Справа №22-ц-5334/2006р.                                                          Головуючий 1-ї інстанції: Панікар Р.Ф.

Категорія: стягнення аліментів                                                  Доповідач: Пшенічна Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2006р. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Борової С.А.

суддів колегії  - Пшенічної Л.В., Давиденка В.М.

при секретарі           - Гребенщиковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Лозівського міськрайонного суду   Харківської області від 11 серпня   2006 року

по справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИЛА;

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В позові ОСОБА_1 посилався на те, що 14 липня 1999 року Жовківським районним судом Львівської області з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки на доньку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку.

Згідно з рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2005 року з нього стягнуто аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_3, оскільки вона продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до закінчення навчання -1 липня 2009 року. Згідно двох рішень він сплачує аліменти на сина у розмірі 1/6 та на повнолітню доньку у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.

Позивач посилаюсь на те, що він є інвалідом 2 групи, не має свого помешкання, а це викликає додаткові витрати, просив припинити стягнення аліментів на доньку ОСОБА_3.

Відповідачка позов не визнала та пояснила, що на її утримані знаходиться син

ОСОБА_4, який є інвалідом дитинства, донька ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання за контрактом, плата за навчання складає 3690 грн. на рік.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2006 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалите нове рішення, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції не навів доводів на підставі, яких він прийняв рішення про відмову йому у задоволені позову. Суд не перевірив доводи відповідачки, які стосуються її матеріального забезпечення та не звернув увагу на те, що у нього вітсутня можливість надавати утримання повнолітній доньці.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має змогу сплачувати аліменти  на неповнолітнього сина і повнолітню

доньку, оскільки вони потребують значних витрат на своє утримання.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

Стаття 188 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Даних, якіб свідчили про наведене, позивач суду не надав.

Матеріальний стан позивача, з часу ухвалення рішення Лозівським міськрайонний судом Харківської області від 14 лютого 2005 року про стягнення аліментів на повнолітню доньку ОСОБА_3, не погіршився, а навпаки покращився, у двічі збільшився розмір пенсії.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову і ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили