АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Паленика І.Г.,

суддів Жук О.В., Лашевича В.М.,

за участю:

прокурора Ємця А.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 7 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною постановою апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано такою, що не підлягає розгляду.

В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не виконано вимоги ст. 350 КПК України 1960 року (надалі - КПКУ) та не усунуто недоліки в апеляції, які зазначались в постанові Дніпровського районного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року про залишення апеляції без руху. Зокрема, як зазначено, в оскаржуваній постанові місцевого суду, в апеляції прокурора не наведені доводи на обґрунтування щодо вказівки на неправильний висновок суду про перекваліфікацію дій засуджених із ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України. При цьому, прокурор посилається на показання потерпілого ОСОБА_5, а саме, що він сприймав демонстрацію засудженими ножа, як реальну загрозу своєму життю чи здоров'ю, і вимушений був виконувати їх вимоги, щоб залишитись живим. Крім того, визнаючи апеляцію прокурора такою, що не підлягає розгляду, місцевий суд зазначив, що у резолютивній частині апеляції прокурор порушив питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, але не навів підстави для цього відповідно до вимог ст. 374 КПКУ.

Не погоджуючись з таким рішенням суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду, як необґрунтовану, визнати його апеляцію на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року такою, що підлягає розгляду, та направити справу до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 351, 354 КПКУ. Свої вимоги мотивує тим, що всупереч висновкам, які наведені у постанові місцевого суду, апеляцію внесено з урахуванням вимог ст. 350 КПКУ. Так, прокурор зазначає, що невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи полягає у тому, що висновки суду спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, та посилання на які містяться в апеляції (т. 2 а.с. 89 - 90, т. 1 а.с. 61 - 62, 87 - 88, 67, 73, 76, 120). Також у зв'язку з неправильною оцінкою доказів судом, у вироку має місце незаконна перекваліфікація дій засуджених з ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України. Крім цього, прокурор наголошує на тому, що ним чітко наведені в мотивувальній частині апеляції підстави для скасування вироку Дніпровського районного суду від 18 жовтня 2011 року та направлення справи на новий судовий розгляд. Безпідставним на думку прокурора є посилання суду на вимоги ст. 374 КПКУ, оскільки дана норма закону не містить підстав для визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду. Крім того, визнаючи апеляцію такою, що не підлягає розгляду, суд зазначив, що прокурор в апеляції посилається на показання потерпілого ОСОБА_5, що є неприпустимим з боку суду першої інстанції, оскільки оцінка доказів обґрунтованості прийнятого судом рішення та доказів, які містяться в матеріалах справи після винесення вироку, здійснюються виключно судами апеляційної та касаційної інстанцій, в разі оскарження судового рішення.

В запереченнях на апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_4, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, просить не приймати її до розгляду, а розглядати лише апеляції засуджених.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав згадану вище апеляцію та просив її задовольнити, пояснення обвинувачених та їх захисників, кожен з яких заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляція на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 7 серпня 2012 року про визнання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такою, що не підлягає розгляду, розглядається судом апеляційної інстанції після набрання чинності 20 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (надалі - КПК України).

Відповідно до п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядається судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій та Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання ним чинності, тобто в порядку визначеному КПК України 1960 року, з наступними змінами.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови районного суду, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на підставі ст. 352 КПКУ визнано такою, що не підлягає розгляду, оскільки останній не виконав вимоги ст. 350 КПКУ.

Дане рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з дотриманням вимог КПК України, оскільки, незважаючи на те, що районний суд своєю постановою від 29 лютого 2012 року залишив апеляцію помічника прокурора без руху із-за її невідповідності вимогам ст. 350 КПК України і надав прокурору можливість у семиденний строк усунути недоліки апеляції, однак прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, проявив безвідповідальне ставлення - взагалі не подавши ніякого тексту апеляції, та будь-яких заперечень з приводу викладених в постанові суду обґрунтувань.

Апеляційні доводи наведені прокурором слід визнати необґрунтованими та безпідставними, оскільки зміст апеляції від 2 листопада 2011 року на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня того ж року не відповідає вимогам ст. 350 КПКУ, зокрема, у ній взагалі не наведені доводи на обґрунтування щодо вказівки прокурора на неправильний висновок суду про перекваліфікацію дій засуджених ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України. Також порушивши в апеляції питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, прокурор не навів підстав для цього, які передбачені ст. 374 КПКУ.

На вище наведені недоліки апеляції також зверталась увага в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2012 року, що також залишилось поза увагою, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

З огляду на те, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої містить недоліки, які унеможливлюють її розгляд, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно залишив її без розгляду, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Відповідно до положень ст. 354 КПКУ, після виконання вимог, передбачених статтею 351 КПКУ, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи, про що оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.

Оскільки із матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подані також апеляції захисників обвинувачених та самого обвинуваченого ОСОБА_3, то матеріали кримінальної справи підлягають поверненню до районного суду для виконання вимог ст. 354 КПК України.

Керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України та ст.ст. 365, 366 КПКУ, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 7 серпня 2012 року, якою апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок цього ж суду від 18 жовтня 2011 року, визнано такою, що не підлягає розгляду - залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст. 354 КПК України 1960 року.

Судді: ____________ Паленик І.Г. _______________ Жук О.В._____________ Лашевич В.М.