АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.

суддів - Глиняного В.П., Одинця В.М.

за участю прокурора - Рубан Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, у зв'язку з неприйняттям рішенням в порядку ст. 97 КПК України по поданому ним повідомленню про злочин від 19 липня 2012 року.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції вказав на дотримання Генеральної прокуратури України вимог закону при розгляді скарги ОСОБА_1, а тому вона не підлягала вирішенню в порядку ст. 97 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1, подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, задовольнити його апеляцію та постановити вирок.

Апеляцію мотивує тим, що постанова суду є незаконною, необґрунтовано, що суперечить вимогам ст. 97 КПК України. Судом не встановлено всіх обставин справи, з наданих суду матеріалів вбачається, що скарга від 19 липня 2012 року не надходила з Генеральної прокуратури України до прокуратури міста Києва щодо перевірки у порядку, передбаченому ст. 97 КПК України. Органи прокуратури не проводили жодної перевірки за численними його заявами щодо колишнього ДІМ Шевченківского РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2, за фактом видачі органом приватизації Шевченківської районної у м. Києві держаної адміністрації численних дублікатів свідоцтв про набуття права власності на житло ОСОБА_3, та за фактом її смерті. Також скаржник вказує на те, що не отримував жодної відповіді від Генеральної прокуратури України на його скаргу від 19 липня 2012 року, що є порушенням ''Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України'', що затверджено наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року № 9гн. Вважає постанову суду завідомо неправосудною та такою, що не відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає постанову суду законною та заперечив проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали скарги, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. За заявою чи повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язанні не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочини, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

У поданій скарзі, яка була предметом розгляду Печерського районного суду, ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви від 19 липня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по факту вбивства ОСОБА_3

Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст. 234 КПК України, заслухав думку прокурора, ретельно дослідив матеріали справи і прийшов до висновку про дотримання вимог закону з боку Генеральної прокуратури України, а тому залишив скаргу без задоволення.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 19 липня 2012 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2

За результатами розгляду численних заяв ОСОБА_1 органи прокуратури проводили перевірки щодо колишнього ДІМ Шевченківского РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 щодо набуття права власності на житло ОСОБА_3 та за фактом її смерті.

Прокуратурою Шевченківського району міста Києва відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України, на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Окрім того, прокуратурою міста Києва винесено постанову від 20 березня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_3

Законність вказаних рішень перевірялася Генеральною прокуратурою України, а 13 жовтня 2010 року заступником Генерального прокурора України Щоткіним В.І. затверджено висновок про припинення в органах прокуратури розгляду звернень ОСОБА_1 на підставі ст. 12 Закону України ''Про прокуратуру''. Листом від 19 липня 2010 року №06/2-11793-08, за підписом Генерального прокурора України Медведька О., ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд його звернень з вказаних питань проводитися не буде.

З урахуванням цього, скаргу ОСОБА_1 від 19 липня 2012 року Генеральною прокуратурою України залишено без розгляду та приєднано до матеріалів наглядового провадження.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що дії Генеральної прокуратури України відповідають вимогам ст.8 Закону України ''Про звернення громадян'' та п.4.13 ''Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України'', згідно яких повідомлення про припинення провадження за скаргами, заявнику надсилаються один раз, а наступні звернення з питань, що раніше перевірялися долучаються до наглядового провадження.

При цьому, приймаючи до розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України в порядку ст. 236 КПК України, суд першої інстанції виконав вимоги ст.55 Конституції України, відповідно до яких, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують розгляд даних скарг.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляції скаржника і скасування законної та обґрунтованої постанови суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Юрдига О.С. Глиняний В.П. Одинець В.М.