АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2012 року позивачка звернулася із позовом до відповідача, уточнивши який зазначила, що із 02 жовтня 1999 року перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, із травня 2011 року шлюбні відносини фактично припинені.
Просила поділити спільне майно, а саме, припинити право спільної сумісної власності подружжя та:
визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- нежилі приміщення №1-№7(групи приміщень 90А) першого поверху літера А загальною площею 101 кв.м. у будинку АДРЕСА_2;
- квартиру АДРЕСА_1, а також машиномісце НОМЕР_1 загальною площею 15.6 кв.м. у паркингу за цією ж адресою;
- машиномісце НОМЕР_2 загальною площею 16.10 кв.м. у підземній автостоянці будинку АДРЕСА_3;
стягнути на користь позивачки із відповідача:
- 1 245 031.69 грн. отриманих відповідачем за договором оренди № 09-01 від 09.07.2008 року, укладеним із ТОВ «ГІНКГО»;
- 287730 грн. отриманих відповідачем за договором оренди житла від 30.12.2008 року, укладеним із ОСОБА_3;
- 991070 грн. отриманих відповідачем за договором оренди житла від 01.11.2009 року, укладеним із США в особі ОСОБА_12, голови Регіональної місії Агентства міжнародного розвитку США в Україні;
Припинити право спільної сумісної власності сторін на 590 000 доларів США, що становить 4 715 575 грн., які були передані ОСОБА_5 на підставі договору позики від 17.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 та стягнути вказану суму із відповідача на користь позивачки;
Стягнути із відповідача на користь позивачки 5 250 000 грн. компенсації вартості часток ОСОБА_2 від вкладів до статутних капіталів ТОВ «Нестандартні рішення» та ТОВ «РА Експерт групп».(т. 1 а.с. 1-130)
Відповідач заперечував проти заявлених вимог, зазначив, що вказане майно спільно набуте подружжям у період шлюбу, у т.ч. за кредитні кошти за укладеними відповідачем договорами кредиту тому є спільною власністю сторін. (т. 1 а.с. 144-208)
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено. (т.1 а.с.216-228).
В апеляційній скарзі відповідач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення районного суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд не врахував обставин та доказів та дійшов помилкового висновку про поділ майна у спосіб запропонований позивачкою. (т. 2 а.с. 1-15)
В судовому засіданні представник ОСОБА_7 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_8 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, сторони, у т.ч. шляхом вручення повісток їх представникам, про що у справі є докази. (т. 2 а.с. 29-30 ) Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що джерелом придбання усього права спільної сумісної власності подружжя є самостійний заробіток(дохід) одної тільки ОСОБА_2
З таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він не підтверджується наявними у справі доказами.
Статтею 57 СК України визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.(ч. 2 ст. 57 СК України)
За вимог ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Відповідні роз'яснення містяться і в п.п. 23, 24, 25, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню(ч. 1 ст. 61 цього Кодексу).
Судом встановлено, що із 02 жовтня 1999 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, із травня 2011 року шлюбні відносини фактично припинені.(т. 1 а.с. 24)
Від шлюбу подружжя має двох дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.(т. 1 а.с. 25-26)
За нотаріально посвідченим договором від 26 липня 2005 року ОСОБА_1 придбав нежилі приміщення №1-№7(групи приміщень 90А) першого поверху літера А загальною площею 101 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 за що мав сплатити 355 560 грн.(т. 1 а.с. 36-45)
За свідоцтвом від 12 грудня 2007 року, ОСОБА_1 у період шлюбу набув права власності на квартиру АДРЕСА_1, а також машиномісце НОМЕР_1 загальною площею 15.6 кв.м. у паркингу за цією ж адресою.(т. 1 а.с. 46-58)
Вказане майно набуто за 361 770 доларів США отриманих ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним із ВАТ КБ «Надра» 29 грудня 2005 року № 1087\ІІ2005-840. З умовами такого договору була ознайомлена і згодна ОСОБА_2 про що поставила у договорі свій підпис.(т. 1 а.с. 59-74)
29 грудня 2005 року був укладений договір поруки за яким ОСОБА_2 взяла обов'язки поручителя виконання зобов'язань ОСОБА_1 за укладеним ним кредитним договором.(т. 1 а.с. 75-76)
За інвестиційним договором від 03 грудня 2003 року № 43-4722, нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 16 серпня 2005 року ОСОБА_1 придбав машиномісце НОМЕР_2 загальною площею 16.10 кв.м. у підземній автостоянці будинку АДРЕСА_3 за що сплатив 60 000 грн. За п. 12.1 цього Договору отримана згода дружини на вчинення правочину. (т.1 а.с. 77-82)
09 липня 2008 року ОСОБА_1 був укладений договір оренди за яким вищевказані нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_2 були передані в оренду ТОВ «Гінкго». За п.п. 6.1.1, 6.1.2 цього Договору, визначено орендну плату 1675 доларів США, наступні місяці 3350 доларів США по курсу НБ України в гривнях на день оплати(т. 1 а.с. 83-88)
13 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Сведбанк Інвест» був укладений кредитний договір № 1266-Ф за яким ОСОБА_1 була відкрита кредитна лінія 1 250 000 доларів США зі сплатою 14% річних строком до 12 серпня 2013 року. На забезпечення виконання зобов'язання в іпотеку Банку була передана квартира АДРЕСА_1.(т.1 а.с. 115-126)
30 грудня 2008 року ОСОБА_1 був укладений договір оренди за яким квартира АДРЕСА_1, а також машиномісце НОМЕР_1 були передані в оренду ОСОБА_3. За п. 4.1 цього Договору, визначено орендну плату 4000 доларів США по курсу НБ України в гривнях на день оплати (т.1 а.с. 89-91)
2 листопада 2009 року ОСОБА_1 був укладений договір оренди за яким квартира АДРЕСА_1, а також машиномісце НОМЕР_1 були передані в оренду США в особі ОСОБА_12. За ст. 5 цього Договору, визначено орендну плату щомісячно 4000 доларів США по курсу НБ України в гривнях на день оплати (т. 1 а.с. 92-101)
17 лютого 2009 року між сторонами був укладений письмовий договір за яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 отримав у позику 350 000 доларів США, що складало 2 695 000 грн. строком до 16 серпня 2010 року. 3а п. 2.2, 3.2 Договору визначено, що позичальник отримав позику в повному обсязі у готівковій формі до моменту підписання цього Договору і зобов'язується повернути позику у готівкові формі в доларах США. За п. 3 цього Договору визначено, що у випадку, якщо на момент повернення позики середньо ринковий курс продажу долара США до гривні виявиться меншим ніж 1 долар США за 8 гривень 30 коп., то позичальник також зобов'язується відшкодувати Позикодавцю різницю, що вираховується з урахуванням середньо ринкового курсу продажу долара США.(т. 1 а.с. 102-103)
17 лютого 2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 був укладений і нотаріально посвідчений договір за яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_5 отримав у позику 350 000 доларів США, що складало 2 695 000 грн. строком до 16 серпня 2010 року. 3а п. 2.2, 3.2 Договору визначено, що позичальник отримав позику в повному обсязі у готівковій формі до моменту підписання цього Договору і зобов'язується повернути позику у готівкові формі в доларах США. За п. 3 цього Договору визначено, що у випадку, якщо на момент повернення позики середньо ринковий курс продажу долара США до гривні виявиться меншим ніж 1 долар США за 8 гривень 30 коп., то позичальник також зобов'язується відшкодувати Позикодавцю різницю, що вираховується з урахуванням середньо ринкового курсу продажу долара США. За п. 7.1 Договору отримано згоду чоловіка ОСОБА_2 на укладення правочину.
На вказаному договорів міститься виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості з боржника. (т. 1 а.с. 104-106)
17 лютого 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 був укладений і нотаріально посвідчений договір за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_5 отримав у позику 590 000 доларів США, що складало 4 543 000 грн. строком до 16 серпня 2010 року. 3а п. 2.2, 3.2 Договору визначено, що позичальник отримав позику в повному обсязі у готівковій формі до моменту підписання цього Договору і зобов'язується повернути позику у готівкові формі в доларах США. За п. 3 цього Договору визначено, що у випадку, якщо на момент повернення позики середньо ринковий курс продажу долара США до гривні виявиться меншим ніж 1 долар США за 8 гривень 30 коп., то позичальник також зобов'язується відшкодувати Позикодавцю різницю, що вираховується з урахуванням середньо ринкового курсу продажу долара США. За п. 7.1 цього Договору отримана згода дружини ОСОБА_1 на укладення правочину.(т. 1 а.с. 107-108)
Передбачених ст.ст. 57, 70 СК України підстав і доказів, за яких суд мав би можливість дійти висновку про належність спірного майна до особистої приватної власності дружини(чоловіка), або відступити від засади рівності часток подружжя та збільшити за рішенням суду частку одного з подружжя до суду не надано, в судовому засіданні не встановлено і оскаржуване рішення таких не містить.
Встановивши, що спірне нерухоме майно сторони набули у період зареєстрованого шлюбу, колегія суддів, з огляду на положення ст. 60 СК України, дійшла висновку про рівність часток сторін та можливість визнання за позивачкою права власності на 1\2 частину нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень №1-№7(групи приміщень 90А) першого поверху літера А загальною площею 101 кв.м. в АДРЕСА_2 загальною площею 155.40 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, а також машиномісця НОМЕР_1 загальною площею 15.6 кв.м. у паркингу за цією ж адресою, машиномісця НОМЕР_2 загальною площею 16.10 кв.м. у підземній автостоянці будинку АДРЕСА_3
Договір оренди нежитлових приміщень №1-№7(групи приміщень 90А) першого поверху літера А загальною площею 101 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 був укладений і виконувався сплатою орендних платежів із 09 липня 2008 року.(т. 1 а.с. 83-88)
Договір оренди квартири АДРЕСА_1, а також машиномісце НОМЕР_1 загальною площею 15.6 кв.м. у паркингу за цією ж адресою був укладений із ОСОБА_3 30 грудня 2008 року строк його тривав до 01 листопада 2009 року. 02 листопада 2009 року вищевказана квартира була здана в оренду за договором ОСОБА_12. (т. 1 а.с. 89-91, 92-101)
Сторони не заперечували, що припинили шлюбні відносини із травня 2011 року.
З огляду на положення ч.ч. 1, 2 ст. 65 СК України, колегія суддів визнає, що укладення зазначених договорів, отримання за ними і витрачання отриманих грошей відбувалось за згодою обох з подружжя. Доказів, які б спростовували цей висновок позивачка не надала, не встановлено таких і судом.
З цих же підстав колегія суддів відмовила у визнанні права позивачки на 1 245 031.69 грн. за договором оренди № 09-1 від 09 липня 2008 року, 287 730 грн. за договором оренди від 30 грудня 2008 року, 84 000 доларів США, що складає 671 370 грн.(96000доларів США сплачених за договором оренди - 12 000 доларів США х 7.9925 грн. курс НБ України за 1 долар США).
Позивачка не надала до суду доказів належності їй на праві особистої приватної власності грошей, які вона передавала за договорами позики ОСОБА_1 та ОСОБА_5, не встановлено таких і судом.
Оскільки нотаріально посвідчені договори позики від 17 лютого 2009 року за якими:
- ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 отримав у позику 350 000 доларів США, що складало 2 695 000 грн.;
- ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_5 отримав у позику 350 000 доларів США, що складало 2 695 000 грн;
- ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_5 отримав у позику 590 000 доларів США, що складало 4 543 000 грн., укладалися за згоди та в інтересах подружжя, про що свідчать п. 7.1 цих Договорів, а позивачкою не спростовані доводи відповідача, що джерелом отриманих ним коштів є, у т.ч., сумісно зароблені кошти та кредитні кошти від ЗАТ «Сведбанк Інвест» за договором кредитної лінії від 13 серпня 2008 року на загальну суму 1 250 000 доларів США, по якому ОСОБА_1 має прострочену заборгованість, колегія суддів не знаходить підстав для висновку про можливість визнання цих коштів особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_2, як одного із подружжя і їх стягнення із відповідача ОСОБА_1.(т. 1 а.с. 102-130)
При цьому, доводи і заперечення ОСОБА_1 щодо понесених ним витрат на утримання родини, навчання та оздоровлення дітей, обслуговування кредитного договору і сплату коштів підтверджуються наявними у справі доказами.(т. 1 а.с. 144-207)
Вартість належної позивачці ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «Нестандартні рішення», учасником якого є позивачка, підтверджуються наявними у справі доказами і визнання такого права за судовим рішенням не потребує. Вимоги про стягнення вартості цієї частки із відповідача колегія суддів визнала безпідставним, оскільки позивачка є учасником цього товариства та її права на участь в управлінні цього товариства і отримання прибутків та належної їй частки встановлено Статутом товариства.(т. 1 а.с. 110-114)
Виплата учаснику товариства належної йому у статутному фонді частки може відбуватись в порядку визначеному законодавством та Статутом, які регулюють діяльність господарського товариства.
Доказів належності позивачці, як подружжю, часток у статутному капіталі ТОВ «РА Експерт групп» до суду не надано.
Тому, не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення із відповідача на користь позивачки 5 250 000 грн. компенсації вартості часток ОСОБА_2 від вкладів до статутних капіталів ТОВ «Нестандартні рішення» та ТОВ «РА Експерт групп».
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення на її користь із відповідача 3219 грн. судового збору, з урахуванням вартості частки майна право на яке визнано за позивачкою. Рішення районного суду в цій частині є обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року скасувати в частині поділу майна подружжя, ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень №1-№7(групи приміщень 90А) першого поверху літера А загальною площею 101 кв.м. в АДРЕСА_2 загальною площею 155.40 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, а також машиномісця НОМЕР_1 загальною площею 15.6 кв.м. у паркингу за цією ж адресою, машиномісця НОМЕР_2 загальною площею 16.10 кв.м. у підземній автостоянці будинку АДРЕСА_3
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3219 грн. судового збору залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.А.Кравець
В.Й.Шиманський