АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Стрижко С.І., Журавля О.О.,

при секретарі - Мартиненко О.В.,

за участю прокурора - Гуменюк Л.М.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 367 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 2 роки та зі штрафом в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Судом вирішено питання про речові докази по справі.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Агротехніка», будучи наділеним статутом цього підприємства відповідними повноваженнями, що визначають його як службову особу, допустив службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, за наступних обставин.

Так, в період часу з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, ОСОБА_1, в порушення вимог п.п. 3.1., 3.1.1., 5.2. договору оренди державного майна № Д-1904 від 29 липня 1997 року, укладеного між ЗАТ «Агротехніка», правонаступником якого виступає ТОВ «Агротехніка», та Фондом державного майна України, згідно з яким останній передав ТОВ «Агротехніка» у строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс ДП «СКТБ «Роботекс» (адреса: м. Київ, вул. Пухівська, 4), та вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», своєчасно та в повному обсязі не сплачував орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість перед орендодавцем - Фондом державного майна України на загальну суму 1 918 068,08 грн., чим, внаслідок невиконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, спричинив тяжкі наслідки інтересам держави.

В поданих апеляціях та доповненнях до них:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію злочину, просить вирок суду скасувати, як незаконний, в частині призначеного покарання у зв'язку із його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки та зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як зазначає апелянт, при призначенні засудженому покарання, суд недостатньо врахував те, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, завдану державі істотну матеріальну шкоду не відшкодував, своєї вини у вчиненому злочині не визнав, не розкаявся, безпідставно оспорював фактичні обставини справи. Крім цього, обставин, які пом'якшують покарання засудженому судом не встановлено;

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати як незаконний, постановлений внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу щодо нього закрити. Як зазначає апелянт, під час розгляду справи щодо нього, судом порушені вимоги ст. 62 Конституції України та ст. 22 КПК України 1960 року, безпідставно, за наявності для того підстав, не закрито провадження по справі щодо нього за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 382; ч. 2 ст. 364 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складів цих злочинів. Так, згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 04 березня 2011 року, що 20 квітня 2011 року Київським апеляційним господарським судом залишено без змін, TOB «Агротехніка» зобов'язано на підставі «Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України в м. Києві орендоване майно - ЦМК ДП «СКТБ «Роботекс». Дане рішення він виконати не зміг, оскільки TOB «Агротехніка» не являлось орендним підприємством, був відсутній перелік державного майна, що було передане в оренду останньому в складі ЦМК «СКТБ «Роботекс». При цьому, інвентаризація, оцінка та розмежування орендованого майна, які б мали проводитися спеціальною комісією з Фонду держмайна, не здійснювалась навіть після рішення господарського суду, акт приймання-передачі від орендаря орендодавцю державної частки у майні орендного підприємства не складався. В подальшому, в ході судового розгляду справи прокурор відмовився від обвинувачення за ч. 2 ст. 382 КК України, що свідчить про його безпідставність. Проведена по справі судово-бухгалтерська експертиза засвідчила неможливість, згідно даних, що містяться в матеріалах справи, визначити дійсний розмір заборгованості по орендній платі TOB «Агротехніка» перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України, та фінансову можливість TOB «Агротехніка» її погасити. Таким чином, нічим не підтверджується факт завдання апелянтом тяжких наслідків; те, що він вчиняв які-небудь дії з використанням службового становища; що ці дії були вчинені всупереч інтересам служби та внаслідок них засуджений чи треті особи отримали яку-небудь вигоду, а також те, в чому ця вигода полягає. Враховуючи наведене, прокурором було перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України, проте такі зміни в обвинуваченні, в порушення вимог ч. 3 ст. 277 КПК України 1960 року, належним чином ним не мотивовані - не зазначено, які саме службові обов'язки ОСОБА_1 не виконав та в чому полягало несумлінне ставлення до них, а також чим саме підтверджується розмір тяжких наслідків. Крім цього, зміна обвинувачення проведена в порушення вимог ст. 111, ч. 2 ст.277 КПК України 1960 року щодо обов'язковості проведення досудового слідства, на що суд уваги не звернув та встановив наявність в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, не вказавши при цьому, в чому ж конкретно проявилась ця службова недбалість, які конкретні дії він не вчинив, а зобов'язаний був вчинити, чи навпаки; якщо це фінансові трансакції, які саме, за яку дату, на яку конкретно суму, якими доказами це підтверджується. Наявність боргу по орендній платі суд трактує як службову недбалість керівника підприємства, не прийнявши до уваги той факт, що цей борг не є узгодженим сторонами або підтверджений іншим чином у встановленому законом порядку, при тому, що сам факт наявності боргу, якщо б він і мав місце, не формує складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Судом не встановлено, яким саме інтересам служби та службовим обов'язкам суперечить невиконання ОСОБА_1 договірних зобов'язань щодо сплати за оренду, в той час як підприємство неспроможне фінансово виконати ці зобов'язання, так само не встановлено, що сплата за оренду є пріоритетним обов'язком по відношенню до таких обов'язків як несення витрат на утримання ЦМК «СКТБ «Роботекс» (комунальні платежі, витрати з утримання інженерних споруд), виплата заробітної плати працівникам ТОВ «Агротехніка», сплата обов'язкових податків і зборів тощо. Ніким не доведено, що у засудженого була реальна можливість виконати господарське зобов'язання, проте він цього не зробив з мотивів несумлінного ставлення до своїх обов'язків директора TOB «Агротехніка»; не доведено наявність реальної можливості не допустити погіршення фінансового стану підприємства, або його суттєвого покращити. Невідомо, яким чином рух коштів на розрахунковому рахунку підприємства на суму 1 257 558,11 грн. міг спричинити шкоду державі в розмірі 1 918 068,08 грн., як про те зазначено у вироку. Не проведено аналіз того, на які цілі витрачалися кошти, які надходили на рахунок підприємства. Неспростовні показання апелянта про те, що з коштів, які надходили на рахунок підприємства, виплачувалася заробітна плата працівникам, сплачувались податки, утримувався у справному стані інженерний комплекс підприємства, тобто ті дії, за невиконання яких передбачена безпосередньо кримінальна відповідальність. Як на докази вини ОСОБА_1 в вироку містяться посилання на показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що допитувалися в рамках попередньо пред'явленого засудженому обвинувачення, яке згодом було змінене прокурором. Суд відмовився здійснювати реагування на повідомлення апелянта про злочин - безоплатне використання вилученого державними виконавцями майна іншими особами. Під час досудового слідства по справі прокуратурою проведено незаконний обшук та виїмк оригіналів первинних бухгалтерських документів з офісу TOB «Агротехніка», за відсутності відповідної постанови суду, як того вимагає ст. 178 КПК України 1960 року. Крім цього, як зазначено в доповненнях до апеляції, безпідставними є посилання, як на доказ його вини, на факт відсутності звернення з його боку до Фонду державного майна України з метою врегулювання договірних відносин та реструктуризації існуючої заборгованості з орендної плати.

Заслухавши доповідь судді, провівши часткове судове слідство, заслухавши пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і заперечував проти задоволення апеляції засудженого, пояснення засудженого, який просив задовольнити його апеляцію і заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи, викладені в поданих по справі апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого необхідно задовольнити частково, апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а вирок суду має бути скасованим з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 КПК України 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на додаткове розслідування прокурору, коли під час дізнання чи судового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.

Як встановлено колегією суддів, під час досудового слідства по даній справі допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкоджають повно й усебічно розглянути справу, установити по ній істину, забезпечити права і законні інтереси учасників процесу й ухвалити законний, обґрунтований і справедливий вирок суду.

Так, кримінальна справа щодо ОСОБА_1 надійшла до суду першої інстанції з обвинувальним висновком, згідно з яким він обвинувачувався в умисному невиконанні службовою особою рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2011 року, яке вступило в законну силу та відповідно до якого ТОВ «Агротехніка» було зобов'язано повернути регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву орендоване майно - цілісний майновий комплекс державного підприємства СКТБ «Роботекс», згідно Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України. Також, ОСОБА_1 обвинувачувався у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, або в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, яке виразилось у незаконному використанні об'єкта оренди після закінчення дії відповідного договору та несплаті орендної плати з жовтня 2009 року по вересень 2011 року, що потягло виникнення боргу у ТОВ «Агротехніка» перед державою на загальну суму 1 918 068,08 грн. та спричинило тяжку матеріальну шкоду державі, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час судового розгляду справи, вказане вище обвинувачення, постановою прокурора про зміну обвинувачення в суді від 17 вересня 2012 року, було змінене (т. 8, а.с. 1-7). Необхідність цього прокурор мотивував тим, що ОСОБА_1 не мав можливості виконати рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2011 року, що виключає наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2.ст. 282 КК України. Крім того, як зазначено в постанові, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України підлягають перекваліфікації на ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що негативні наслідки державним інтересам настали через невиконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків. При цьому прокурор посилався на те, що керівник підприємства несе персональну відповідальність за перерахунок до бюджету орендної плати та що ОСОБА_1 мав можливість виконати ці службові обов'язки, так як в період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Агротехніка» надійшли кошти на загальну суму 1 257 600 грн. З жовтня 2009 року по вересень 2011 року, внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків директора ТОВ «Агротехніка», через несумлінне ставлення до них, у цього підприємства перед державою виник борг по сплаті орендної плати в сумі 1 918 068,08 грн., чим були спричинені тяжкі наслідки інтересам держави у вигляді матеріальної шкоди, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Розглядаючи справу за зміненим обвинуваченням та визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованої йому службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, суд першої інстанції не звернув увагу на неконкретність та суперечливість цього обвинувачення.

Об'єктивна сторона недбалості передбачає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виражається: а) у їх невиконанні або б) неналежному виконанні; в) у спричиненні істотної шкоди (ч. 1 ст. 367 КК України) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК України) і знаходиться в причинному зв'язку із зазначеними наслідками.

Для наявності об'єктивної сторони недбалості необхідно встановити: 1) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; 2) коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом у встановленому законом порядку; 3) які конкретні обов'язки й у якому порядку вона повинна була виконати у даній обстановці; 4) чи мала вона реальну можливість виконати ці обов'язки у даній обстановці; 5) у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов'язків; 6) які наслідки спричинили ці порушення; 7) чи знаходились вони у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Змінюючи обвинувачення щодо ОСОБА_1 та перекваліфіковуючи його дії з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України прокурор не виклав у постанові всіх зазначених вище обставин, як не були вони встановлені і під час досудового та судового слідства взагалі.

Фактично як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи не була врахована обстановка в якій ОСОБА_1 виконував свої службові обов'язки. Обвинувачення ґрунтується на тому, що в період з жовтня 2009 року по вересень 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Агротехніка» надійшли кошти на загальну суму 1 257 600 грн. і всі ці кошти ОСОБА_1, внаслідок невиконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, витратив в інтересах підприємства на інші цілі, а не на сплату орендної плати за користування цілісним майновим комплексом ДП «СКТБ «Роботекс», в результаті чого виникла заборгованість перед орендодавцем - Фондом державного майна України на загальну суму 1 918 068,08 грн.

При цьому ні досудовим слідством, ні судом не були перевірені доводи ОСОБА_1 про те, що з коштів, які надходили на рахунок підприємства, виплачувалася заробітна плата працівникам, сплачувались податки, утримувався у справному стані інженерний комплекс підприємства, а отже не були встановлені всі фактичні обставини, які підлягають доказуванню при кваліфікації злочинного діяння за ч. 2 ст. 367 КК України.

Суд першої інстанції намагався з'ясувати ці питання шляхом призначення по справі судово-економічної експертизи. Відповідаючи на поставлені судом запитання, експерти зазначили, що неможливо встановити, в якому розмірі грошові кошти, що надходили до ТОВ «Агротехніка» за сплату суборенди в період з 01 грудня 2009 року по 01 вересня 2011 року, були витрачені не за призначенням. Крім того в матеріалах справи відсутні всі необхідні первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які відображають наявність або відсутність заборгованості по договорам оренди та сум перевищення платежів за суборенду по кожному із контрагентів, а отже неможливо встановити суму перевищення платежів за суборенду цілісного майнового комплексу СКТБ «Роботекс» за період з 01 грудня 2009 року по 01 вересня 2011 року, згідно з укладеними договорами суборенди, над сумами орендних платежів, які ТОВ «Агротехніка» зобов'язана була перерахувати до бюджету, згідно ст. 22 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» щомісячно. Не видається за можливе документально підтвердити розмір заборгованості у ТОВ «Агротехніка» перед бюджетом по сплаті орендної плати за користування СКТБ «Роботекс» за вказаний вище період часу, оскільки довідка територіального відділення Фонду державного майна у м. Києві, де визначено донарахування за фактичне використання об'єкту оренди по договору № Д-1904 від 29 липня 1997 року (період нарахування з 01 жовтня 2009 року по 01 вересня 2011 року), складена без посилань на будь-які первинні документи (т. 7, а.с. 183-184).

Також суперечливим є обвинувачення щодо ОСОБА_1 в тій частині, що в результаті перерахування ним коштів на загальну суму 1 257 600 грн. не за призначенням, внаслідок невиконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, державі були спричинені збитки на суму 1 918 068,08 грн. При цьому органом досудового слідства та прокурором при зміні обвинувачення в суді було ігноровано, що наявність тяжких наслідків є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, факт настання яких, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 64 КПК України 1960 року, підлягає доказуванню.

Отже, фактичні обставини, які свідчать про несумлінне ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків та настання в результаті цього тяжких наслідків інтересам держави, а саме матеріальних збитків на суму 1 918 068,08 грн. не підтверджені достатніми доказами, через відсутність у матеріалах справи необхідних документів бухгалтерського обліку, про що прямо йдеться у висновку судової економічної експертизи від 27 червня 2012 року (т. 7, а.с. 181-184) та посилань на вимоги відповідних нормативних актів.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 368 КПК України 1960 року, дізнання, досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, під час досудового слідства допущена така його істотна неповнота та неправильність, які не зміг усунути суд першої інстанції, як не може це зробити і суд апеляційної інстанції, не порушуючи при цьому вимог кримінально-процесуального закону, через неконкретність та суперечливість пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, необхідність проведення не лише слідчих, а і оперативно-розшукових дій, направлених на встановлення місця знаходження необхідних для правильного вирішення справи документів первинного бухгалтерського обліку та встановлення інших фактичних даних.

Виходячи з викладеного, доводи апеляції засудженого щодо того, що при зміні прокурором обвинувачення відносно нього з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України, в порушення вимог ч. 3 ст. 277 КПК України 1960 року, нове обвинувачення належним чином не вмотивоване - не зазначено, які саме службові обов'язки він не виконав та в чому полягало несумлінне ставлення до них, а також чим саме підтверджується розмір тяжких наслідків, що настали, колегія суддів визнає переконливими, а його прохання в частині скасування вироку, таким, що підлягає задоволенню. Доводи апеляції ОСОБА_1 в частині закриття кримінальної справи щодо нього, до усунення зазначеної вище неповноти досудового слідства, є передчасними, а посилання на порушення порядку проведення виїмки документації підприємства, що на його думку можливо лише за наявності постанови суду, не відповідає вимогам ст. 178 КПК України 1960 року, яка передбачає, що за вмотивованою постановою суду проводиться лише виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та документів, що містять банківську таємницю. Питання, які ставляться в апеляції прокурора, при даних обставинах, не можуть розглядатися під час апеляційного розгляду, відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України і ця апеляція, на даній стадії провадження по справі, задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, апеляцію засудженого необхідно задовольнити частково, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 - скасувати з поверненням справи прокурору Деснянського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Під час додаткового розслідування необхідно:

- встановити місце знаходження первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Агротехніка», які зазначені у висновку судової економічної експертизи від 27 червня 2012 року. В результаті їх аналізу та співставлення, а при необхідності і призначення ревізії чи судової бухгалтерсько-економічної експертизи, визначити необхідні для правильного вирішення справи основні показники господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Агротехніка» за відповідний період, розмір заборгованості перед бюджетом по сплаті орендної плати за користування СКТБ «Роботекс», в т.ч. в якому розмірі грошові кошти, що надходили до ТОВ «Агротехніка» за сплату суборенди підлягали перерахуванню до бюджету, згідно ст. 22 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», але були витрачені не за призначенням, та інші фактичні дані, які підлягають доказуванню у справі;

- розширити коло свідків по справі із числа працівників ТОВ «Агротехніка», керівників підприємств, організацій, які були суборендарями об'єктів СКТБ «Роботекс», допитати їх щодо фактичних обставин, які мають відношення до даної справи;

- перевірити викладені під час досудового та судового слідства доводи сторони захисту, в т.ч. і в апеляційній скарзі засудженого з метою їх підтвердження, або спростування;

- в залежності від отриманих під час додаткового розслідування результатів виконати вимоги ч. 2 ст. 283 КПК України, а у разі складання обвинувального акта щодо ОСОБА_1 за попереднім обвинуваченням, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 267 КК України необхідно визначити: 1) нормативні акти, якими визначалась компетенція ОСОБА_1 на час події кримінального правопорушення; 2) коло службових обов'язків, покладених на нього цими актами у встановленому законом порядку; 3) які конкретні обов'язки й у якому порядку він повинен був виконати у даній обстановці; 4) чи мав він реальну можливість виконати ці обов'язки у даній обстановці; 5) у чому саме виявилися допущені ним порушення службових обов'язків; 6) які наслідки спричинили ці порушення; 7) чи знаходились вони у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

При необхідності також необхідно виконати інші слідчі дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.

Підстав для зміни обраного засудженому ОСОБА_1 запобіжного заходу, у виді підписки про невиїзд, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, апеляцію засудженого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу по його обвинуваченню за ч. 2 ст. 367 КК України повернути прокурору Деснянського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко С.І. Стрижко О.О. Журавель