АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/16512/2012

Головуючий у 1- й інстанції: Белоконна І.В.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Трончуку М.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено частково та розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 квітня 1991 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву Чугуївського районного управління юстиції Харківської області (актовий запис № 102), стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 500, 00 грн. до досягнення ним 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ј частини від його заробітку (всіх видів доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 травня 2012 року, вирішено питання про розподіл судових витрат.

17 жовтня 2012 року представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та встановити аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/ 6 частини від усіх видів, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити. В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином, з ким проживає його син та не в взяв до уваги його навчання та проживання у військовому навчальному закладі, а тому безпідставно не повернув позов ОСОБА_4 в цій частині на підставі ч. 3 ст. 121 ЦПК України. Також апелянт вказав, що ОСОБА_5 перебуває на повному державному утриманні, а тому не може вважатися таким, що потребує матеріальної допомоги. На думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно вирішив стягувати аліменти на утримання ОСОБА_5 до досягнення ним 23 років, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України обов'язок батьків утримувати повнолітню дитину припиняється за умови припинення навчання. Крім того апелянт вважає невірним стягнення аліментів на дочку ОСОБА_6 без обмеження будь-яким терміном, оскільки відповідно до ст. 180 СК України аліменти на дитину стягуються до досягненню нею повноліття.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили суд її задовольнити.

ОСОБА_4 апеляційну скаргу просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення сторін, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 квітня 1991 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 102 (а.с.5).

Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з довідкою № 5/152/3-886 від 28 квітня 2012 року ОСОБА_5 є курсантом 3-го курсу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» денної форми навчання та знаходиться на повному державному утриманні (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, суд першої інстанції керувався ст.ст. 111, 112 СК України та виходив з того, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, примирення неможливе, а подальше спільне життя суперечить інтересам сторін.

Доводів щодо незаконності і необґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційна скарга не містить.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення аліментів суд першої інстанції керувався ст.ст. 180, 182-183, 199, 200 СК України та виходив з того, ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів на сина у розмірі 500 грн., а стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі ј частини усіх видів доходу відповідача з урахуванням його майнового стану є обґрунтованим і доцільним.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріально допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу.

Зі змісту ч. 1 ст. 199 СК України випливає, що для стягнення аліментів на повнолітніх дочку чи сина необхідна наявність наступних умов, що повинні існувати одночасно: 1) досягнення 18 років; 2) продовження навчання; 3) недосягнення 23 років; 4) потребування матеріальної допомоги; 5) можливість батька (матері) відповідно до свого матеріального, сімейного стану та стану здоров'я надавати таку допомогу.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення аліментів на повнолітнього сина не врахував, що необхідною умовою їх стягнення є продовження навчання. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом зазначення, що аліменти стягуються до досягнення ОСОБА_5 23 років, але не довше ніж до закінчення навчання.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта в тій частині, що є невірним стягнення аліментів на дочку ОСОБА_6 без обмеження будь-яким терміном, оскільки відповідно до ст. 180 СК України аліменти на дитину стягуються до досягненню нею повноліття, а тому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року в частині стягнення аліментів на неповнолітню ОСОБА_6 підлягає зміні шляхом зазначення, що аліменти стягуються до досягнення повноліття.

Посилання апелянта на те, що він щотижня надає сину кошти на кишенькові витрати є такими, що не узгоджуються з його письмовими поясненнями про розрахунок витрат, наданими до суду апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 у навчальному закладі знаходиться до 19:00 год. та потребує витрат на лікування, одяг та харчування.

Доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі за умови отримання ОСОБА_2 стабільного доходу апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року-зміні.

Керуючись ст.ст. 208, 303-305, п.п. 2,3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 500, 00 грн. до досягнення ним 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 - змінити, зазначивши, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 підлягають аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 03 травня 2012 року і до досягнення ОСОБА_5 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, але не довше, ніж до закінчення ним навчання.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2012 року в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ј частини від його заробітку (всіх видів доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 травня 2012 року - змінити, зазначивши, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягає ј частина з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 травня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді