АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва справах у складі:

Головуючого - Одинця В.М.,

суддів - Рибака І.О., Бовтрук В.М.,

за участю прокурора - Мінакової Г.О.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора - Романюка М.М., який брав участь у розгляді справи, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2012 року.

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Цюрупинськ Херсонської області, працюючий майстром ТОВ «БОРЕН-А», зареєстрований: АДРЕСА_1, проживаючий: АДРЕСА_2, не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням - іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи; періодичне з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

За цим вироком ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 11 квітня 2012 року, о 21 год. 20 хв., перебуваючи навпроти зупинку громадського транспорту, по вул. І. Кудрі, 1 в м. Києві, знайшовши особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою в перерахунку на суху речовину 11, 48 г., став незаконно, без мети збуту, зберігати при собі, до моменту затримання працівниками міліції, і в цей же день приблизно о 21 год. 30 хв. на станції метро «Либідська».

В своїй апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію злочину, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі внаслідок суворості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при цьому зазначаючи, що судом належним чином не аргументовано призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі, оскільки санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає альтернативні, м'якші, види покарання, та вказує, що поза увагою суду залишились дані про особу засудженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працює, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому.

Заслухавши доповідь судді доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та просив вирок скасувати в частині призначеного покарання, засудженого, який перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, судова колегія вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду І-ї інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, за обставин, викладених у вироку, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які ніким з учасників процесу не оспорюються і відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 КПК України судом не досліджувались, а тому не підлягають перевірці в апеляційній інстанції.

Зазначеним злочинним діям ОСОБА_1 суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував за ст. 309 ч. 1 КК України.

Перевіряючи доводи апеляції прокурора, щодо суворості призначеного покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів, приходить до висновку, про їх обґрунтованість,

Беручи до уваги, вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», що коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Проте, ці вимоги судом першої інстанції при визначенні покарання засудженому не дотримані, оскільки в мотивувальній частині вироку вбачається, при обґрунтуванні визначення покарання засудженому, суд зазначив, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, пов'язане з позбавленням волі ближче до найвищої межі визначеною санкцією цієї статті, але із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільнивши від відбування покарання з випробуванням, що свідчить про суперечливість висновків суду в цій частині.

Так, з мотивування суду не вбачається, на підставі яких обставин, при відсутності обставин, що обтяжують покарання, та наявності обставини, що пом'якшує покарання і позитивних характеристик засудженого, суд прийшов до висновку про необхідність призначення покарання і вигляді позбавлення волі ближче до найвищої межі.

Також, колегія суддів, звертає увагу, на суперечливість висновків суду при призначені покарання, а саме, що суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і поряд з цим визнає вид покарання - позбавлення волі на певний строк.

На підставі викладеного колегія судді приходить до висновку, про порушення судом вимог ст. 372 КПК України, в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Враховуючи, що згідно вимог ст. 373 КПК України, апеляційний суд може змінити вирок в частині призначеного покарання, коли визнає покарання за своєю суворістю таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, апеляційний суд визнає за необхідне змінити вирок в частині призначення покарання, та призначити засудженому ОСОБА_1 більш м'яке покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 309 КПК України.

Визначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України, колегія суддів виходить із загальних засад ст. 65 КК України, з врахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, та беручи до уваги, щире каяття засудженого, наявність постійного місця проживання та роботи, перебування на його утриманні дитини, позитивні характеристики, а також, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність підстав для призначення покарання у виді штрафу в мінімальних розмірах, передбачених санкцією ч. 1 статті 309 КК України.

Крім того, колегія судді, критично ставиться до вимог апеляції прокурора в частині визначення покарання - штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки в судових дебатах прокурор (а.с. 97) просив призначити покарання ОСОБА_1 у виді - штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в апеляції не наведено переконливих доводів для призначення покарання у максимальному розмірі.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 370 КПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора - Романюка М.М., який брав участь у розгляді справи задовольнити частково.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В іншій частині вирок залишити без змін.

СУДДІ:

__________________ ___________________ __________________