиту, як підозрюваного, 05.10.2011 року та, як обвинуваченого, 06.10.2011 року, оскільки вони підтверджені іншими доказами у справі.

Так, відповідно до протоколів огляду місця події від 04.10.2011 року оглянуто загальний коридор квартир №№ 153-154 в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, де виявлено труп ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті, а також вітальну кімнату квартири № 154 цього ж будинку, де виявлено труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті, оглянуто трупи ОСОБА_9 і ОСОБА_10, зафіксовано обстановку у вказаній квартирі та вилучено речові докази, зокрема, два мисливські пижі з трупу ОСОБА_9, картеч біля вхідної двері загального коридору, дві дерев'яні ручки від шафи, розташованої на балконі, фрагмент пижа у холі квартир №№ 153-154 біля вхідних дверей, сліди пальців рук та слід рукавиці, проведено змиви з предметів та трупів ( т.1 а.с. 33-43, 44-61, 64-70, 71-82)

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи № 123/2444/2 від 08.12.2011 року, при дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені:

а) вогнепальне сліпе, дробове поранення шиї - одна велика вхідна вогнепальна рана, на лівій передньо-боковій поверхні шиї з основним раньовим каналом у напрямку спереду- назад, дещо зверху вниз, який розсіюється в ділянці шиї, за ходом якого ушкоджені сонна артерія та зовнішня яремна вена зліва, гортань, стравохід, 5-7 шийні хребці з прониканням у спинномозковий канал, які закінчуються деформованими снарядами сірого металу в тканинах шиї.

Характер вхідної вогнепальної рани, наявність частинок незгорілого пороху на шкірі навколо вхідної рани, кіптяви та пижів в рані, деформованих дробин (картеч) в кінці раньових каналів свідчить про утворення наявного вогнепального поранення шиї в результаті пострілу з гладкостволої вогнепальної зброї при компактній дії дробового снаряду з близької дистанції.

б/ вогнепальне сліпе, дробове, проникаюче поранення живота - вісім вхідних вогнепальних ран, в епігастральній ділянці живота вправо від серединної лінії, розташованих на невеликій ділянці з раньовими каналами, що проходять у напрямку спереду-назад, які розсіюються від ран на шкірі, за ходом яких ушкоджені ребра, печінка, шлунок, підшлункова залоза, діафрагма, нижня доля правої легені, які закінчуються деформованими снарядами сірого металу в тканинах спини, ребрах по задній поверхні.

Характер вхідних вогнепальних ран, наявність частинок незгорілого пороху на шкірі навколо вхідних ран, кіптяви на шкірі, пижів в рані, деформованих дробин (картеч) в кінці раньових каналів свідчить про утворення наявного вогнепального поранення живота в результаті проведення пострілу з гладкостволої вогнепальної зброї при відносно компактній дії дробового снаряду ( незначне розсіювання) з близької дистанції.

Наявні вогнепальні поранення шиї та живота мають ознаки прижиттєвих, встановити послідовність їх спричинення не є можливим, вони утворились в результаті двох пострілів з вогнепальної гладкостволої зброї при яких потерпілий був обернутий передньою поверхнею тіла до дульного зрізу зброї, можливість спричинення потерпілим самому собі цих вогнепальних поранень виключається.

Смерть ОСОБА_9 настала від вогнепальних дробових поранень шиї та живота з ушкодженням внутрішніх органів, судин шиї, хребта у шийному відділі.

Ступінь вираженості трупних явищ на момент огляду трупа на місці події 04.10.2011 року, з урахуванням причини смерті, може відповідати давності настання смерті близько 2-3 годин.

Характер вогнепальних поранень шиї та живота, розташування слідів крові, може вказувати на те, що смерть потерпілого настала на місці його виявлення - а саме в квартирі АДРЕСА_1 сидячи в кріслі загальної кімнати.

Виходячи із характеру вогнепальних поранень шиї та живота, відсутності клітинної реакції в зоні ушкоджень, після спричинення поранень і до настання смерті пройшов короткий проміжок часу - в межах 5-10 хвилин.

Після отримання наявних вогнепальних поранень шиї та живота, можливість потерпілим ОСОБА_9 здійснювати активні самостійні дії ( наприклад, чинити активний опір, пересуватися та інше), повністю виключається.

Будь-яких ознак, які б свідчили про активний захист потерпілим від наносимих йому ушкоджень, при судово-медичному дослідженні трупа не виявлено.

Крім того, експерт прийшов до висновку, що утворення наявних у потерпілого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не суперечить показам обвинуваченого ОСОБА_5, які він дав під час відтворення обстановки та обставин події 05.10.2011 року ( т.2 а.с. 155-158)

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 123/2443/2 від 09.12.2011року при дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлені:

а/ вогнепальне наскрізне, дробове поранення правого плеча - одна велика вхідна вогнепальна рана, по зовнішній поверхні правого плеча біля нижнього краю дельтоподібного м'язу, з основним раньовим каналом у напрямку справа-наліво-назад, який розсіюється віїром в м'яких тканинах надпліччя, при чому частина дробу виходить через чотири вихідних вогнепальних рани на правому надпліччі, частина дробу сліпо проходить в м'які тканини шиї по задній поверхні , одна з дробин ушкоджуючи 1-ше ребро справа проникає в праву плевральну порожнину та ушкоджує верхню долю правої легені, крім того заходом раньового каналу пошкоджена права ключиця у вигляді скалкового перелому.

Наявне вогнепальне дробове поранення правого плеча, яке проникає у праву плевральну порожнину з ушкодженням правої легені має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя.

б/ вогнепальне наскрізне дробове поранення лівого ліктя - чотири вхідні вогнепальні рани, розташовані на задній поверхні лівого ліктя на невеликій ділянці, раньові канали від котрих проходять ззаду наперед через товщу руки та закінчуються на передній поверхні лівого ліктьового суглоба сімома вихідними вогнепальними ранами. За ходом цих раньових каналів пошкоджені м'які тканини лівої руки та ліва плечова кістка.

Таке наскрізне вогнепальне дробове поранення лівого ліктя з відкритим переломом плечової кістки має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя.

Наявні вогнепальні поранення лівого лікті та правого плеча мають ознаки прижиттєвих, встановити послідовність їх спричинення не є можливим. Вони утворились в результаті двох пострілів із вогнепальної гладкостволої зброї, при яких потерпіла була обернута задньою ( при пораненні лівого ліктя) та правою бічною ( при пораненні правого плеча) поверхнею тіла до дульного зрізу зброї.

в/ відкрита черепно-мозкова травма ( сукупність ушкоджень м'яких тканин голови, кісток черепа, ушкоджень оболонок та тканини головного мозку), яка утворилась від не менш як восьми травмуючих впливів (ударів) тупим предметом з обмеженою поверхнею контакту.

Враховуючи характер черепно-мозкової травми, розташування слідів крові на місці події, потерпіла під час її спричинення знаходилась у положенні лежачі на підлозі, та була повернута правою частиною голови до нападника.

Смерть ОСОБА_10 настала від відкритої черепно-мозкової травми з синцями, забійними ранами на голові, крововиливами у м'які покриви волосяної частини голови, множинними переломами кісток склепіння та основи черепа, переломами кісток обличчя, крововиливами під м'яку мозкову оболонку, у тканину та шлуночки головного мозку, з розвитком набряку - набухання головного мозку, котра має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя.

Ступінь вираженості трупних явищ на момент огляду трупа на місці події 04.10.2011 року, з урахуванням причини смерті та наявності двох вогнепальних дробових поранень, які супроводжувались значною крововтратою, може відповідати давності настання смерті близько 3-4 годин.

Характер вогнепальних поранень правого плеча та лівого ліктя, черепно-мозкової травми, розташування слідів крові та наявність пошкоджень на дверях та стінах від дробу, може вказувати на те, що смерть потерпілої настала на місці її виявлення - а саме на загальному коридорі квартир № 154 та № 153 по АДРЕСА_1, лежачі на підлозі біля дверей, після спричинення поранень і до настання смерті пройшов короткий проміжок часу - в межах 10-20 хвилин.

Після отримання наявних вогнепальних поранень правого плеча та лівого ліктя, потерпіла ОСОБА_10 була здатна пересуватися на невелику відстань, кричати тощо; можливість потерпілою ОСОБА_10 здійснювати активні самостійні дії ( чинити активний опір, пересуватися та інше) повністю виключається після отримання наявної у неї відкритої черепно-мозкової травми

Крім того, експерт прийшов до висновку, що утворення наявних у потерпілої ОСОБА_10 тілесних ушкоджень не суперечить показам обвинуваченого ОСОБА_5, які він дав під час відтворення обстановки та обставин події 05.10.2011 року ( т.2 а.с. 182-186).

За висновком судово-медичної експертизи № 149/2443/2444/2 від 10.12.2011 року, експерт на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_9 і трупа ОСОБА_10, а також даних лабораторних досліджень підтвердив наявність ушкоджень у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тих, які були виявлені та описані у висновках попередніх судово-медичних експертиз, проведених з цих же питань, та прийшов до висновку, що показання підозрюваного ОСОБА_5, які він давав 05.10.2011 року під час відтворення обстановки і обставин події, повністю відповідають даним судово-медичного дослідження трупів стосовно механізму утворення та послідовності нанесення потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 тілесних ушкоджень (т.2 а.с. 192-194). Зазначене повністю спростовує твердження в апеляціях засудженого та його захисників, що первинні показання ОСОБА_5 не відповідають даним судово-медичних експертиз.

Міркування апелянтів про те, що за даними судово-медичних експертиз стріляли в ОСОБА_10 о 8.20-8.30, а в ОСОБА_9 - о 8.35-8.40 колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать висновкам зазначених експертних досліджень, котрі не містять інформації про точний час завдання потерпілим вогнепальних поранень, а містять дані про приблизний час настання смерті кожного потерпілого.

Доводи апеляції захисника про неповноту висновків судово-медичних експертиз, зокрема про те, що залишилось нез'ясованим питання про можливий опір, який здійснював за життя ОСОБА_9, а її клопотання в цій частині не були задоволені судом, не заслуговують на увагу, оскільки судово-медичним експертом, який у висновку № 123/2444/2 від 08.12.2011 року вказав, що будь-яких ознак, які б свідчили про активний захист потерпілим від наносимих йому ушкоджень, при судово-медичному дослідженні трупа не виявлено, таке питання вирішено і воно не потребує додаткового дослідження.

Відповідно до протоколів огляду місця події, вилучення одягу та відбору зразків для порівняльного дослідження, 04.10.2011 року в приміщенні Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві у ОСОБА_5 вилучено одну пару шкарпеток чорного кольору, шкіряні туфлі чорного кольору 39 розміру зі слідами бурого кольору, болоневу куртку чорного кольору зі слідами бурого кольору, в які він, згідно з його ж поясненнями, був одягнутий 04.10.2011 року, з належної ОСОБА_5 куртки вилучило гроші в сумі 7200 грн. - з лівої внутрішньої кишені, гроші в сумі 600 доларів США - з правої нагрудної кишені, а також два мобільних телефони та сім-карти операторів мобільного зв'язку «Київстар» і «Лайф», відібрано змиви з рук та голови, зрізи з нігтьових пластин, зразок букального епітелію ОСОБА_5.( т.2 а.с. 98, 105, 109, 120, 124).

З протоколу огляду місця події убачається, що 04.10.2011 року з салону автомобіля «Фольксваген Пассат» д.н.з. НОМЕР_2, належного ОСОБА_5, вилучено грошові кошти в сумі 23 300 доларів США ( т.1 а.с. 97, 98-103). В подальшому засуджений показував, що ці грошові кошти належать потерпілому ОСОБА_9 та тимчасово знаходились на зберіганні у нього, саме ці грошові кошти він повинен був повернути ОСОБА_9 04.10.2011 року на прохання останнього.

Згідно з даними протоколу особистого обшуку, у ОСОБА_5 05.10.2011 року в приміщенні Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві вилучено належний йому мобільний телефон «Nokia 6500с» з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф» НОМЕР_5 ( т.5 а.с. 123), з якого, як пояснював під час досудового слідства та не заперечував і в суді ОСОБА_5, він телефонував ОСОБА_9 на № НОМЕР_4 оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» ввечері 03.10.2011 року, домовляючись з ним про зустріч, та вранці 04.10.2011 року, попереджаючи про те, що він їде на цю зустріч.

Показання засудженого в цій частині узгоджуються з даними, отриманих у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, роздруківок телефонних з'єднань абонентських номерів оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт», відповідно до яких за період з 01.09.2011 року по 04.10.2011 року зафіксовано з'єднання абонентських номерів НОМЕР_4, яким користувався потерпілий ОСОБА_9, і НОМЕР_5, котрий належить засудженому, зокрема 03.10.2011 року о 17:34:03 ( тривалістю 228 сек.) та 04.10.2011 року о 08:35:37 ( тривалістю 20 сек.), водночас вихідний дзвінок абонента НОМЕР_5 - ОСОБА_5 04.10.2011 року здійснювався в зоні дії базової станції з кодом 3283, що відповідає базовій станції, розташованій за адресою: АДРЕСА_4 ( т.4 а.с. 170-182, 184-186).

Згідно з наявними у справі експертними висновками:

- при досліджені дверної ручки з шафи з сейфом, розташованої на балконі квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, виявлено клітини з ядрами, генетичні ознаки яких є змішаними і в них присутні як генетичні ознаки зразка крові потерпілої ОСОБА_10, так і генетичні ознаки зразка букального епітелію засудженого ОСОБА_5 ( т.3 а.с. 33-36, 41-43, 50-51);

- на наданому на дослідження тампоні, який є змивом з голови ОСОБА_5, виявлено дифеніламін, який є стабілізатором нітроцелюлозних порохів, і може вказувати на наявність продуктів пострілу ( т.3 а.с. 134-135);

- на вилученій 04.10.2011 року у ОСОБА_5 куртці чорного кольору: на лицевій поверхні манжета правого рукава, на відстані 13 см від шва рукава на 4 см від вільного краю, виявлено пляму речовини бурого кольору, яка просочує і ущільнює матеріал та має розмір 0,4х0,5 см; на лицевій поверхні манжета правого рукава, в безпосередній близькості від шва рукава та на відстані 14 см від вільного краю, на площі 14х17 см виявлено групу крапкових плям речовини бурого кольору в кількості більше 10; в усіх зазначених речовинах виявлено кров людини, генетичні ознаки якої співпадають з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_10 На цій же куртці виявлено дифеніламін, який є стабілізатором нітроцелюлозних порохів, і може вказувати на наявність продуктів пострілу ( т.3 а.с. 147-149, 154-156, 182-187, 232-235);

- при дослідженні плям речовини коричневого кольору на двох шкарпетках ( плями на підошвеній та п'яточній частинах лицьової сторони) та парі черевиків ( плями на зовнішній носочній частині та зовнішній стороні каблучної частини), вилучених у засудженого, виявлено кров людини. Генетичні ознаки плям крові людини, виявлених на шкарпетці 1, змішані, і їх походження від ОСОБА_5 виключається; серед змішаних генетичних ознак цих плям крові людини присутні як генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_9, так і генетичні ознаки крові потерпілої ОСОБА_10 Генетичні ознаки плям крові людини, виявлених на шкарпетці 2, змішані, містять генетичні ознаки (алелі) встановлені у зразку букального епітелію засудженого та генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_9 Генетичні ознаки плям крові людини, виявлених на правому туфлі, співпадають з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_10, походження цих слідів від засудженого ОСОБА_5 виключається. Встановити генетичні ознаки плям крові людини, виявлених на лівому туфлі, не вдалося у зв'язку з недостатньою кількістю або деградацією молекул ДНК, їх походження за рахунок потерпілого ОСОБА_9 виключається ( т.3 а.с. 161-164, 169-172, 182-187);

- на наданих на дослідження тампонах, які є змивами з крісла, де виявлено труп ОСОБА_9, а також змивами з обличчя голови та правої долоні трупа ОСОБА_9 виявлено дифеніламін, який є стабілізатором нітроцелюлозних порохів, і може вказувати на наявність продуктів пострілу ( т.3 а.с. 67-68, т.4 а.с. 63-65);

- клаптик паперу з підлоги біля крісла у вітальній кімнаті, ймовірно, є частиною (прокладкою) до патрону до гладкоствольної вогнепальної зброї 12-го калібру; пижі з трупу ОСОБА_9 є частинами патронів до гладкоствольної вогнепальної зброї 12-го калібру, картеч біля вхідної двері загального коридору є частинами множинного метального снаряду, а саме картечі середнім діаметром 8 мм, стріляний із гладноствольної вогнепальної зброї 12-го калібру; об'єкти, схожі на свинцеві деформовані дробинки, які вилучені з трупу ОСОБА_9 та трупу ОСОБА_10, є частинами множинного метального снаряду, а саме картечі середнім діаметром 8 мм, могли бути стріляні із гладко ствольної вогнепальної зброї; об'єкти, схожі на деформовані пижі, які були вилучені з трупу ОСОБА_9 та трупу ОСОБА_10, є частинами патронів до гладкоствольної вогнепальної зброї 12-го калібру та могли бути стріляні зі зброї відповідного калібру ( т.3 а.с. 74-79, 86-90,97-101).

Всі ці експертні висновки отримано у встановленому законом порядку та підстав уважати їх неправильними у колегії суддів немає.

Як під час досудового слідства, так і протягом судового розгляду ОСОБА_5 визнавав, що 04.10.2011 року, в тому числі і під час перебування в квартирі за місцем проживання подружжя ОСОБА_5, він був одягнутий у куртку та взутий у туфлі, які в подальшому вилучили у нього працівники міліції.

Доводи апеляцій засудженого та захисника ОСОБА_4 про суперечливий характер висновків експертиз, об'єктами дослідження яких були шкарпетки та туфлі, вилучені у засудженого, не заслуговують на увагу, оскільки такі висновки не виключають один одне, а лише доповнюють їх.

Водночас твердження в суді засудженого та захисника щодо неналежності ОСОБА_5 об'єкта експертного дослідження - шкарпеток, ретельно перевірялись судом першої інстанції і обґрунтовано спростовані з урахуванням даних, отриманих в результаті безпосереднього дослідження цього речового доказу в судовому засіданні, показань свідків - понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21, в присутності котрих у ОСОБА_5 04.10.2011 року вилучались, упаковувались та опечатувались ці шкарпетки, а також даних, наявних в матеріалах справи, які свідчать про обставини вилучення одягу у засудженого, надходження об'єктів дослідження на експертизу та їх повернення в подальшому слідчому органу в упакованому й опечатаному вигляді, тобто без порушення цілісності пакування речового доказу, що унеможливлює його підміну.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки не вбачає порушень кримінально-процесуального закону в ході отримання таких доказів у справі, отже доводи апеляцій з цього приводу є безпідставними.

Показання ОСОБА_5 про те, що він дійсно нетривалий час знаходився в квартирі, де проживали ОСОБА_9 та ОСОБА_10, але вже після їх вбивства, та на час вчинення вбивства не міг знаходитись в цій квартирі бо має алібі, також були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Так, органом досудового слідства та судом достовірно встановлено, і вказане не заперечувалось ОСОБА_5, що останнє спілкування засудженого з потерпілим ОСОБА_9 по мобільному зв'язку відбулося 04.10.2011 року о 08:35:37 (тривалістю 20 сек.), такий дзвінок він здійснив вже після того, як виїхав з гаража, отже рухався в напрямку будинку, де проживали подружжя ОСОБА_9, перебуваючи при цьому в зоні дії базової станції мобільного оператора, розташованій за адресою: АДРЕСА_4, отже висновок суду, що такий дзвінок був здійснений засудженим протягом руху в автомобілі від АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4, тобто на середині дороги, котра веде до будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, де проживали потерпілі, є обґрунтованим.

Даними, отриманими 15.08.2012 року в ході проведеного органом досудового слідства під час виконання судового доручення, відтворення обстановки та обставин події, і вказана процесуальна дія вчинена, всупереч доводів апеляцій, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, встановлено, що час руху автомобіля від гаража, розташованого по АДРЕСА_3 до будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, зі швидкістю руху 40 км/год, із зупинкою на світлофорі, тобто в тих умовах, в яких, за показаннями засудженого, він рухався 04.10.2011 року, складає 04 хвилини 35 секунд ( т.8 а.с. 156-158).

Аналіз показань, допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_11 - мешканців квартир № 156, № 153 та № 150, будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, котрі вказували, що вранці 04.10.2011 року чули спочатку глухі удари з квартири № 154, а потім жіночий крик, - водночас з послідовними показаннями свідка ОСОБА_22, в яких він конкретизував, що прокинувся від глухих ударів, котрі доносилися від сусідів з лівої сторони, через 2-3 хвилини зателефонував у міліцію по номеру «102», потім знову почув удари, тому вийшов до загального коридору, де побачив на підлозі кров, - в сукупності з даними висновків судово-медичних експертиз про приблизний час настання смерті ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та довідки штабу ГУМВС України в м. Києві, що повідомлення від громадянина, який назвався ОСОБА_22 ( АВН визначив номер НОМЕР_3, проживає по АДРЕСА_1) про те, що по АДРЕСА_1 відбувається бійка, надійшло по спецлінії «102» до чергової частини штабу Головного управління МВС України 04.10.2011 року о 08.48 ( т.4 а.с. 93), - повністю відповідає висновку суду про те, що о 08 годині 48 хвилин 04.10.2011 року потерпіла ОСОБА_10 була поранена і намагалась вибігти до загального коридору.

З цих же підстав і з урахуванням того, що свідки визначали певний час приблизно, а не по годиннику, суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_23 про те, що на початку 10-ої години в цей день вона чула крик потерпілої ОСОБА_10, а також свідка ОСОБА_11 про те, що о 8.30 вона почула гуркіт з квартири потерпілих, а потім крик сусідки.

Всупереч доводів апеляцій, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 - охоронців гаража КП «Автотранспортник» про те, що засуджений виїхав на своєму автомобілі з підземного гаража, розташованого по АДРЕСА_3 в м. Києві, 04.10.2011 року о 08.30-08.35, що зафіксовано у відповідному журналі, оскільки, отримана у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, в ході виконання слідчим судового доручення, інформація спростовує дані про ведення журналу обліку заїзду та виїзду транспортних засобів КП «Автотранспортник», отже підстав вважати достовірними показання свідків щодо точного часу виїзду засудженого з гаража немає.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду про те, що на час прибуття засудженого 04.10.2011 року приблизно о 08.40 до будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, де проживали ОСОБА_9 та ОСОБА_10, і саме такі обставини встановив суд у вироку, останні були ще живі та чекали на ОСОБА_5, якому в подальшому відкрила вхідні двері ОСОБА_10

Водночас, наявність слідів крові ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на одязі та взутті засудженого ( зокрема, шкарпетках, туфлях та куртці, при цьому на куртці - групи крапкових плям крові в кількості більше 10), виявленні на дверній ручці з шафи з сейфом клітини з ядрами, серед генетичних ознак яких наявні ознаки зразка букального епітелію засудженого, а також наявність на змивах з голови ОСОБА_5 та належній йому куртці дифеніламіна, який є стабілізатором нітроцелюлозних порохів, і може вказувати на наявність продуктів пострілу, в сукупності з іншими доказами у справі, які є належними та допустимими, підтверджує скоєння саме ОСОБА_5 цього злочину, і вказує про неспроможність його версії про те, що він знаходився в квартирі, де проживали ОСОБА_9 та ОСОБА_10, але вже після їх вбивства.

Про корисливий мотив злочину свідчать показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_3, свідка ОСОБА_8, про боргові зобов'язання засудженого перед ОСОБА_9, котрі підтверджуються і рукописними записами потерпілого ОСОБА_9, зафіксованими ним особисто в щоденнику, за змістом яких засуджений дійсно позичав у ОСОБА_9 в 2007 році гроші під відсотки, які не повернув станом на 04.10.2011 року. Крім того, речові докази у справі, зокрема, вилучені 04.10.2011 року з одягу ОСОБА_5 гроші в сумі 7200 грн. та 600 доларів США, та вилучені в ході огляду місця події 04.10.2011 року з салону автомобіля ОСОБА_5 «Фольксваген Пассат» д.н.з.НОМЕР_2, гроші в сумі 23300 доларів США, про належність яких саме ОСОБА_9 не заперечував і засуджений, також свідчать про доведеність корисливого мотиву злочинних дій ОСОБА_5

Та обставина, що досудовим і судовим слідством не встановлено місцезнаходження зброї, з огляду на те, що за матеріалами справи з цією метою орган досудового слідства здійснив усі можливі дії, не спростовує доведеності винуватості ОСОБА_5 у цьому злочині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим органом і судом обставини, що входять до предмету доказування в кримінальній справі, досліджено об'єктивно й достатньо повно, з виконанням тих необхідним процесуальних дій та проведенням експертних досліджень, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Всупереч доводів апеляцій засудженого та його захисників, не встановлено колегією суддів істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаної кримінальної справи, її розслідуванні, допитах ОСОБА_5, наданні йому захисника, пред'явлення обвинувачення та під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Те, що підозрюваному ОСОБА_5, за його клопотанням про призначення захисника за рахунок держави, 05.10.2011 року слідчим, в порядку ст. 47 КПК України, призначений захисник ОСОБА_15, який не є членом Київської колегії адвокатів, на думку колегії суддів, не вплинуло на його право на захист, оскільки відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2601/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.05.2004 року № 108, ОСОБА_15 має право на заняття адвокатською діяльністю, на підтвердження повноважень захисника адвокат ОСОБА_15 слідчому надав ордер № 213-11 від 05.10.2011 року ПП Фірма «Юрфакт». ОСОБА_5 в ході проведення слідчих дій з участю захисника ОСОБА_15 клопотання про заміну захисника не заявляв, скарги на неналежний захист його інтересів захисником ОСОБА_15 не подавав, власноручно в протоколі про забезпечення обвинуваченому права на захист від 06.10.2011 року зазначив про бажання, щоб його законні права та інтереси захищав адвокат ОСОБА_15, клопотання ОСОБА_5 від 24.10.2011 року про допуск до захисту його інтересів адвоката ОСОБА_24 слідчим було задоволено. Доказів, котрі б свідчили про невиконання або неналежне виконання адвокатом ОСОБА_15 своїх обов'язків в процесі захисту інтересів ОСОБА_5, в матеріалах справи немає, не надані такі докази і під час апеляційного розгляду справи, а відтак доводи апеляцій в цій частині є неспроможними. ( т. 5 а.с. 158, 159-161, 162-172, 174-184, 194, 195-202, 203-206).

Не вбачає колегія суддів порушень вимог ст. 132, 140, 142, 143 КПК України при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_5

Так, з протоколу про забезпечення обвинуваченому права на захист від 20.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 були роз'яснені слідчим та зрозумілі процесуальні права, про що він власноручно зазначив у протоколі, виявивши бажання мати захисника ОСОБА_4 ( т.5 а.с. 234-236).

В протоколі про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті та вручення постанови про притягнення як обвинуваченого від 20.01.2012 року слідчим зазначено, що з постановою про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_5 ознайомився за участю захисника ОСОБА_4, суть пред'явленого обвинувачення йому роз'яснена, однак давати письмові пояснення з даного приводу та ставити свій підпис у протоколі обвинувачений відмовився з мотивів невизнання вини, копія постанови вручена обвинуваченому, захисник також відмовилась засвідчити своїм підписом факт пред'явлення ОСОБА_5 обвинувачення з мотивів невизнання обвинуваченим своєї винуватості. З протоколу допиту обвинуваченого від 20.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 винним себе не визнав, від дачі показань та підпису в протоколі відмовився ( т.5 а.с.237-244).

Стосовно факту відмови обвинуваченого поставити свій підпис в протоколі про пред'явлення обвинувачення слідчий в цей же день повідомив прокурора, тобто дотримав порядок пред'явлення обвинувачення, визначений положеннями ст. 140 КПК України 1960 року, а також виконав вимоги ст. 142, 143 КПК України 1960 року ( т.5 а.с.247).

Твердження захисника, що 20.01.2012 року ОСОБА_5 за станом здоров'я не міг приймати участі у слідчих діях, спростовуються даними довідки № 4075 від 03.02.2012 року Київського СІЗО ( т.7 а.с. 11), на котру посилається апелянт як на підтвердження свого висновку в цій частині, та в якій вказано, що ОСОБА_5 при прибутті до установи був оглянутий черговим лікарем, обстежений клінічно, лабораторно, рентгенологічно; у зв'язку із зверненням за медичною допомогою у січні 2012 року повторно оглянутий лікарем терапевтом, діагноз: гіпертонічна хвороба 1 ст., може приймати участь у слідчих діях.

Таким чином, доводи апеляції захисника про порушення права ОСОБА_5 на захист у зв'язку з непред'явленням йому обвинувачення є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно з протоколом судового засідання, представлені у справі докази були досліджені судом відповідно до вимог ст. 257 КПК України 1960 року, з допитом підсудного, потерпілих, свідків, з оголошенням протоколів та інших документів, дослідженням за клопотанням сторін речових доказів. В порядку, встановленому законом, були вирішенні й усі заявлені ОСОБА_5 та його захисником клопотання. З метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд першої інстанції, з дотриманням вимог ст. 315-1 КПК України 1960 року, доручав органу, який проводив розслідування, виконання додаткових слідчих дій, протоколи яких та докази, отримані під час виконання судового доручення, були досліджені безпосередньо у судовому засіданні.

Всупереч доводів апеляції захисника ОСОБА_4, не є підставою вважати неповним судове слідство в зв'язку з недослідженням у судовому засіданні показань ОСОБА_5 під час досудового слідства, а саме під час його додаткового допиту, як обвинуваченого, 15.12.2011 року та 12.01.2012 року, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що засуджений в суді давав показання без будь-якого обмеження в часі та наводив доводи на спростування пред'явленого йому обвинувачення, зокрема і ті, які повідомляв під час досудового слідства; допитувався всіма учасниками судового розгляду; відповідав на питання суду та учасників судового розгляду в процесі допиту свідків, дослідження письмових доказів; заявляв клопотання та приймав участь у вирішенні клопотань інших учасників судового розгляду; виступав у судових дебатах та останньому слові, отже в повному обсязі реалізував своє право на захист.

Не вбачає колегія суддів порушень вимог кримінально-процесуального закону під час вирішення судом клопотання представника потерпілих про приєднання до матеріалів справи записної книжки ОСОБА_9, котра була виявлена родичами останнього в гаражі, та в якій наявні дані, що мають значення у справі, зокрема, відомості про боргові зобов'язання засудженого перед потерпілим, оскільки відповідно до вимог ст. 267 КПК України 1960 року потерпілий (представник потерпілого) під час судового розгляду справи, серед іншого, має право подавати докази, і таке право представник потерпілого реалізував у судовому засіданні, а суд, визнавши записну книжку речовим доказом у справі, дотримав вимог ст. ст. 65, 66, 78 КПК України 1960 року.

Крім того, згідно протоколу судового засіданні від 10 квітня 2012 року прокурором у справі було заявлено клопотання про доручення, в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року, судом слідчому органу виконання додаткових слідчих дій, в тому числі проведення виїмки рукописних текстів, які були виконані ОСОБА_9, а також призначення і проведення почеркознавчої експертизи текстів, наявних у записній книжці ОСОБА_9 Таке клопотання було підтримало всіма учасниками процесу, тобто і засудженим, і його захисником, та вирішено судом у нарадчій кімнаті ( т.9 а.с.44).

Ухвалою від 10 квітня 2012 року суд доручив слідчому органу для перевірки та уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, проведення додаткових слідчих дій, у тому числі і проведення почеркознавчої експертизи ( т.8 а.с.40-41). Під час виконання доручення суду слідчим була призначена почеркознавча експертиза, на вирішення якої постановлено питання про те, чи виконано написи на 77 і 78 сторінках у щоденнику ОСОБА_9 або іншою особою ( т.8 а.с.49).

За висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09.07.2012 року, рукописні записи, які містяться у відповідних рядках зворотної сторони аркуша 77 та на аркуші 78 щоденника в обкладинці чорного кольору виконані самим ОСОБА_9 ( т.8 а.с. 117- 122).

З протоколу судового засідання від 10 травня 2012 року вбачається, що судом було задоволено клопотання захисника ОСОБА_4 про доручення експерту вирішення додаткових питань під час дослідження щоденника ОСОБА_9( т.8 а.с.70-71), у зв'язку з чим слідчим, в ході виконання доручення суду, призначалась судово-технічна експертиза матеріальних документів, на вирішення якої були постановлені виключно питання, котрі містились у клопотанні захисника (т.8 а.с.146).

Відповідно до повідомлення № 6181/12-34/6182/12-32 від 13.08.2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз висновки щодо встановлення статі виконавця та часу виконання рукописних записів на сторінках 77 і 78 досліджуваного щоденника надати неможливо, оскільки ці записи - малого обсягу, складаються переважно з цифрових знаків, до того ж частина записів виконана з використанням штрихів попередніх записів шляхом наведення, що загалом не дозволяє застосувати для їх дослідження методики встановлення статі виконавця рукописних записів ( т.8 а.с. 151-152).

З урахуванням викладеного, доводи апеляції захисника ОСОБА_4 щодо неналежності і недопустимості висновку судово-почеркознавчої експертизи та речового доказу - щоденника потерпілого ОСОБА_9 спростовуються матеріалами кримінальної справи і даними протоколу судового засідання, які переконливо свідчать про отримання вищевказаних доказів у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, цим доказам у вироку дана належна оцінка.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг про неповне та неправильне дослідження судом доказів, й допущення цим порушення права ОСОБА_5 на захист, є необґрунтованими, оскільки відповідно до матеріалів справи всі версії, висунуті в процесі розгляду справи, про непричетність ОСОБА_5 до злочину, зокрема і ті, на які є посилання в апеляціях засудженого та його захисників, були предметом ретельного дослідження. Вони у вироку отримали всебічну і правильну оцінку.

Перевірялась судом і висунута ОСОБА_5 на свій захист версія про обмову у вчиненні злочину внаслідок застосування до нього працівниками міліції психічного і фізичного насильства, який тривав від часу його незаконного затримання й утримання в Деснянському РУ ГУ з 17-ої години 04.10.2011 року, і ця версія свого підтвердження не знайшла.

Із зазначеного питання судом допитано ряд свідків, досліджені процесуальні документи та інші докази.

Так, свідок ОСОБА_16 - оперуповноважений ВКП Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який безпосередньо виїжджав на місце події після надходження повідомлення по спецлінії «102» про бійку в квартирі по АДРЕСА_1 в м. Києві та приймав участь у проведенні оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення осіб, причетних до злочину, заперечував у своїх показаннях застосування ним та в його присутності іншими працівниками міліції під час виконання службових обов'язків незаконних методів до ОСОБА_5 і вказував про добровільність дачі показань останнім.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27, котрі в силу своїх службових обов'язків здійснювали конвоювання 05.10.2011 року ОСОБА_5 з чергової частини Деснянського РУ ГУ в ІТТ м. Києва та 06.10.2011 року з ІТТ м. Києва до Деснянського РУ ГУ для проведення слідчих дій з участю ОСОБА_5, в судовому засіданні показали, що видимих слідів побоїв у ОСОБА_5 не було, скарг від останнього з приводу незадовільного стану здоров'я або неправомірних дій працівників міліції не надходило. ОСОБА_5 оглядався співробітниками ІТТ м. Києва, котрі також не виявили у нього тілесних ушкоджень. 06.10.2011 року в їх присутності, як представників конвою, ОСОБА_5 допитувався слідчим, з ним проводились інші слідчі дії, але від ОСОБА_5 ніяких скарг не надходило, пояснення, в яких він вказував про обставини вчинення вбивства, давав самостійно та в присутності захисника; недозволених методів, у тому числі психологічного тиску, до ОСОБА_5 в їх присутності будь-ким не застосовувалось.

Свідок ОСОБА_28 - інспектор чергової частини ІТТ при ГУ МВС України в м. Києві показав, що 05.10.2011 року він оглядав ОСОБА_5, котрий поступив до ІТТ м. Києва, і ніяких тілесних ушкоджень у нього не виявив, скарг від останнього не надходило, про що він зробив відмітку у журналі.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, котрі приймали участь як поняті в ході проведеного 05.10.2011 року відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_5, показали, що видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 вони не побачили, останній будь-яких скарг щодо можливих неправомірних дій працівників міліції не висказував.

Крім того, аналіз показань свідків ОСОБА_29 - старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві та ОСОБА_30 - начальника СУ ГУ МВС України в м. Києві, всупереч доводів апеляцій, не засвідчує фактів застосування щодо ОСОБА_5 недозволених методів, а навпаки, як правильно зазначив суд першої інстанції у вироку, спростовує твердження засудженого в цій частині.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_4 про те, що слідчим ігнорувались її клопотання про проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, які були йому нанесені в ніч з 04 на 05.10.2011 р., внаслідок чого таке дослідження, котре проводилось майже через місяць, не виявило тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, суперечать матеріалам кримінальної справи, а відтак не заслуговують на увагу.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що вперше з таким клопотанням захисник звернулась до слідчого 27.10.2011 року та в цей же день слідчим призначена судово-медична експертиза щодо ОСОБА_5 Постанова слідчого направлена на виконання Київському міському бюро судово-медичних експертиз 28.10.2011 року. 02.11.2011 року засуджений був оглянутий судово-медичним експертом та за висновком експертизи №7095 від 08.11.2011 року у ОСОБА_5 будь-яких видимих тілесних ушкоджень на шкіряних покровах та слизових оболонках не виявлено.

Таким чином, немає підстав вважати, що в ході досудового слідства доводи засудженого в цій частині не були належним чином перевірені або така перевірка слідчим проводилась неповно, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 36/ж від 11.01.2012 року про середні терміни заживлення (зникнення) тілесних ушкоджень у потерпілих осіб не може бути доказом застосування до засудженого фізичного насилля працівниками міліції з метою отримання зізнання у вчиненні злочину. ( т.4 а.с. 67, 70-80).

З цих же питань проводилась перевірка й прокурором, за її результатами винесено постанову від 02.12.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно оперуповноваженого Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_16, начальника відділу СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_31, старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_29 ( т.6 а.с. 242-246).

Крім того, відповідно до матеріалів справи, з 17 години 04.10.2011 року за участю ОСОБА_5 проводились огляд автомобіля, вилучення у нього одягу та зразків для експертного дослідження, допит як свідка і лише після того, як на ОСОБА_5 та його одязі були виявлені явні сліди злочину, він був затриманий, отже висновок суду про відсутність порушень вимог закону в ході проведення зазначених дій та безпідставність доводів захисту про незаконне утримання ОСОБА_5 в приміщенні Деснянського РУ ГУ, є обґрунтованим.

З огляду на викладене, у колегії суддів немає підстав уважати, що засуджений на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні інкримінованого злочину внаслідок застосування до нього незаконних методів, а також, що всі докази у справі, отримані до часу офіційного його затримання слідчим і за участю захисника ОСОБА_15, є недопустимими.

Необґрунтованими вважає колегія суддів доводи апеляцій засудженого та його захисників щодо неприйняттям до уваги органом досудового слідства і судом таких доказів невинуватості ОСОБА_5, як відсутність на вилучених у нього працівниками міліції штанах слідів злочину, а також вилучення під час огляду місця події відбитків пальців рук невстановленої особи, оскільки судом у вироку належним чином ці докази проаналізовані.

Так, висновки суду про те, що ОСОБА_5 протягом дня 04.10.2011 року, тобто після вчинення злочину і до вилучення працівниками міліції його одягу, переодягав штани повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_32, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_33, котрі бачили ОСОБА_5 як до вчинення злочину, так і після нього, та в судовому засіданні описали одяг засудженого під час спілкування з ним, а відтак висновки експертизи про відсутність на вилучених у ОСОБА_5 штанах слідів злочину, не можуть в даному випадку свідчити про непричетність засудженого до інкримінованого йому злочину або неповноту досудового і судового слідства.

Крім того, виявлені під час огляду місця події на вікні балкону та двері шафи дитячої кімнати відбитки пальців рук, котрі не належать потерпілому ОСОБА_9, його дітям, а також засудженому, з урахуванням даних про неможливість їх порівняння з дактилокартою трупа ОСОБА_10, та при наявності достатніх доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, не можуть свідчити про те, що цей злочин вчинили невстановлені досудовим слідством особи, отже висновок суду в цій частині є мотивованим, і як з таким, що ґрунтується на матеріалах справи, з ним погоджується і колегія суддів.

Таким чином, доводи апеляцій засудженого та його захисників про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства двох осіб з корисливих мотивів є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними по справі, належно оціненими судом та наведеними ним у вироку доказами в їх сукупності.

Колегією суддів не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності, тому твердження засудженого в апеляції про те, що зазначену справу сфабриковано, є необґрунтованими.

Злочинні дії ОСОБА_5 за пунктами 1, 6 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Призначене покарання ОСОБА_5 відповідає положенням ст. ст. 50, 64, 65 КК України.

Судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого діяння, наслідки якого незворотні - смерть подружжя ОСОБА_5 і залишення без батьків їх двох неповнолітніх дітей, особу винуватого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання і роботи характеризується позитивно, відсутність по справі обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Вчинення ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів та відсутність даних для застосування позбавлення волі на певний строк було для суду підставою призначити ОСОБА_5 довічне позбавлення волі з конфіскацією всього, належного йому, майна.

На переконання колегії суддів, таке покарання є справедливим й необхідним для досягнення його мети, попередження нових злочинів, і пом'якшенню не підлягає. Тому доводи апеляцій про невиправдану суворість призначеного покарання є необґрунтованими.

Оскільки кримінальний закон судом застосовано правильно і покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку та закриття справи, як про це порушується питання в апеляційних скаргах.

Цивільні позови у справі вирішено відповідно до чинного законодавства, рішення суду про речові докази відповідає положенням ст. 81 КПК України 1960 року.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь-яких, передбачених ст.367 КПК України 1960 року, підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_5

Доводи засудженого про те, що судове слідство та проголошення вироку судді здійснювали без мантії та нагрудних знаків, не заслуговують на увагу, оскільки навіть при наявності такого порушення, воно не є істотним і не впливає на законність та обґрунтованість прийнятого судом процесуального рішення. Міркування засудженого про можливе порушення таємниці наради суддів, обґрунтовано нічим не підтверджуються.

З урахуванням наведеного, апеляції засудженого та його захисників задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_4 й ОСОБА_6 - без задоволення.

Судді:

________________ _______________ ________________

Павленко О.П. Гладій С.В. Юденко Т.М.