АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/16257/2012

Головуючий у 1- й інстанції: Кирилюк І.В.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Трончуку М.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України як голови Ради національної безпеки і оборони України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Ющенка Віктора Андрійовича як Президента України у 2005-2010 роках, ОСОБА_5, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Аріон-Інвест», про відновлення порушених трудових прав,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2012 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України як голови Ради національної безпеки і оборони України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Ющенка Віктора Андрійовича як Президента України у 2005-2010 роках, ОСОБА_5 про відновлення порушених трудових прав було відмовлено.

10 жовтня 2012 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив суд її скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що звернувся до суду з позовом про відновлення своїх порушених прав з інших підстав, оскільки видалив зі своєї позовної заяви усі посилання на норми Кодексу законів про працю України, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_6, представник Апарату Ради національної безпеки і оборони України за довіреністю - ОСОБА_7 апеляційну скаргу просили відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Президента України як голови Ради національної безпеки і оборони України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Ющенка Віктора Андрійовича як Президента України у 2005-2010 роках, ОСОБА_5 про відновлення порушених трудових прав. Даний позов обґрунтовував тим, що працював в ЗАТ «Економічні відомості». Проте, ОСОБА_5, будучи керівником департаменту Апарату Ради Національної безпеки і оборони України в період з 22 лютого 2008 року по 4 березня 2010 року, звільнив позивача з посади виконуючого обов'язки Головного редактора друкованого засобу масової інформації «Економічні відомості щоденна газета», яку він займав за сумісництвом. В зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив відновити його трудові права - визнати порушенням норм Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» підписання наказу від 7 квітня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_2» ОСОБА_5; визнати, що вказаний наказ грубо порушив Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», КЗпП України, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації», використаного в абз. 6 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України від 29 жовтня 1998 року; зобов'язати Президента України як Голову Ради національної безпеки і оборони України відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦК України негайно вжити заходів із захисту цивільних прав та інтересів позивача, як тривало та нахабно порушуються з квітня 2008 року з вини його підлеглого; стягнути солідарно з усіх відповідачів у відшкодування шкоди, пов'язаної з незаконним звільненням, невиконанням судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, та порушенням Закону України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» 1 000 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії судді Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

01 жовтня 2012 року ОСОБА_2 знову звернувся до суду з позовом до Президента України як голови Ради національної безпеки і оборони України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Ющенка Віктора Андрійовича як Президента України у 2005-2010 роках, ОСОБА_5, у якому просив визнати порушенням норм Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» з боку ОСОБА_5 підписання наказу № 42 07 квітня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_2.», визнати, що Наказ ОСОБА_5 № 42 від 07 квітня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_2.» грубо порушив Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», зобов'язати Президента України відповідно до ст.. 17 ЦК України негайно вжити заходів із захист цивільних прав та інтересів позивача, які тривало і нахабно порушуються з квітня 2008 року з вини його екс-підлеглого, стягнути солідарно з відповідачів на його користь відшкодування шкоди, пов'язаної з незаконним звільненням, невиконанням судового рішення, яке підлягало негайному виконанню та порушенням Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» - 1 000 000 грн. Як вбачається зі змісту позовної заяви, обставини, якими ОСОБА_2 обґрунтовував свої позовні вимоги є ідентичними тим, що зазначені ним при зверненні до суду у січні 2012 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу, що оскаржується, суд першої інстанції керувався п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України та правильно виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Посилання апелянта на видалення ним зі своєї позовної заяви усіх посилань на норми Кодексу законів про працю України вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки в січні 2012 року ОСОБА_2 посилався на норми КЗпП Украни, ст.ст. 19-21 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та ст. 17 ЦК України, а при поданні даної позовною заяви лише на положення ст.ст. 19-21 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та ст. 17 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2012 року є такою, що постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305 п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді