Україна

 Харківський апеляційний господарський суд

 П О С Т А Н О В А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           

  12 серпня 2008 року                                                             Справа № 52/11-08 

 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Погребняк В.Я.

 

при секретарі  Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача  -Тат*ян Р.І., Задерний О.В. (дов. у справі )

відповідача - не з*явився

третя особа 1. -Шорнікова М.Г.  (дов. у справі)

третя особа 2. -Скринник І.А. (дов. у справі)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Лідер" (м. Харків) (вх. № 1289 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.08 р. по справі № 52/11-08

 

за позовом Приватного підприємства фірми "Лідер" (м. Харків)

до  Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області (с. Пісочин, Харківського району, Харківської області)

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Бюро технічної інвентаризації Харківського району, Харківської області (м. Харків)

2. Приватне підприємство "Інвестленд - 2007" (м. Харків)

про визнання права власності, -

 

встановила:

 

У січні 2008 року Приватне підприємство фірма "Лідер" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання за позивачем права власності на збудовану будівлю: будинок-магазин-офіс літери "А-1" загальною площею 585,2 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Весела, № 55, зокрема, зобов`язати відповідача зареєструвати за позивачем зазначений об`єкт нерухомості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 травня 2008 року по справі № 52/11-08 (суддя Білоусова Я.О.) у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. У задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на збудовану будівлю: будинок-магазин-офіс літери "А-1" загальною площею 585,2 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вулиця Весела, № 55 відмовлено повністю. В іншій частині позову провадження у справі припинено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2008 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на будинок-магазин-офіс літери "А-1" загальною площею 585,2 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Весела, № 55 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП фірми "Лідер" в цій частині. Позивач вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Крім того, місцевий господарський суд не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню по справі, і неправильно застосував норми матеріального права. На думку заявника апеляційної скарги, ПП фірмі "Лідер" було видано державний акт на право користування земельною ділянкою у смт. Пісочин площею 6.0 га серія Б № 046769 з використанням під розміщення торгових площ, з додержанням будівельних норм на зазначеній земельній ділянці було побудовано об'єкт нерухомості, на який Бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт, а тому з посиланням на норми статті 331, 392 Цивільного кодексу України просить визнати право власності на нерухоме майно, оскільки вважає, що права та інтереси інших осіб не порушені.

ПП "Інвестленд - 2007" в запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, а також повно і всебічно з'ясовані і відображені обставини справи. Висновки суду стосовно встановлених обставин є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів порушення його прав, як власника нерухомого майна, а позовні вимоги позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права інших осіб - власника земельної ділянки Пісочинської селищної ради та ПП „Інвестленд-2007", яким здійснюються заходи по виготовленню містобудівного обґрунтування та іншої проектної документації з метою розгляду питання щодо оренди земельної ділянки. На думку другого відповідача, рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2008 року відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

БТІ Харківського району Харківської області надало заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач письмові пояснення або заперечення по апеляційній скарзі не надав, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, свого представника 12.08.2008 р. у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, у зв'язку з чим, справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом Харківської області, листом Харківського обласного головного управління земельних ресурсів від 08.07.2003 р. на адресу відповідача з урахуванням невиконання пункту 3.2. рішення виконкому Пісочинської селищної ради № 894 від 09.10.2001 р. "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок та оформлення права постійного користування земельними ділянками ПП фірмі "Лідер" та згідно статті 141 Земельного кодексу України було запропоновано прийняти заходи до позивача щодо припинення права користування земельною ділянкою по вул. Веселій, 55 в смт. Пісочин.

Зважаючи на нецільове використання земельної ділянки рішенням Пісочинської селищної ради Харківського району від 24.02.2006 р. вилучено у ПФ "Лідер" з постійного користування земельну ділянку площею 5,4 га, яка була надана для теплиць і тваринницького комплексу, але не використовується, земельну ділянку площею 0,6 га залишено в користуванні в зв'язку з розташуванням на ній незакінченого будівництва.

Відповідно до інформації, наданої на запит відповідача відділом містобудування, архітектури та питань надзвичайних ситуацій щодо будівлі, розташованої на в'їзді в м. Харків з боку сел. Пісочин біля АЗС "ТНК" повідомлено, що призначення будівлі не визначено, інформації щодо дозвільної документації відділ не має і проектної або будь-якої іншої документації щодо розташування даної будівлі чи забудови території ПП фірми "Лідер", до відділу не надходило та відділом не розроблялось (лист № 70 від 04.05.2006 р.).

Доказів відведення земельної ділянки під самочинно збудоване нерухоме майно позивачем не надано.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з приписів частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, згідно яких житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В силу статті 376 зазначеного Кодексу право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною 4 цієї статті визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як видно з матеріалів справи рішенням районної комісії щодо врегулювання земельних відносин на території Харківського району від 21.12.2007 р. ПП „Інвестленд-2007" було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місце розташування об'єкту. Рішення комісії про надання згоди ПП „Інвестленд-2007" на збір матеріалів попереднього погодження об'єкту, було прийнято за результатами обстеження бажаного розташування об'єкту, як це передбачено Порядком вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 427.

В рішенні комісії відсутні будь-які посилання на те, що запропонована для передачі в оренду ПП „Інвестленд-2007" земельна ділянка знаходиться у користуванні інших осіб, у тому числі ПП фірма „Лідер".

Крім того, ПП фірма „Лідер" не надала до суду проекту відведення земельної ділянки, наданої в користування, обов'язковість якого була передбачена чинним на той час Земельним кодексом України від 13.03.1992 р. (стаття 19 Кодексу).

За змістом частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 було затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - Порядок), пунктом 1 якого встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд (далі закінчені будівництвом об'єкти) відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Замовник, згідно п. 13 Порядку зобов'язаний після надходження повідомлення генерального підрядника про закінчення будівництвом об'єкта, а по об'єктах, які попередньо приймаються робочими комісіями, після підписання акту робочої комісії звернутися протягом 5 днів до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з пропозицією щодо утворення державної приймальної комісії. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язані протягом 10 днів після надходження звернення від замовника утворити державну приймальну комісію. Пунктом 20 Порядку передбачено, що на закінченому будівництвом об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи, змонтоване і випробуване обладнання.

За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом, який підлягає затвердженню у 15 - денний термін органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Отже, чинним законодавством України встановлений порядок прийняття закінчених в експлуатацію об'єктів, який є обов'язковим незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Однак, позивачем не надано суду затвердженої у встановленому порядку проектно - кошторисної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, не надано і доказів готовності до експлуатації об'єкту, як і доказів звернення у встановленому законом порядку до виконавчого органу місцевого самоврядування про створення державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а також складеного Акту про прийняття в експлуатацію об'єкту, який може бути підставою для реєстрації права власності.

На підставі ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі зазначені у цій нормі справи, крім, зокрема, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ст. З КАС України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу підпункту 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що визначено ст. 1 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

В силу п. 4 ст. 5 Закону, державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення реєстрації також визначені п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N 157/6445).

Реєстрація прав власності згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року N 66/7387), здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Отже, Бюро технічної інвентаризації Харківського району Харківської області виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, бюро технічної інвентаризації Харківського району Харківської області у розумінні п. 7 ст. З КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, спір у даній справі щодо зобов'язання зареєструвати об'єкт нерухомості підвідомчий суду, до компетенції якого належить розгляд адміністративних справ.

За таких обставин, господарський суд Харківської області дійшов вірного висновку, що спір у даній справі в частині зобов'язання бюро технічної інвентаризації Харківського району Харківської області зареєструвати об'єкт нерухомості - збудовану будівлю: будинок - магазин-офіс літери „А-1" загальною площею 585,2 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вулиця Весела № 55, не підвідомчий господарським судам України і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підстав п. 1 ч. 1 г. 80 ГПК України.

Як правомірно зауважив господарський суд Харківської області позовні вимоги позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права інших осіб - власника земельної ділянки Пісочинської селищної ради, а також ПП „Інвестленд-2007", яким здійснюються заходи по виготовленню містобудівного обґрунтування та іншої проектної документації з метою розгляду питання оренди земельної ділянки.

Заперечуючи проти висновків господарського суду, Бюро технічної інвентаризації Харківського району, Харківської області у запереченнях на апеляційну скаргу обґрунтовано зазначає, що документи, що надають право користування земельною ділянкою, на якій побудований спірний об'єкт нерухомості, до Бюро не надавались. В Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою Б № 046769, про який стверджує апелянт, відсутні посилання на місцезнаходження земельної ділянки. Крім того позивачем не надавалося проекту відводу земельної ділянки, як того вимагає ст. 16 Земельного кодексу Української РСР (що діяв на момент видачі вказаного земельного акту ), земельна ділянка в натурі не виділялася, межі її не відомі, а будівництво здійснено ним самочинно.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього , згідно зі статтею 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

В частині 1 статті 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення підлягають державній реєстрації. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на технічний висновок, виготовлений науково-виробничою фірмою «ЛЕВЕЛ», як доказ готовності будівлі та можливість її подальшої експлуатації. Однак, чинним законодавством передбачено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який є загальним та обов'язковим. Згідно цього Порядку, прийняття до експлуатації об'єкту полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів, відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Посилання позивача на Державний акт на право постійного користування землею не є належним та допустимим доказом того, що самочинно побудований об'єкт знаходиться на земельній ділянці, наданій в постійне користування ПП фірма „Лідер", оскільки в Державному акті, виданому ПП фірма „Лідер", вказується лише загальна площа земельної ділянки - 6,0 га. В акті відсутні посилання на місцезнаходження земельної ділянки по вул. Весела, № 55, як зазначає в позовній заяві позивач з посиланням на технічний паспорт бюро технічної інвентаризації. Крім того, у зазначеному державному акті відсутні і посилання на те, що земельна ділянка надається позивачу під забудову (будівництво) об'єктів.

Таким чином апелянт обставини самовільного будівництва спірного об'єкту нерухомості не спростував, не надав також суду належних доказів прийняття спірного об'єкту до експлуатації, оформленого у відповідності з чинним законодавством. Не довів наявність проекту відведення земельної ділянки, наданої в користування, обов'язковість якого була передбачена ст. 19 чинного на той час Земельного кодексу України. Не представив також належних та допустимих доказів щодо наявності у нього прав на земельну ділянку, на якій самочинно побудована будівля. Тому, наведені  позивачем у своїй апеляційній скарзі твердження не  засновані та не відповідають нормам чинного ( і насамперед цивільного) законодавства України, через що не можуть бути прийняті  до уваги  та задоволені.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених діючим законодавством України підстав для визнання права власності на збудовану будівлю: будинок-магазин-офіс літери "А-1" загальною площею 585,2 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Весела, № 55 за позивачем, оскільки останній не довів порушення його прав, як власника нерухомого майна, а позовні вимоги позивача порушують права інших осіб,  у зв'язку з чим правомірно відмовив йому у задоволенні в цій частині позовних вимог.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства фірми "Лідер" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 13.05.08 р. по справі № 52/11-08 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

 

постановила:

 

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Лідер" залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Харківської області від 13.05.08 р. по справі № 52/11-08 залишити без змін.

 

головуючий      суддя

Демченко В.О.

 

суддя

Такмаков Ю.В.

 

суддя

Погребняк В.Я.