АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 33/2690/1565/2012 Постанова винесена суддею Скубою А.В.

Категорія: ст. 130 ч.1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року

в с т а н о в и в :

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Як встановив суд, 25.09.2012 року, приблизно о 10 год. 20 хв., водій ОСОБА_2 керував автомобілем «Chevrolet» д/н. НОМЕР_1 по вул. Паладіна в м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніле обличчя). Від огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, в присутності свідків відмовився. Таким чином ОСОБА_2 порушив п.2.5 ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, просить змінити постанову судді районного суду в частині виду адміністративного стягнення з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на штраф в розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, наклавши на нього суворе стягнення, яке не відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, не врахував пом'якшуючих обставин та даних про його особу, не взяв до уваги його пояснення щодо використання автомобіля, як єдиного способу заробітку, його щире каяття, скоєння правопорушення вперше, також те, що на утриманні він має неповнолітню дитину.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції, заслухавши ОСОБА_2, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у постанові, доведена наявними в справі доказами, а саме: даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях як ОСОБА_2, так і свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 відмовився від запропонованого йому інспектором ДПС ДАІ проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів - приладу «Драгер» та від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.

Таким чином, суддя районного суду правильно встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 в порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу працівника міліції у встановленому порядку пройти медичне обстеження для виявлення стану алкогольного сп'яніння, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги про суворість накладеного стягнення, то вони є безпідставними.

Так, при накладенні стягнення на ОСОБА_2 суддя врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим, особу правопорушника, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті, його відношення до вчиненого, та наклав стягнення в межах, встановлених санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто дотримав вимог ст. ст. 33, 34, 35, 36 КУпАП, а відтак рішення судді про накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення спеціального права є правильним і підстави для його пом'якшення відсутні.

Посилання апелянта на те, що позбавлення права керування транспортними засобами суттєво вплине на його матеріальне становище, оскільки використання автомобіля є для нього єдиним джерелом заробітку для забезпечення середнього рівня життя його родини, не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом доказів в цій частині суду не надано, а наявність на утриманні малолітньої дитини не є в даному випадку достатньою підставою для зміни судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, постанова судді у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою, отже підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Павленко О.П.

міста Києва