Справа   №   22-ц-   2942.                    Головуючий   у   1-й   інстанції-   Бендик   О.Г.

Доповідач-Суханова Є.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого- Суханової Є.М.,

суддів- Яворського М.А., Данілова О.М.,

при секретарі- Якимець Ю.В.,

розглянула матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Броварського міськрайонного суду від 6 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_1про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини жилого будинку, визнання права власності на частину жилого будинку

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 6 червня 2006 року було задоволено позов ОСОБА_2до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини жилого будинку, визнання права власності на частину жилого будинку.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 13/25 частин жилого будинку з відповідними надвірними будівлями за АДРЕСА_1 в м. Бровари Київської області, якій укладений між продавцями ОСОБА_3 ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_623 грудня 2003 року в рєстрі № НОМЕР_1.

Визнано право власності на 13/25 частин житлового будинку, які по праву власносте до укладання зазначенного договору купівлі-продажу, належали ОСОБА_3ОСОБА_4,ОСОБА_5

Не погодившись з висновками суду наведеними в рішенні, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обгрунтована та задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що продавці ОСОБА_3ОСОБА_4, та ОСОБА_5 маючи намір продати належні їм на праві власності 13/25 частин будинку АДРЕСА_1 в м. Бровари, подавали відповідні заяви та оголошення. 26 вересня 2003 року по такому оголошенню до них прийхав ОСОБА_2 з ОСОБА_1,ОСОБА_7та ОСОБА_5(який діяв від імені інших продавців) домовились про умови купівлі-продажу частини будинку та про її вартість у розмірі 25774 грн.

За умовами цієї домовленості позивач 26.09.2003 року сплатив ОСОБА_5 частину вартості будинку у розмірі 10000 грн., одержавши взамін відповідну письмову розписку та вселившись з ОСОБА_1 до повного розрахунку в будинок в одну з виділених продавцями кімнат.Нотаріальне оформлення договору мало відбутись після сплати покупцем решти договірної ціни.

20 грудня 2003 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_5 решту коштів за будинок у розмірі 15774 грн. Про це ОСОБА_5 також написав ОСОБА_2 відповідну розписку.

Наведені обставини підверджуються поясненнями позивача, усними та письмовими поясненями відповідача ОСОБА_3(а.с.72), розписками ОСОБА_5 на ім"я позивача від 26.09.2003 року та 20.12.2003 року ( а.с.85,86), а також відповідачи повністю визнали позовні вимоги ОСОБА_2, чим підвердили достовірність обставин, викладених у позовній заяві.

Розписки ОСОБА_5 про отримання коштів за продаж частини будинку саме ОСОБА_2. суд правомірно визнав належними т достовірними доказами на підвердженя доводів позивача, окільки їх зміст, дату написання підвердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 їх не оспорювали й інші відповідачі. Достовірність зазначених розписок не спростована висновком криміналістичної експертизи № 364 від 21.04.2006 року та доводами відповідачки ОСОБА_1, яка сама не заперечувала той факт, що безпосередній розрахунок з ОСОБА_5 проводив ОСОБА_2

23 грудня 2003 року між відповідачами був підписаний та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаної частини будинку. Жодних претензій до нотаріального оформлення договору сторони не заявили.

В судовому засіданні позивач підвердив обставини викладені у позовній заяві та заявив, що вранці 23 грудня 2003 року попросив ОСОБА_1 повідомити йому час підписання договору у нотаріуса, після чого поїхав в м. Київ на роботу.

Відповідач ОСОБА_5 підтвердив, що до нотаріуса з'явилась одна ОСОБА_1 та заявила, що договір підпише вона, оскільки ОСОБА_2 зайнятий на роботі. Ці ж обставини підвердила у своїх письмових поясненнях та запереченнях ОСОБА_1

З пояснень відповідача ОСОБА_5 вбачається, що не дивлячись на те, що домовленість про підписання договору у продавців була саме з ОСОБА_2. вони повірили такому поясненню ОСОБА_1, оскільки вважали їх однією сім"єю.

Судом обґрунтовано було встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ОСОБА_1 не мали ознак сім"ї, вони не мали наміру її створити, не вели сумісно господарство, не мали спільного бюджету. Ці обставини з достовірністю підверджуються як поясненнями ОСОБА_2, так й поясненнями ОСОБА_1 та її представника, документами, які підверджують окреме придбання майна, а також тим, що незадовго після оформлення спірного договору відповідачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, від якого 20.04.2005 року народила дитину.

Апелянт, заперечуючи проти висновків суду, намагалась спростувати їх наполягаючи на тому, що гроші вона за будинок сплачувала самостійно, але безпосередньо віддавала їх позивачу, якій потім передавав їх відповідачу ОСОБА_3, в якості доказів такої схеми сплати грошей, вона навела розписку між нею та ОСОБА_9 про отримання від нього в борг позику у розмірі 20000 грн. від 19.12.2003 року, яку колегія суддів оцінює критично. Так, згідно з висновками експертизи, розписка між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 датована 19.12.2003 року примусово змінювалась (штучно старівся склад матеріалу, на якому вона була виготовлена).

У зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена розписка ОСОБА_1 її пояснення та пояснення свідка ОСОБА_9 не можуть бути належними та достовірними доказами на підтвердження доказів відповідачки ОСОБА_1 про отримання зазначенної позики.

Жодних доказів на підтвердження наявності у неї інших коштів для оплати вартості проданої частини будинку відповідачка ОСОБА_1 не надала. Крім того, вона не довела, що існує причино - наслідковий зв"язок між одержанням позики від ОСОБА_9 та сплатою внесків за спірне будинковолодіння. ( позика, якщо вона мала місце-була отримана 19.12.2003 року, а договір підписаний 23 грудня 2003 року).

Колегія суддів також бере до уваги, що з моменту підписання договору купівлі-продажу всі витрати по обслугованню будинку несе позивач (біля трьох років), який сам проживає у будинку.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта ОСОБА_1 направлені на спростування висновків суду та позовних вимог позивача, не можуть бути прийняті у зв"язку з недоведеністю обставин, на які вона посилається.

Спірний договір купівлі-продажу укладений та нотаріально посвідчений до набрання з 1 січня 2004 року чинності новим ЦК України. Однак цивільні відносини, права та обов"язки сторін, зокрема позивача, продовжують існувати після набрання ним чинності ( згідно ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України основною умовою договору купівлі-продажу є обов"язок покупця сплатити певну грошову суму за отрмане від продавця майно. Відповідачка ОСОБА_1 не виконала основної умови договору купівлі-продажу та обов"язку покупця.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України, якщо одна сторона правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Суд обґрунтовано визначився, що в даному конкретному випадку з боку відповідачки ОСОБА_1 має місце обман продавців частини вказаного будинку щодо дійсного його покупця, об"єктивної причини його неявки під час нотаріального оформлення договору, тобто прав та обов"язків сторін. Обман з боку апелянта також мав місце, оскільки вона заперечує наявність обставин, щодо вартості отриманного майна. Відмова від оплати вартості майна або відсутність такої оплати з сторони покупця за законом перешкоджає вчиненню правочину купівлі-продажу цього майна.

Позивачем не заявлені до відповідачів вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди. У зв"язку з цим, відповідно до вимог ст. 230 ЦК України правовим наслідком вчинення договору купівлі-продажу частини зазначенного будинку під впливом обману є недійсність цього правочину.

В апеляційній скарзі, апелянт викладає свою версію укладання договору, яку процесуальними доказами не підвердила, ніяких доказів того, що частина будинку придбалась для відповідачки та її доньки теж не встановлено. Крім того, апелянт

посилається на те, що придбання частини будинку був подарунком до її дня народження-8 листопада, що не може бути визнано колегією як належний та достовірний доказ, бо договір укладався 23 грудня 2003 року, що не має жодного відношення до наведених апелянтом обставин.

Доказів, які б колегія могла прийняти до уваги та їх доведеність в судових інстанціях, відсутня.

Підстав для скасування рішення суду, передбачених законодавством, не встановлено, апеляційна скарга не обгрунтована та не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 309-311 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 6 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини жилого будинку, визнання права власності на частину жилого будинку залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.