Справа №1805/5739/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко
Номер провадження 11/1890/739/12 Суддя-доповідач - Моїсеєнко
Категорія - 20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,
суддів - Забари І. К., Пархоменко О. М.,
з участю прокурора - Кравцової Л.М.
Засудженого ОСОБА_2
Захисника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2012 року яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Суми, громадянин України, який мешкає: АДРЕСА_1, раніше судимий:
18 вересня 2007 року за ст. ст. 186 ч. 2, 69, 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів,
22 вересня 2011 року за ст.ст. 185 ч. 2, 69 КК України до 2 років виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 20% заробітної плати
засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,
за ст. 389 ч. 2 КК України до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднане невідбуте покарання у виді 6 місяців позбавлення волі, за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 вересня 2011 року і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 суму 480 грн., потерпілої ОСОБА_6 суму 200 грн., ОСОБА_7 суму 426 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за скоєння злочинів за слідуючих обставин:
22 вересня 2011 року ОСОБА_2 засуджений вироком Ковпаківського районного суду м. Суми до покарання у виді 2 років виправних робіт з утриманням 20 % заробітної плати, але на облік до кримінально - виконавчої інспекції не став та виїхав за межі України. Прибувши на територію України, 22 листопада 2011 року ОСОБА_2 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді виправних робіт, попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Йому був роз'яснений правовий статус засудженого до виправних робіт та встановлені дні явки на реєстрацію до кримінально - виконавчої інспекції, а саме 2-й та 4- й вівторок щомісяця. На час засудження і постановки на облік в КВІ, ОСОБА_2 з місця роботи звільнився, нового місця роботи не знайшов, тому йому було запропоновано отримати направлення та стати на облік до Сумського міського центру зайнятості, але ОСОБА_2 від отримання направлення відмовився та зобов'язався у 15 денний строк працевлаштуватися самостійно, про що повідомити до 7 грудня 2011 року кримінально - виконавчу інспекцію.
Однак на роботу ОСОБА_2 не влаштувався та на реєстраційні відмітки до КВІ не з'являвся, при цьому виклики працівників КВІ ігнорував.
11 січня 2012 року ОСОБА_2 в примусовому порядку був доставлений до КВІ, де був повторно попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання та йому був роз'яснений правовий статус засудженого до виправних робіт. Крім того, йому було запропоновано отримати направлення та стати на облік до Сумського міського центру зайнятості, але ОСОБА_2 від отримання направлення знову відмовився та зобов'язався у 10 денний строк працевлаштуватися самостійно, про що повідомити до 21 січня 2012 року кримінально - виконавчу інспекцію.
Однак на роботу ОСОБА_2 не влаштувався та на реєстраційні відмітки до КВІ не з'являвся, при цьому виклики працівників КВІ ігнорував.
5 березня 2012 року ОСОБА_2 в примусовому порядку був доставлений до КВІ, де був знову попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання та йому був роз'яснений правовий статус засудженого до виправних робіт. Крім того, він отримав направлення до Сумського міського центру зайнятості, про працевлаштування зобов'язувався повідомити кримінально - виконавчу інспекцію.
7 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Сумського міського центру зайнятості та був зареєстрований як шукаючий роботу, однак у призначені спеціалістами дні для відвідування, а саме 13 та 14 березня 2012 року не з'явився, тому статус безробітного не отримав і 14 березня 2012 року був знятий з обліку.
Таким чином, з 21 жовтня 2011 року та до теперішнього часу ОСОБА_2 не відбув жодного дня покарання, умисно ухиляючись від його відбування.
20 лютого 2012 року близько 14 години ОСОБА_2, в приміщенні магазину « Чисто» по проспекту М. Лушти, 38 в м. Суми, таємно, із кишені куртки потерпілої ОСОБА_8 викрав майно на суму 1006 грн. 98 коп.
4 березня 2012 року близько 10 години 40 хвилин, ОСОБА_2, в приміщенні магазину « Вишенька», розташованого по вул. Охтирській в м. Суми, таємно, із кишені шуби потерпілої ОСОБА_9, викрав майно на суму 862 грн. 52 коп.
9 березня 2012 року близько 15 годин, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні адміністративної будівлі СДУДПГО « Укрпошта», по вул. Металургів, 2 м. Суми, таємно викрав із сумки потерпілої ОСОБА_5 майно на суму 480 грн.
26 березня 2012 року близько 12 години 20 хвилин, ОСОБА_2, в салоні пасажирського автобусу № 59- А, таємно викрав із кишені куртки потерпілого ОСОБА_10 ОСОБА_11 майно на суму 3440 грн. 33 коп.
26 березня 2012 року, близько 15 години 57 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в магазині « Єко - Маркет» по вул. Горького, 52 у м. Суми, таємно викрав із кишені пальто потерпілої ОСОБА_6 гроші в сумі 200 грн.
28 березня 2012 року, близько 12 години 15 хвилин ОСОБА_2, в магазині « Кошик» по вул. Супруна,21 м. Суми, із кишені куртки потерпілої ОСОБА_7 викрав майно на суму 426 грн.
В поданих апеляціях:
Захисник ОСОБА_4 вважає вирок суду першої інстанції незаконним, а призначене ОСОБА_2 покарання надто суворим, призначеним без врахування обставин, що пом'якшують покарання. На думку апелянта суд не врахував наявність на утриманні засудженого двох неповнолітніх дітей і безпідставно не застосував норми ст. 69 КК України. Прохає вирок скасувати, застосувати вимоги ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_2 покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Засуджений ОСОБА_2 прохає вирок суду змінити у зв'язку із призначенням йому покарання, яке не відповідає тяжкості скоєних ним злочинів та його особі, без врахування обставин, що пом'якшують його покарання. Прохає призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не пов'язане з позбавленням волі. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що суд безпідставно задовольнив цивільні позови потерпілих, хоча не всім потерпілим вони повинні бути задоволені, оскільки частина потерпілих в судове засідання не з'явилася.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали подані апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляцій без задоволення, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, є обгрунтованим і в апеляціях не оспорюється.
Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_2 то, на думку колегії суддів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Як вбачається із вироку, суд при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_2 злочинів, дані про його особу, а також і обставини на які посилаються апелянти: сімейний стан, стан здоров'я.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків щодо призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, оскільки він з 2003 року вчиняє злочини, є двічі судимим за корисливі злочини, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, за раніше скоєні злочини відносно нього застосовувались норми ст. 69 КК України, але вперто не бажає стати на шлях виправлення і знову вчинив 6 епізодів крадіжок чужого майна, які скоїв під час невідбутого покарання за попередній, також корисливий злочин.
Тому, на думку колегії суддів, суд призначив засудженому ОСОБА_2 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів і підстав для його зміни в сторону пом'якшення не вбачається.
Що стосується доводів апеляцій засудженого ОСОБА_2 та його захисника про те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону не застосував при призначенні покарання ОСОБА_2 вимоги ст. 69 КК України, то на думку колегії суддів вони є необгрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
При цьому застосування вимог ст. 69 КК України законом віднесено не до обов'язку суду, а до його права при призначенні покарання.
Колегія суддів вважає також необгрунтованими доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 щодо вирішення судом цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди.
У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України, особа, яка заподіяла матеріальну шкоду, повинна її відшкодувати.
ОСОБА_2 скоїв крадіжку майна потерпілих і цивільні позови потерпілих в судовому засіданні визнав. Прокурор, якій брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не відмовлявся від підтримання цивільних позовів потерпілих, які не з'явилися в судове засідання, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому суд цілком законно вирішив їх цивільні позови у їх відсутність та стягнув із засудженого ОСОБА_2 заподіяну потерпілим матеріальну шкоду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
СУДДІ:
Моїсеєнко Т. М. Забара І. К. Пархоменко О. М.