АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
№33/2690/1436/2012 Постанова винесена суддею Сеніним В.Ю.
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньку, ІНФОРМАЦІЯ_5, приватного підприємця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень.
Згідно з постановою суду, 09 вересня 2012 року о 20 год. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 вчинив насильство в сім'ї відносно дружини ОСОБА_4
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм права та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки жодних дій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, він не скоював, що підтверджується фактичним проживання ОСОБА_4 в його квартирі, незважаючи на те, що на даний час у неї є власне житлове приміщення. Також апелянт зазначає, що з ОСОБА_4 вони вільно спілкуються, якихось погроз чи образ з його боку не було, що можуть підтвердити і свідки, які неодноразово приходили до нього в гості та брали безпосередню участь у вихованні їх спільних з ОСОБА_4 дітей, а основною підставою звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів, з її слів, є бажання стягнути з нього більший розмір аліментів на утримання дітей, а також погіршити його авторитет серед дітей, як батька. При прийнятті рішення по справі просить врахувати і його характеристику з місця проживання.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_3, який заперечував вчинення ним 09 вересня 2012 року будь-яких незаконних дій відносно дружини, просив задовольнити його апеляційну скаргу, постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, при цьому відкликав своє клопотання про допит свідків, зазначених в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді від 19 вересня 2012 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Натомість, як убачається з матеріалів справи, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, розгляді справи в суді та винесенні постанови суддею, даних вимог закону дотримано не було.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, 09.09.2012 року о 20 год. за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 вчинив словесну сварку відносно дружини ОСОБА_3, а саме психологічне насильство.
Отже, у цьому протоколі, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не вказано суть адміністративного правопорушення та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Зокрема, в протоколі відсутні вказівки на те, в чому проявилося насильство з боку ОСОБА_3 до дружини та не вказано його наслідки, а суддя при розгляді справи дотримання зазначених вимог закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не перевірив та в постанові зазначив фактичні обставини правопорушення, які також не конкретизують суть адміністративного правопорушення.
Таким чином, суддя районного суду при розгляді справи, не звернув увагу на вказану неповноту та неправильність протоколу про адміністративне правопорушення, яка не може бути усунута судом в силу його диспозитивності.
Крім того, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом (посадовою особою) встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП, суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винуватості особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам в їх сукупності.
Як убачається з матеріалів справи, ці вимоги закону суддею районного суду не дотримані, внаслідок чого залишились нез'ясованими та невірно оціненими обставини, які мають значення для її правильного вирішення.
Так, суддя в постанові формально послався на те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та особистими поясненнями правопорушника, зазначивши при цьому, що останній факт правопорушення визнав.
Разом з тим, суддя в постанові пояснення ОСОБА_3 взагалі не навів та не зазначив якими саме доказами вони підтверджуються, а висновок судді щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не відповідає матеріалам справи, в яких, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, який складений без дотримання вимог ст. 256 КУпАП, та пояснень ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які містять суперечливі відомості щодо обставин події, яка відбувалась 09 вересня 2012 року за участю ОСОБА_3, не міститься будь-яких інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні насильства в сім'ї.
Так, з наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вони з дружиною розлучаються і в провадженні суду знаходиться справа про поділ майна. З дружиною вони не проживають подружнім життям близько 2 років, але мешкають в одній квартирі, і коли він знаходиться в квартирі, то намагається з дружиною не розмовляти і взагалі її не чіпати. 20.09.2012 року приблизно о 19 год. він прийшов додому та протягом всього вечора він дружину не чіпав, а приблизно о 21 год. до квартири зайшли працівники міліції, які повідомили, що зі слів дружини він вчинив сварку, хоча він цього не робив. Вважає, що дружина навмисно його оговорює, щоб потім використати це в суді при поділі майна.
Аналогічні пояснення ОСОБА_3 надав і в суді апеляційної інстанції, та додатково вказав, що всі виклики працівників міліції почалися з моменту подачі дружиною позову про поділ майна, при цьому дружина провокує конфлікти, а сина ОСОБА_5 налаштовує проти нього та повідомляє йому неправдиву інформацію про те, що начебто він її ображає. Зауважив, що спиртні напої він не вживає, і дружину з квартири не вигонить. Також ОСОБА_3 зазначив, що не маючи уявлення про правові наслідки складеного відносно нього протоколу, він погодився на пропозицію дільничного інспектора міліції сплатити штраф через суд.
Отже, пояснення ОСОБА_3 не свідчать про вчинення ним будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
На підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_5, останнім часом між його батьками виникають конфлікті ситуації, у зв'язку з чим вони розлучаються. Відносини в них дуже погані і вони між собою не спілкуються. Його батько, ОСОБА_3, час від часу ображає його матір нецензурними словами, виганяє з квартири, вчиняє сварки і конфлікти, а він їх завжди розбороняє, так як майже всі конфлікти відбуваються в його присутності. 09.09.2012 року ввечері його батько ОСОБА_3 вчинив сварку із матір'ю, в ході якої її ображав, фізичних дій не застосовував (а.с. 4).
За наявними в матеріалах справи поясненнями ОСОБА_4, 09.09.2012 року о 20 год. прийшов її чоловік ОСОБА_3 у нетверезому стані та між ними виник словесний конфлікт, після чого він почав ображати її, при цьому висловлювався нецензурною лайкою та погрожував їй фізичною розправою. Вона намагалась вирішити ситуацію мирним шляхом, однак він не переставав її ображати, у зв'язку з чим вона викликала працівників міліції. Додала, що конфлікти з чоловіком постійні, а також він постійно виганяє її з квартири (а.с. 6).
Отже, пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо причин конфлікту та конкретних дій ОСОБА_3 вчинюваних ним 09.09.2012 року є суперечливими і не спростовують пояснення ОСОБА_3, надані ним як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і в апеляційному суді, та також не свідчать про вчинення ним будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру в розумінні диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, всупереч ст. ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП, не вжив заходів щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення по справі.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, постанова судді районного суду - скасуванню, як така, що прийнята з порушенням вимог закону, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень, - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Горб І.М.