АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №2690-15871/12 Головуючий у 1 інстанції - Колегаєва С.В.
Доповідач - Панченко М.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
при секретарі - Шиян М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Науково-дослідне медичне об»єднання «Діалір» про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства Науково-дослідне медичне об»єднання «Діалір» (далі - ВАТ НДМО»Діалір») і просив винести рішення, яким стягнути з відповідача невиплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 4.603 грн.73 коп., а також просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 65.534 грн.45 коп.
Зазначав, що він в період з 16.07.2008 року по 27.11.2009 року працював у відповідача на посаді інспектора відділу охорони, однак при звільненні йому не була виплачена нарахована заробітна плата, у зв»язку чим він звернувся до суду з даним позовом.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19 вересня 2012 року у позові відмовлено з підстав пропуску тримісячного строку позовної давності, передбаченого ст.233 КЗпП, а також з тих підстав, що відповідач ВАТ НДМО»Діалір» на час звільнення позивача з роботи перебував у скрутному матеріальному становищі, а тому не мав можливості виплатити позивачу нараховану заробітну плату /а.с.115-117/.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, як постановлене на неповно з"ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Рішення підлягає скасуванню в частині відмови про стягнення невиплаченої заробітної плати у сумі 4.603 грн.73 коп. та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позову, а в решті рішення - залишити без змін.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення першої інстанції не відповідає.
Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 в період з 16.07.2008 року по 27.11.2009 року був працевлаштований у відповідача ВАТ НДМО»Діалір» на посаді інспектора відділу охорони.
При звільненні 27.11.2009 року за власним бажанням, ст.38 КЗпП, йому не була виплачена нарахована заробітна плата у сумі 16.603 грн.73 коп.
Визнаючи перед позивачем наявність заборгованості ВАТ НДМО»Діалір» 6.08.2010 року та 13.08.2010 року виплатило позивачу заробітну плату, відповідно, у розмірі 8 тис. грн. та 4 тис. грн.
Отже, невідшкодованою частиною заробітної плати на час розгляду цієї справи залишилась сума 4.603 грн.73 коп.
Указана обставина сторонами не заперечується.
Відповідно до ч.1 ст.61ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
А, згідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
Дійшовши висновку про задоволення позову в частині стягнення невиплаченої заробітної плати у сумі 4.603 грн.73 коп., колегія суддів керується ст. 115 КЗпП, згідно якої заробітна плата працівнику повинна виплачуватись регулярно, не рідше двох разів на місяць.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь невиплаченої заробітної плати у сумі 4.603 грн.73 коп. підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Між тим, як слідує з матеріалів справи, у невиплаті позивачу заробітної плати відсутня вина відповідача ВАТ НДМО»Діалір».
Так, із долученої до матеріалів справи ухвали Господарського суду м.Києва від 8.04.2008 року слідує, що в результаті неспроможності ВАТ НДМО»Діалір» сплачувати борги перед своїми кредиторами, ухвалою Господарського суду м.Києва від 218.09.2007 року порушене провадження про банкрутство цього підприємства, а також введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та порушена процедура розпорядження майном боржника.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ВАТ НДМО»Діалір» заборгованої заробітної плати на користь позивача, як ухваленого всупереч вимогам чинного законодавства, та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову, а рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить залишити без змін.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, стягнути з ВАТ НДМО»Діалір» в дохід держави судовий збір у сумі 107 грн.30 коп.
Керуючись ст.ст.307,308,309 ЦПК України, на підставі ст.ст.115,116,117,233 КЗпП, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 вересня 2012 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Науково-дослідне медичне об»єднання «Діалір» про стягнення заборгованої заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відкритого акціонерного товариства Науково-дослідне медичне об»єднання «Діалір» на користь ОСОБА_1 заборговану заробітну плату у сумі 4.603(чотири тис.шістсот три) грн.73 коп., а в решті рішення залишити без змін.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства Науково-дослідне медичне об»єднання «Діалір» в дохід держави судовий збір у сумі 107(сто сім) грн.60 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді