АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
МСП - 03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2а
Справа № 22-2690-16911 Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В. Доповідач - Семенюк Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Махлай Л.Д.
при секретарі - Чайці І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю, вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що з жовтня 2005 року проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом займались науковою діяльністю, встановлення даного факту необхідно їй для спадкування майна, спільно набутого з ОСОБА_4 та визнання за нею права користування жилим приміщенням в спірній квартирі.
06.01.2012 року зареєстрували шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. На день смерті йому належала квартира АДРЕСА_1, де вони мешкали.
07.03.12 року відповідач відібрав ключі від квартири, змінив замки та перешкоджає в доступі до житла як члену сім'ї власника.
Просила задовольнити позов, встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_4 з жовтня 2005 року по 6.01.2012 рік, вселити її в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні квартирою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 6.01.2012 року.
Як вбачається зі свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
На день смерті ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 18.10.1999 року.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони звернулись з заявами до приватного нотаріуса ОСОБА_5 про прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям не видавалось, відповідно до ст. 1297,1298 ЦК України .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім'єю, вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою задоволенню не підлягають, оскільки не встановлено порушень прав позивачки, які б підлягали захисту.
Відповідно до ст. 256 ч. 1 п.5 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що позивачці необхідно встановити факт проживання з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2005 року по 6 січня 2012 року для успадкування майна ОСОБА_4 та визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки, з копії паспорту ОСОБА_2 видно, що з 4 лютого 1995 року по 4 січня 2012 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6
За таких обставин, хоча позивачка з відповідачем і проживала однією сім'єю, однак у період цих відносин перебувала у іншому зареєстровану шлюбі, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом не прийнято до уваги ті обставини, що відповідачем змінено замки у спірній квартирі, яка належала ОСОБА_4 та відповідач перешкоджає їй користуватися спірною квартирою, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4, останній, як власник квартири АДРЕСА_1, не вирішував питання щодо проживання та реєстрації ОСОБА_2 у спірній квартирі як члена його сім'ї, яка з 1999 року зареєстрована по АДРЕСА_2.
Судом встановлено і це не заперечувалось сторонами, що на теперішній час в спірній квартирі ніхто не проживає.
Доказів, що відповідач, який не проживає в спірній квартирі чинить їй перешкоди в користуванні квартирою, ОСОБА_2 суду не надала.
Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На день постановлення рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, в тому числі і спірної квартири, свідоцтва про право на спадщину сторони не отримали, тобто, ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_3 на час розгляду даної справи не набули права власності на спірну квартиру, тому колегія суддів вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права користування спірною квартирою, вселення та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартирою є передчасними і суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у їх задоволенні.
Вимог щодо витребування належного позивачці майна, остання не заявляла.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді