АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №22- 2690/10123/12 Головуючий у 1 інстанції - Яровенко Н.О.
Доповідач - Панченко М.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
cуддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
при секретарі - Шиян М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, Треті особи Київська міська філія АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і просив винести рішення, яким поділити спільне майно подружжя.
Зокрема, з урахуванням уточнень до позову, просив виділити у свою власність наступне майно:
1. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 862.600 грн.; 2. автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1, вартістю 78.948 грн.10 коп., а всього, на суму 941.548 грн.10 коп.
У власність ОСОБА_2 позивач просив виділити: 1. земельну ділянку по АДРЕСА_2 Київської області, вартістю 1.014.200 грн.; 2. Автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara», 2006 року виготовлення, вартістю 147.239 грн. 94 коп. та невиконані кредитні зобов»язання стосовно цього автомобіля перед 3-ю особою АКБ»Укрсоцбанк»; 3. Ѕ частину (погашеного) зобов»язання перед 3-ю особою АКБ»Укрсоцбанк» за договором №10-29/424 від 14.06.2005 року у розмірі 428.326 грн. 50 коп.
Позивач також просив застосувати грошову компенсацію за різницю у вартості майна, стягнувши з відповідачки на його користь 565.136 грн.34 коп., з урахуванням зменшеного розміру на 83.055 грн., що складає Ѕ частину боргу 3-ї особи ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_1 /т.1 а.с.3-5, т.1 а.с.64-65, т.2 а.с.159, т.3 а.с.124-126/.
Послався на те, що все вище перелічене майно, було придбане сторонами в період шлюбу за спільні кошти і у зв»язку з тим, що сторони не дійшли добровільної згоди щодо поділу цього майна, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом ОСОБА_1 і, з урахуванням уточнень до позову, просила винести рішення, яким поділити між сторонами спільне подружнє майно, виділивши у свою власність наступне майно: 1. квартиру АДРЕСА_1, вартістю 862.600 грн.; 2. земельну ділянку НОМЕР_3 площею 0,0502 га, розташовану АДРЕСА_3, кадастровий №66621008; 3. садовий будинок по АДРЕСА_3 площею 49,3 кв.м.; 4. автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara»2006 року виготовлення, державний номер НОМЕР_2, а також просила покласти на себе кредитні зобов»язання перед 3-ю особою АКБ»Укрсоцбанк», за кошти якого був придбаний автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara», згідно кредитного договору №10-29/1670 від 29.03.2006 року.
У власність ОСОБА_1 позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила виділити: 1. мікроавтобус«Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4; 2. автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний НОМЕР_1; 3. земельну ділянку АДРЕСА_4, кадастровий №66613020; 4. садовий будинок АДРЕСА_4 /т.1 а.с.74-75, т.2 а.с.161-162, т.3 а.с.61-62/.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 29 червня 2010 року в порядку поділу спільного майна подружжя, визнано право власності за ОСОБА_1 на наступне майно:
двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 862.600 грн.;
1) автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1, вартістю 78.948 грн.10 коп.;
2) автомобіль «Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4, вартістю 17.675 грн.;
3) земельну ділянку АДРЕСА_3, вартістю 98.418 грн.;
4) земельну ділянку АДРЕСА_4 та садовий будинок АДРЕСА_4, вартістю, разом із землею, 121.200 грн., а всього, на загальну суму 1.178.841 грн.10 коп.
В порядку поділу спільного майна подружжя, визнано право власності за ОСОБА_2 на таке майно:
земельну ділянку в АДРЕСА_2 вартістю 1.014.200 грн.;
1) автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara» 2006 року виготовлення, державний номер НОМЕР_2, вартістю 147.239 грн.94 коп., а всього, на загальну суму 1.161.439 грн.94 коп.
Зобов»язано ОСОБА_2 виконати зобов»язання за кредитним договором №10-29/1670 від 29.03.2006 року, за кошти від якого, був придбаний указаний автомобіль«SUZUKI» «Grand Vitara».
Також, судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 392.142 грн.98 коп., що складає Ѕ частину кредитних зобов»язань подружжя перед 3-ю особою АКБ»Укрсоцбанк» за кредитним договором від 14.06.2005 року /т.4 а.с.165-172, 196-197/.
В решті позову відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 6 серпня 2010 року внесені виправлення в указане рішення в частині сум вартості поділеного між сторонами майна /т.3 а.с.196-197/.
Судове рішення оскаржене сторонами в апеляційному порядку.
Так, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким: 1. виключити з переліку майна, що підлягає поділу, земельну ділянку площею 0,374 га в АДРЕСА_2, як таку, що перебуває у її особистій власності; 2. виключити з переліку грошових зобов»язань кредитний борг перед 3-ю особою АКБ»Укрсоцбанк» за кредитним договором від 14.06.2005 року на суму 108.300 дол.США, оскільки указаний кредит використаний позивачем ОСОБА_1 не на потреби сім»ї, а на власні цілі; 3. Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на квартиру АДРЕСА_1, на земельну ділянку та садовий будинок по АДРЕСА_3, на автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara» державний номер НОМЕР_2, а також просила покласти на неї грошові зобов»язання за кредитним боргом перед АКБ «Укрсоцбанк», використаного для придбання указаного автомобіля «SUZUKI» «Grand Vitara» в сумі 147.239 грн.94 коп.
При цьому ОСОБА_2 просила визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1.мікроавтобус «Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4; 2. автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1; 3. земельну ділянку АДРЕСА_4, а також на садовий будинок, розташований на указаній земельній ділянці /т.3 а.с.200-215/.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив частково скасувати рішення, виключивши із маси майна, що підлягає поділу мікроавтобус «Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4, як такий, що є його особистою власністю, зазначивши, що указаний автомобіль йому подарував його батько.
А також просив виключити із маси майна, що підлягає поділу, земельну ділянку і садовий будинок за адресою АДРЕСА_4, зазначивши, що указана нерухомість є його особистим дошлюбним майном, яке він придбав у 1996 році.
Крім того, просив збільшити суму стягнуту з ОСОБА_2 на його користь до 549.559 грн.19 коп., як 1/2 частину кредиту отриманого подружжям на потреби сім»ї і сплаченого особисто ним, ОСОБА_1.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, та їх представників, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити частково.
Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 3 жовтня 1997 року по грудень 2002 року та з 6 листопада 2003 року по 15 червня 2007 року.
Спільних дітей сторони не мають.
Судом встановлено, що в період спільного проживання у шлюбі сторонами придбано у спільну сумісну власність наступне майно:
1. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 862.600 грн.; 2. земельну ділянку НОМЕР_3 площею 0,0502 га, розташовану АДРЕСА_3, кадастровий №66621008, вартістю 98.418 грн.; 3. садовий будинок по АДРЕСА_3 площею 49,3 кв.м., вартістю 10.000 грн.; 4. автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara» 2006 року виготовлення, державний номер НОМЕР_2, вартістю 147.239 грн.94 коп.; 5. мікроавтобус «Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4, вартістю 17.675 грн.; 6. легковий автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний НОМЕР_1, вартістю 78.948 грн.10 коп.
Встановлено також, що спірний автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara» придбаний сторонами за кредитні кошти у розмірі 147.239 грн.94 коп., надані 3-ю особою АКБ «Укрсоцбанк» згідно кредитного договору №10-29/1670 від 29.03.2006 року на ім»я ОСОБА_2. На час розгляду справи указаний кредит не сплачений.
Відповідно до ст.11 ЦПК України цивільні справи розглядаються судом в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог.
Згідно п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу та визнання його недійсним та поділ майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Визначаючи вартість майна, що підлягає поділу, суд виходить з вартості спірного майна, зазначеної сторонами.
Як слідує із матеріалів справи вище зазначене майно на законних підставах придбано сторонами в період шлюбу і на час розгляду справи перебуває у володінні сторін, що ними не заперечується.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Здійснюючи поділ спільного майна подружжя, колегія суддів вважає за правомірне керуватись ст.70 СК України, згідно якої, у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.71 СК України, спільне майно подружжя підлягає поділу в натурі. Між тим, як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (п.25) у разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Крім того, суд керується частинами 3,4 ст.71 СК України, згідно яких - присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Жодна зі сторін не виявила бажання компенсувати іншій стороні різницю у вартості майна, оскільки не внесла на депозит суду відповідних сум.
Таким чином, враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо поділу квартири АДРЕСА_1 та поділу земельної ділянки НОМЕР_3 розташовану АДРЕСА_3, а також садового будинку за указаною адресою, колегія суддів вважає за правомірне визнати за обома сторонами право власності на указане майно в ідеальних частках, виділивши кожному у власність по Ѕ частині указаного майна.
При цьому, визнаючи за сторонами право власності в рівних ідеальних частках на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку НОМЕР_3 в АДРЕСА_3, суд виходить із соціальної значимості для кожної зі сторін указаної нерухомості, а також суд бере до уваги пояснення сторін відносно того, що іншого житла, крім спірної квартири, вони не мають.
Суд відхиляє вимоги позивача ОСОБА_1 про виключення із маси майна, що підлягає поділу, земельної ділянки НОМЕР_3 в АДРЕСА_3 та садового будинку на ній, з посиланням на те, що указане майно належить 3-й особі ОСОБА_3, який, начеб-то, продав сторонам указану земельну ділянку та садовий будинок в забезпечення виконання договору позики у розмірі 21.000 дол.США. А після погашення позики, сторони, начеб-то знову повинні перепродати це майно ОСОБА_3.
Так, відповідно до договорів купівлі-продажу від 15.06.2005 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, слідує, що ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5, за згодою дружини ОСОБА_2, придбав за 10.000 грн. у власність судовий будинок АДРЕСА_3 площею 49,3 кв.м. та земельну ділянку за указаною адресою площею 0,0502 га, вартістю 98.418 грн. /т.2 а.с.167, т.1 а.с.232/.
В подальшому, позивач ОСОБА_1, в період шлюбу з ОСОБА_2, отримав на своє ім»я державний акт на право власності на указану земельну ділянку.
Таким чином, незважаючи, що указаний будинок не зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, цей будинок належить розглядати, як такий, що перебуває у спільній сумісній власності сторін, оскільки державна реєстрація правовстановлюючого документа на нерухомість має правове значення лише в разі розпорядження цієї нерухомістю.
Крім того, відхиляючи доводи позивача ОСОБА_1, суд виходить з того, що укладання договорів купівлі-продажу не може свідчити про забезпечення зобов»язання за борговими розписками.
Визначаючи вартість судового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки за указаною адресою, суд виходить з їх вартості , указаної у вище зазначених договорах купівлі-продажу, оскільки іншої їх вартості сторони суду не навели.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про поділ указаної земельної ділянки та садового будинку на ній в рівних частках між сторонами.
В частині поділу належних сторонам на праві спільної сумісної власності автомобілів, суд повністю враховує побажання сторін і дійшов наступного висновку.
Так, в порядку поділу майна у власність позивачу ОСОБА_1 належить виділити автомобілі: мікроавтобус «Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4, вартістю 17.675 грн. та легковий автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний НОМЕР_1, вартістю 78.948 грн. 10 коп., а всього, на суму 96.623 грн. 10 коп.
При цьому суд відхиляє доводи позивача відносно того, що мікроавтобус «Mersedes Benz», 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4, вартістю 17.675 грн. належить йому на праві особистої власності, як такий, що подарований йому батьком, оскільки позивач не надав суду доказів того, указаний автомобіль належить йому особисто на підставі договору дарування.
Між тим, із свідоцтва про реєстрацію указаного автомобіля в органах ДАІ указаний автомобіль зареєстрований на позивача ОСОБА_1, як власника 31.08.1999 року, в період перебування сторін у шлюбі /т.1 а.с.220/.
Погоджуючись з бажанням обох сторін, суд дійшов висновку про виділення у власність ОСОБА_6 автомобіля «SUZUKI» «Grand Vitara» 2006 року виготовлення, державний номер НОМЕР_2, вартістю 147.239 грн.94 коп.
Отже, майно, що підлягає виділенню у власність ОСОБА_1 складає: 1. мікроавтобус «Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4, вартістю 17.675 грн.; 2. легковий автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний НОМЕР_1, вартістю 78.948 грн.10 коп.; 3. Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, що складає вартість 431.300 грн. (862.600 : 2= 431.300); 4. Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0502 га, кадастровий №66621008, розташовану у АДРЕСА_3, що складає вартість 49.209 грн. (98.418 : 2 = 49.209); 5. Ѕ частину садового будинку розташованого у АДРЕСА_3, що складає вартість 5.000 грн. (10.000 : 2 = 5.000), а всього, на суму 582.132 грн.10 коп.
Майно, що підлягає виділенню у власність ОСОБА_2 складає: 1. автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara» 2006 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 147.239 грн.94 коп.; 2. Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, що складає вартість 431.300 грн. (862.600 : 2= 431.300); 3. Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0502 га, кадастровий №66621008, розташовану у АДРЕСА_3, що складає вартість 49.209 грн. (98.418 : 2 = 49.209); 4. Ѕ частину садового будинку розташованого у АДРЕСА_3, що складає вартість 5.000 грн. (10.000 : 2 = 5.000), а всього, на суму 632.748грн.94 коп.
Оскільки різниця у вартості поділеного майна склала 50.616 грн.84 коп., з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути компенсацію за різницю у вартості майна, що складає половину цієї суми у розмірі 25.308 грн.42 коп.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» слідує, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов»язаннями, що виникли в інтересах сім»ї.
Так, встановлено, що сторонами в період шлюбу на ім»я дружини ОСОБА_2 в АКБ»Укрсоцбанк» за кредитним договором №10-29/1670 від 29.03.2006 року був отриманий кредит в розмірі, що в еквіваленті на грошову одиницю України складає, 147.239 грн.94 коп.
При цьому встановлено, що на момент припинення сторонами шлюбних стосунків, 15 червня 2007 року, сторонами погашено цей кредит у розмірі 42.355 грн.62 коп.
На час розгляду справи, ОСОБА_2 з часу припинення шлюбних стосунків з ОСОБА_1, станом на 15.11.2012 року, самостійно частково погасила указаний кредит в сумі 106.976 грн.65 коп., а також сплатила відсотки у сумі 44.467 грн6.74 коп.
Указані дані підтверджується довідкою ПАТ»Укрсоцбанк» за №10.1-12/96-15237 від 15.11.2012 року /т.4 а.с.115-117/.
При визначенні порядку поділу боргів сторін за указаним кредитним зобов»язанням, суд вважає за правомірне виходити з наступного.
Оскільки частина кредитного боргу в розмірі 42.355 грн.62 коп. погашена сторонами спільно в період шлюбу, тому ця частина погашеного кредиту будь-якому поділу між подружжям не підлягає.
Частина непогашеного кредиту на час винесення цього рішення, також не може бути врахована при поділі спільних боргів, оскільки, в даному випадку має місце особисте договірне зобов»язання ОСОБА_2 перед АКБ «Укрсоцбанк» погасити залишок кредитного боргу, який не пов»язується з поділом спільного сумісного майна.
Між тим, підлягають поділу в рівних частках 106.976 грн.65 коп. як частина основного кредитного боргу та 44.467 грн.74 коп., як відсотки, які сплачені одноособово ОСОБА_2 після припинення шлюбних стосунків на час винесення цього рішення.
Отже, за спільними кредитними зобов»язаннями подружжя, стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає частина вище зазначеного кредитного боргу у сумі 75.722 грн.20 коп. (106.976,65 + 44.467,74 : 2).
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, колегія суддів відхиляє доводи позивача в частині поділу, як спільного майна подружжя, земельної ділянки площею 0,374 га по АДРЕСА_2, оскільки відповідачка ОСОБА_2 отримала указану земельну ділянку у приватну власність шляхом приватизації із земельного фонду, відповідно до Державного акту на право власності на землю, виданого на підставі рішення Великосолтанівської сільської Ради народних депутатів від 12 березня 2002 року №159 /т.1 а.с.190/.
Так, відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) відповідно до положень статей 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
З тих же підстав, суд не вбачає за можливе задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 про внесення до маси майна, що підлягає поділу, земельної ділянки АДРЕСА_4, оскільки указана земельна ділянка була надана позивачу ОСОБА_1 в порядку приватизації (Рішення Київської міської ради №31-5/752 від 24.02.2000 року, Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий 211.12.2000 року) /т.3 а.с.3-8, 127/.
Також суд не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про включення до маси майна, що підлягає поділу, садового будинку АДРЕСА_4, оскільки, відповідно до довідки садового товариства «Червона Троянда» від 4.08.2004 року за № 54/ст. указаний будинок побудовано позивачем в 1981 році, тобто, до укладення шлюбу з відповідачкою /т.3 а.с.130/.
Встановлено, що, відповідно до кредитного договору №10-24/424 від 14.06.2005 року, тобто, в період шлюбу з відповідачкою, позивач ОСОБА_1 отримав у АКБ»Укрсоцбанк» кредит в розмірі 108.300 дол.США, який частково був погашений в період шлюбу.
У зв»язку з тим, що він особисто за власні пошти погасив указаний кредит, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимагає стягнути з відповідачки ОСОБА_2 392.143 грн.94 коп., як половину кредитного боргу, отриманого ним на потреби сім»ї та погашеного ним АКБ»Укрсоцбанк», після розірвання шлюбу.
У відповідності до вимог ст.65 СК України дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов»язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов»язань за кредитом, а, відповідно при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов»язаннями, що виникли в інтересах сім»ї (ч.4 ст.65 СК України).
Між тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині поділу кредитних зобов»язань перед АКБ»Укрсоцбанк» в розмірі 108.300 дол.США,, оскільки позивач не навів суду доказів того, що указаний кредит, був використаний на потреби сім»ї.
При цьому, доводи відповідачки в тій частині, що указаний кредит використаний лише на особисті потреби самого позивача підтверджується, як поясненнями відповідачки, так і випливає із змісту позовної заяви (по іншій справі) ОСОБА_1 від 10.03.2009 року до Дніпровського районного суду м.Києва про визнання договору купівлі-продажу майна таким, що укладено за рахунок спільних з відповідачкою коштів.
Так, в указаній позовній заяві позивач стверджує, що кредитний договір №10-24/424 від 14.06.2005 року в розмірі 108.300 дол.США ним отриманий для розвитку власного бізнеса /т.2 а.с.226-229/.
У зв»язку з цим суд критично ставиться до пояснень позивача ОСОБА_1, що цей кредит був використаний на потреби сім»ї, оскільки будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів позивач суду не надав.
Ту обставину, що відповідачка, як дружина позивача, виступила поручителем за указаним кредитним договором, суд не розглядає, як доказ того, що кредит використаний на потреби сім»ї, оскільки це є нормальним явищем, коли один із подружжя поручається перед кредитною установою за зобов»язаннями іншого з подружжя.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що за рахунок указаного кредиту були використані 24.000 дол. США для придбання на ім»я відповідачки земельної ділянки. При цьому суд посилається на відповідь АКБ «Укрсоцбанк» від 28.05.2008 року за №02/1-13/976 /т.2 а.с.24/.
Між тим, із указаного листа банку указане твердження не слідує, а тому висновок суду в цій частині є таким, що не відповідає обставинам справи.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_7 в частині поділу кредитних зобов»язань перед АКБ «Укрсоцбанк» за кредитним договором №10-24/424 від 14.06.2005 року в розмірі 108.300 дол.США.
Виходячи з вище зазначених вимог матеріальних норм права і, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, колегія суддів вважає правомірним скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення спільного майна подружжя та порядку його поділу, ухваливши нове рішення, поділивши спільне подружнє майно між сторонами в порядку визначеному вище.
Оскільки сторонами в рівній мірі сплачені судові витрати і суд дійшов висновку про поділ майна в рівних частинах, суд не вбачає підстав для застосування ст.88 ЦПК щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, на підставі ст.ст.61,65,70 СК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29 червня 2010 року ухваливши нове рішення наступного змісту.
Позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_1 на наступне майно:
1. мікроавтобус «Mersedes Benz» 1987 року виготовлення, державний номер НОМЕР_4, вартістю 17.675 (сімнадцять тис. шістсот сімдесят п»ять) грн.; 2. легковий автомобіль «Mersedes Benz» 1996 року виготовлення, державний НОМЕР_1, вартістю 78.948 (сімдесят вісім тис. дев»ятсот сорок вісім) грн.10 коп.; 3. Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, що складає вартість 431.300 (чотириста тридцять одна тис. триста) грн.; 4. Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0502 га, кадастровий №66621008, розташовану у АДРЕСА_3, вартістю 49.209(сорок дев»ять тис. двісті дев»ять) грн.; 5. Ѕ частину садового будинку розташованого у АДРЕСА_3, вартістю 5.000 (п»ять тис) грн., а всього, на суму 582.132 (п»ятсот вісімдесят дві тис. сто тридцять дві) грн.10 коп.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_2 на наступне майно:
1. легковий автомобіль «SUZUKI» «Grand Vitara» 2006 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 147.239 (сто сорок сім тис. двісті тридцять дев»ять) грн.94 коп.; 2. Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 431.300(чотириста тридцять одна тис. триста) грн.; 3. Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0502 га, кадастровий №66621008, розташовану у АДРЕСА_3, вартістю 49.209(сорок дев»ять тис. двісті дев»ять)грн.; 4. Ѕ частину садового будинку розташованого у АДРЕСА_3, вартістю 5.000 (п»ять тис) грн., а всього, на суму 632.748 (шістсот тридцять дві тис. сімсот сорок вісім)грн.94 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, як доплату за різницю у вартості поділеного майна, 25.308 (двадцять п»ять тис. триста вісім) грн.42 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 75.722 (сімдесят п»ять тис.сімсот двадцять дві) грн.20 коп., як частину кредитних зобов»язань перед АКБ «Укрсоцбанк» за кредитним договором №10-29/1670 від 29.03.2006 року.
В решті, як первісного, так і зустрічного позовів відмовити.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді