АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/15334/2012
Головуючий у 1- й інстанції: Камбулов Д.Г.
Доповідач: Гаращенко Д.Р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.
при секретарі - Трончуку М.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут і Захист», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено та стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 733, 93 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 11 квітня 2011 року становить 125 316, 04 грн., державне мито у розмірі 1253, 16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
21 вересня 2012 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просила суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Марфін Банк» у задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що ПрАТ «СК «Добробут і Захист» виплатила на користь ПАТ «Марфін Банк» лише частину страхового відшкодування, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про залучення страхової компанії до участі у справі в якості співвідповідача. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті до спільного розгляду її зустрічного позову про припинення договору застави та стягнення з страхової компанії на користь банку усієї суми страхового відшкодування, що дало б можливість погасити борг за кредитним договором за рахунок страхової виплати. Крім того апелянт зазначила, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі за її позовом до банку про розірвання кредитного договору та про витребування доказів на підтвердження повноважень виконуючого обов'язки керуючого філією ПАТ «Марфін Банк» ОСОБА_5 на укладення кредитного договору. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні спору повинен був застосувати ч. 1 ст. 581 ЦК України, відповідно до якої у разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 20 листопада 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_6 (позичальник)був укладений кредитний договір № 00344/RК, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 62 056, 14 дол. США з 20 листопада 2007 року по 19 листопада 2014 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами.
Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_3 (поручитель) був укладений договір поруки № 00417rК, згідно з яким у випадку невиконання ОСОБА_2 (боржник) зобов'язань за кредитним договором № 00344/RК, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
03 грудня 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Добробут і Захист» (страховик), ОСОБА_6 (страхувальник) та ВАТ «Морський транспортний банк» (вигодо набувач) був укладений договір № 10/17-1822 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом HONDA CRV, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та переданий в заставу ВАТ «Морський транспортний банк» в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 00344/RК від 20.11.2007 року.
09 липня 2009 року за участю вказаного транспортного засобу сталося ДТП, внаслідок чого ПрАТ «СК «Добробут і Захист» перерахувала ВАТ «МТБ» для зарахування на особовий рахунок ОСОБА_2 93 263, 48 грн.
Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого ВАТ «Морський транспортний банк звернувся до неї та ОСОБА_4 з письмовими вимогами про дострокове повернення кредитних коштів та пені. Вказані вимоги ОСОБА_2 особисто отримала 02.11.2010 року, ОСОБА_3- 27 серпня 2010 року.
Згідно з розрахунком борг ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № 00344/RК станом на 15 квітня 2011 року становить 15 733, 93 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.04.2011 року (1 долар США=7, 964700 грн.) становить 125 316, 04 грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 13 864, 39 дол. США, що еквівалентно 110 425, 71 грн.;
- заборгованість за відсотками - 771, 13 дол. США, що еквівалентно 6 141, 82 грн.;
- заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату тіла кредиту - 335, 16 дол. США, що еквівалентно 2 669, 47 грн.;
- заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату відсотків - 726, 19 дол. США, що еквівалентно 5 783, 86 грн.;
- заборгованість по сплаті штрафу - 37, 06 дол. США, що еквівалентно 295, 18 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався ст.ст. 526, 553, 554, 1054 ЦК України та правильно виходив з того, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а тому з неї та ОСОБА_3 як поручителя солідарно підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 733, 93 дол. США.
Відхиляючи посилання апелянта на те, що ПрАТ «СК «Добробут і Захист» виплатила лише частину страхового відшкодування, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про залучення страхової компанії до участі у справі в якості співвідповідача, колегія суддів виходить з того, що згідно із страховим актом № 129/06/10 від 11.06.2010 року суму страхового відшкодування було визначено у розмірі 93 263, 48 грн., та згідно з платіжним дорученням від 11.06.2010 року перераховано у повному обсязі до ВАТ «МТБ» для зарахування на особовий рахунок ОСОБА_2 (том І а.с. 214, 215).
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті до спільного розгляду її зустрічного позову про припинення договору застави та стягнення з страхової компанії на користь банку усієї суми страхового відшкодування, оскільки відповідно до ч. 1 ст.123 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.
Крім того є помилковими доводи апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі за її позовом до банку про розірвання кредитного договору та про витребування доказів на підтвердження повноважень виконуючого обов'язки керуючого філією ПАТ «Марфін Банк» ОСОБА_5 на укладення кредитного договору, так як дану справу можливо розглянути до розгляду справи за позовом ОСОБА_2, а позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору сторонами не заявлялося. Також колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на ст.. 581 ЦК України, оскільки ПАТ «Марфін Банк» з не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді