Справа № 22-ц/2690/16394/12

Головуючий у I інстанції: Сальникова Н.М.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча організація "Голосієво"

про перерахунок незаконно нарахованих житлово-комунальних послуг,

встановила:

позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 9 597,75грн. необґрунтовано стягнутих коштів.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що на підставі свідоцтва про право власності є власником квартири АДРЕСА_1, однак 26 вересня 2008р. її примусили підписати з відповідачем договір на надання послуг ЖКГ, хоча на баланс відповідача будинок був переданий тільки 2 лютого 2009р., а вона стала власницею квартири та поселилася у ній у вересні 2009р.

Позивачка стверджувала, що відповідачем незаконно використовуються тарифи, з яких їй нараховується оплата за комунальні платежі.

Рішенням суду від 24 вересня 2012р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не взяв до уваги той факт, що договір про надання комунальних послуг був нею укладений під психологічним примусом, що відповідач є неналежною особою, яка має право на стягнення плати за комунальні послуги, а розпорядження, на підставі якого проводиться нарахування оплати, не зареєстровано у визначеному законом порядку.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було надано доказів у їх підтвердження.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, так як він відповідає наявним матеріалам справи та нормам процесуального права.

З наданих суду документів встановлено, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 14 вересня 2009р. (с.с.9).

26 вересня 2008р. між ТОВ "Експлуатуюча організація "Голосієво" та позивачкою був укладений договір про надання комунальних послуг з утримання квартири в будинку та при будинкової території у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.10-15).

- 2 -

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 597,75грн. необґрунтовано стягнутих коштів, позивачкою не було надано належних та допустимих доказів сплати нею зазначених коштів на вимогу відповідача.

Посилання позивачки та представника апелянта на платіжний документ, який розташований на стор.21 матеріалів справи, як на доказ проведення оплати, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказана ксерокопія не містить даних про те, що зазначені в ній кошти були перераховані саме позивачкою та на рахунок відповідача і саме відповідно до договору від 26 вересня 2008р.

Крім того, позивачкою не зазначено, які саме тарифи вона вважає незаконними, за надання яких саме послуг, і за який саме період були сплачені нею кошти, які вона просить стягнути з відповідача.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що договір від 26 вересня 2008р. нею був підписаний під психологічним тиском відповідача, колегія суддів вважає належним чином не доведеним, так як позивачкою не було надано доказів у підтвердження своїх посилань, а також представником апелянта підтверджено, що позивачка не зверталася до суду із позовом про визнання даного договору недійсним із зазначених підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що вказаний договір є недійсним і не підлягає виконанню.

Твердження апелянта про те, що відповідач є неналежною особою, яка має право на стягнення плати за комунальні послуги, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, так як належних та допустимих доказів у підтвердження даних обставин позивачкою надано не було.

Відповідно до договору від 26 вересня 2008р., який укладений між позивачкою та відповідачем, саме відповідач взяв на себе обов'язок надавати позивачці комунальні послуги і позивачкою не доведено, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, або комунальні послуги їх надаються будь-якою іншою установою.

Колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи апелянта про те, що розпорядження, на підставі якого проводиться нарахування оплати, не зареєстровано у визначеному законом порядку, оскільки позивачкою не конкретизовано, які саме тарифи вона оспорює, за який період, та яке саме розпорядження неправомірно було використане при цьому відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не було надано доказів у підтвердження своїх позовних вимог, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України, підстав для скасування рішення суду колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердження апелянта про те, що рішення суду містить викладення обставин, які не мають відношення до вирішення даного спору, однак відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, а описка у рішенні суду стосовно номеру квартири та її адреси, яка належить позивачці, була усунута ухвалою суду від 12 жовтня 2012р., яка сторонами не оскаржена.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: