АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Справа №22-ц/2690/17418/2012

Головуючий у 1 інстанції - Сербіна Н.Г.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3

на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання договору про надання споживчого кредиту № 11083399000 від 24.11.2006 року недійсним.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 24 листопада 2006 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11083399000, за умовами якого відповідач надав їй кредит в сумі 97 000 доларів США на строк до 05.10.2017 року зі сплатою процентів у розмірі 12,3 % річних.

У забезпечення виконання боргових зобов»язань за кредитним договором між нею та банком було укладено договір іпотеки № 32616 від 24 листопада 2006 року. Відповідно до умов якого, банку було передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру та згідно договору іпотеки № 39952 від 24 листопада 2006 року переданий житловий будинок.

Звертала увагу на те, що при підписанні даного договору, відповідачем було порушено її права, оскільки договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України.

Умови кредитного договору є несправедливими, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США.

Вважала, що умови кредитного договору порушують ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ні перед укладенням договору, ні протягом його дії, відповідач не повідомив її у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає закон. Банк також не попередив про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого здорожчання.

Просила визнати договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11083399000 від 24 листопада 2006 року, укладений між нею та відповідачем, недійсним з моменту його укладення, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати двосторонню реституцію.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що відповідачем не було надано доказів отримання ним індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Таким чином єдиним законним платіжним засобом в Україні є національна валюта (гривня), а операції банку щодо видачі кредитних коштів у іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції є неправомірними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог.

Судом встановлено, що 24 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11083399000 ( а.с.9-21), за умовами якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 97 000 доларів США на строк до 05 жовтня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,3 % річних, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитним коштами.

У забезпечення виконання боргових зобов»язань за кредитним договором між позивачем та банком було укладено договір іпотеки № 32616 від 24 листопада 2006 року, відповідно до умов якого, банку було передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру та згідно договору іпотеки № 39952 від 24 листопада 2006 року переданий житловий будинок ( а.с. 23-29).

В силу ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами, передбаченими ч. 1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання позивача на те, що кредитний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, оскільки укладений у іноземній валюті з наступних підстав.

У відповідності до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України - сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, період сплати тіла, процентів, інших платежів, розмір щомісячного платежу, що і було передбачено сторонами при укладенні кредитного договору - отримання кредиту, його погашення, сплати відсотків в доларах США на виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором позивачем з метою зарахування обов'язкових платежів відповідно до умов кредитного договору відкрито рахунок в іноземній валюті, що повністю відповідає чинному законодавству та умовам кредитного договору.

Відповідно видача кредиту, внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, процентів, інших обов'язкових платежів в валюті зобов'язання - долар США є правомірним.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати операції і угоди з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

За вказаних вище обставин та за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Представник позивача в апеляційному суді підтвердив, що доказів відсутності у Акціонерного товариства «УкрСиббанк» ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями не має.

Такі доводи апеляційної скарги ґрунтуються лише на припущенні.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки кредитний договір № 11083399000 від 24.11.2006 року, що був укладений між сторонами, не суперечить цивільному законодавству та іншим правовим актам, а тому й відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог.

Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: