АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючої судді Одинця В.М.,

суддів Присяжнюка О.Б., Юрдиги О.С.,

прокурора Бойко М.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2012 року.

Вказаною постановою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вказаного рішення суд зазначив, що вимоги скарги щодо визнання незаконними дії (бездіяльність) прокурора, зобов'язання його прийняти рішення згідно ст. 97 КПК України не лежать в площині компетенції суду, яка визначена положеннями Кримінально-процесуального кодексу України, а заява ОСОБА_1, в розумінні положень ст. 95 КПК України не є заявою про злочин, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст. 97 КПК України.

Не погоджуючись з вказаною постановою скаржник ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просять скасувати постанову суду, та прийняти ухвалу апеляційного суду по його скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що бездіяльність прокурора з не виконання вимог ст. 97 КК України по заяві про злочин повинна бути визнана судом такою, що не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону (незаконною), із зобов'язанням виконати встановлений порядок та прийняти відповідне процесуальне рішення по його заяві про злочин, оскільки Генеральною прокуратурою безпідставно, в порушення порядку розгляду заяви про злочин, без проведення відповідної перевірки, надано відповідь згідно Закону України «Про звернення громадян»

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся 30.03.2012 року до Генеральної прокуратури України з заявою про злочин в якій просив порушити кримінальну справу щодо судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ - ОСОБА_2 за прийняття завідомо незаконного та неправосудного судового рішення.

Генеральною прокуратурою України, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про злочин 20 квітня 2012 року була надана відповідь про відсутність підстав для проведення перевірки та прийняття рішення в кримінально-процесуальному порядку, оскільки заява не містить даних, які б свідчили про наявність в діях судді ознак злочину.

Не погоджуючись з рішенням Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури та просив визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви про злочин від 30.03.2012 року та зобов'язати Генеральну прокуратуру України прийняти по його заяві рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Перевіряючи доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду щодо відсутності належних повноважень у суду для визнання незаконними бездіяльність органів прокуратури та зобов'язання прокурора вчиняти будь-які дії, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, та суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду в цій частині.

Крім того, колегія суддів погоджується в висновками суду першої інстанції в тій частині, що заява ОСОБА_1 не є заявою про злочин, оскільки враховуючи, що за своїм змістом заява про злочин, є фактично позапроцесуальним способом оспорювання рішень суду, а тому не є заявою про злочин, в понятті ст. 95 КПК України, і згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 не підлягала вирішенню в порядку ст. 97 КПК України.

Беручи до уваги, що перевірка законності й обґрунтованості судових рішень здійснюється виключно в порядку та на підставах, установленим відповідним процесуальним законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків про залишення скарги в цій частині без задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування постанови.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

СУДДІ:

__________________ ________________ _______________