АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Справа №22-ц/2690/16880/2012

Головуючий у 1 інстанції - Колегаєва С.В.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Дем»янчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання довіреності удаваним правочином, який вчинений з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу транспортного засобу та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року позивачі звернулися в суд із позовом до відповідача про визнання довіреності удаваним правочином, який вчинений з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що на початку січня місяця 2011 року до них звернулися близькі знайомі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які запропонували їм придбати транспортний засіб по досить вигідній ціні, посилаючись на те, що продавцю вкрай необхідні кошти для власних потреб.

12 січня 2011 року,ОСОБА_5, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_9 на підставі довіреності, видала в порядку передоручення на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 довіреність щодо володіння, користування та розпорядження (з правом виїзду за кордон) транспортним засобом "Great wall safe", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕВ 11 м. Києва 17 листопада 2006 року та належний ОСОБА_9 на праві власності на підстав свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_11

Відразу після посвідчення довіреності, вони в присутності приватного нотаріуса, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали грошову суму коштів у розмірі 4 800 доларів США відповідачу, яка передала їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля.

Строк довіреності був встановлений до закінчення строку основної довіреності, а саме до 16 квітня 2011 року

Після закінчення строку довіреності, відповідач відмовилася видати їм нову довіреність на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом, без будь-яких пояснень та причин, а в подальшому самовільно фактично викрала транспортний засіб.

В зв'язку з цим, вони звернулися до органів внутрішніх справ з відповідною заявою про скоєний злочин щодо викрадення їх транспортного засобу, проте слідчим Оболонскього районного управління ГУ МВС в м. Києві було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та повернуто автомобіль відповідачу.

Звертали увагу на те, що в дійсності між ними та відповідачем був укладений не односторонній правочин у вигляді довіреності на право володіння та користування транспортним засобом, а договір купівлі-продажу на підставі якого відповідач передав їм у власність автомобіль, а вони прийняли його та сплатили за нього грошову суму коштів, визначену між сторонами.

У березні 2012 року третя особа ОСОБА_6, заявила самостійні вимоги до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер власник спірного автомобіля ОСОБА_9, тому представництво за довіреністю від імені ОСОБА_9 від 16.04.2008 року з моменту його смерті - припинене.

Оскільки вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого сина ОСОБА_9, прийняла спадщину в установленому законом порядку, а зазначений автомобіль входить в спадкову масу, тому угода щодо вказаного автомобіля, укладена ОСОБА_5 є такою, що порушує її права.

Звертає увагу на те, що правочин вчинений ОСОБА_5 12 січня 2011 року на підставі довіреності вже померлої у 2010 році людини є недійсним.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Визнано правочин - видачу довіреності від 12 січня 2011 року, якою ОСОБА_5 уповноважувала ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_12 бути уповноваженим представником власника ОСОБА_9 в усіх організаціях, підприємствах, установах незалежно від підпорядкування та форм власності, в тому числі в органах Державтоінспекції, органах нотаріату, біржах, страхових компаніях, судових та правоохоронних органах з усіх питань щодо володіння, користування і розпорядження належним ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого МРЕВ 11 м. Києва 17.11.2006 року транспортним засобом "Great wall safe", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11- недійним.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 381 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що саме удаваний правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки його зміст суперечить актам цивільного законодавства, а саме положенню п.6 ч.1 ст. 248 ЦК України, так як відповідач не мав права укладати удаваний правочин з підстав відсутності в нього відповідних повноважень, які припинилися в результаті смерті особи, яка видала довіреність, тому такий правочин на підставі ст. 215 ЦК України необхідно визнати недійсним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції підставно виходив з того, що довіреність від 12.01.2012 року є недійсною, виходячи з наступного.

16 квітня 2008 року ОСОБА_9 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_11, якою уповноважив відповідача ОСОБА_5 бути його уповноваженим представником щодо володіння, користування і розпорядження належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого МРЕВ 11 м.Києва 17.11.2006 року транспортним засобом «Great wall safe», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.98).

Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.

В силу ст. 1261 ЦК України ОСОБА_6, яка є матір»ю померлого, разом з дружиною померлого, відповідачем у справі ОСОБА_5 та їх спільним неповнолітнім сином - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є спадкоємцями першої черги за законом.

28 грудня 2010 року ОСОБА_6 подала заяву до Двадцять першої Київської нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_9 (а.с.61)

Відповідно до заяви відповідача ОСОБА_5 до Двадцять першої Київської нотаріальної контори від 25 серпня 2011 року, на день смерті спадкодавця ОСОБА_9 залишилося спадкове майно, яке складається з автомобіля марки GREAT моделі WALL SAFE, 2006 року випуску (а.с.62).

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті власника автомобіля «Great wall safe», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_9, його дружина - відповідач у справі ОСОБА_5, в порядку передоручення, видала 12.01.2011 року довіреність, посвідчену приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_11, якою уповноважила ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_12, бути уповноваженими представниками власника в усіх організаціях, підприємствах, установах незалежно від підпорядкування та форм власності, в тому числі в органах Державтоінспекції, органах нотаріату, біржах, страхових компаніях, судових та правоохоронних органах з усіх питань, щодо володіння, користування та розпорядження належним транспортним засобом - автомобілем «Great wall safe», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_9 на праві власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видача довіреності відповідачем ОСОБА_5 є незаконною та не породжує правових наслідків з огляду на таке.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.237 ЦПК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У силу п.6 ч.1 ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Таким чином, дія довіреності від імені ОСОБА_9, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_11 16 квітня 2008 року, на підставі якої ОСОБА_5 вчинила правочин - видачу довіреності на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 на право володіння, користування і розпорядження автомобілем марки GREAT моделі WALL SAFE, 2006 року випуску, у зв'язку із смертю власника автомобіля - ОСОБА_9, була припинена ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК Украйни.

У силу ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки правочин, був вчинений ОСОБА_5 12 січня 2011 року, на підставі довіреності, що припинила свою дію, то такий правочин є недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивачі не довели того, що довіреність від 12..01.2011 року є удаваним правочином.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є дружиною померлого ОСОБА_9, а третя особа ОСОБА_6 є матір'ю померлого ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про одруження та свідоцтвом про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с.33).

12 січня 2011 року, ОСОБА_5, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_9 на підставі довіреності на право володіння, користування та розпорядження транспортним засобом - автомобілем "Great wall safe", 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_11, видала в порядку передоручення на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 щодо володіння, користування та розпорядження (з правом виїзду за кордон) транспортним засобом "Great wall safe", 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_9 на праві власності (а.с.9).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена довіреність не може бути визнана договором купівлі-продажу, укладеним між відповідачем та позивачами.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

У силу ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте позивачами та їхнім представником не надано доказів того, що довіреність від 12.01.2011 року була видана з метою приховання фактично укладеного договору купівлі-продажу між ОСОБА_14 та ОСОБА_2, ОСОБА_3

Крім того, сукупність прав та обов'язків наданих довіреністю не робить відносини власності правовідносинами, з усіма правовими наслідками, що випливають з цього. Довіреність не є договором купівлі-продажу, дарування чи будь-яким іншим договором, наслідком якого є законне отримання права власності.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволені позову в цій частині, суд підставно виходив з того, що договір купівлі-продажу автомобіля має свою специфіку, а саме : зняття з реєстраційного обліку автомобіля попереднім власником, наявністю довідки - рахунку та іншими документами.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за ОСОБА_9 Заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи за цими вимогами, дав їм належну правову оцінку.

Посилання в апеляційній скарзі на скасування рішення суду з тих підстав, що удаваний правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки його зміст суперечить актам цивільного законодавства, а саме положенню п.6 ч.1 ст. 248 ЦК України, так як відповідач не мав права укладати удаваний правочин з-за відсутності в нього відповідних повноважень, які припинилися в результаті смерті особи, що видала довіреність, тому такий правочин на підставі ст. 215 ЦК України необхідно визнати недійсним, не грунтується на законі.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивачі заявили позов про визнання довіреності удаваним правочином, а саме укладенням договору купівлі-продажу автомобіля.

Суд розглянув спір в межах заявлених вимог, що відповідаю ст. 11 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: