Справа № 22 -ц- 1499 Головуючий у 1-й інстанції: Толстой О.О.
Категорія - 44 Суддя-доповідач: Ведмедь H.I.
РІШЕННЯ іменем України
02 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Сумської області в складі:
головуючого - Данильченко Л.О.,
судців - Ведмедь Н.І., Батюка А.В.,
3 участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
в присутності осіб, які приймають участь в справі - ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3
на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14 вересня 2006 року
в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до
ОСОБА_2 про зобов'язання виконати судові рішення та стягнення
моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
07 серпня 2006 року ОСОБА_1. та ОСОБА_3. звернулись до суду з позовом,
мотивуючи його тим, що рішенням Путивльського районного суду від 26 травня 1997 року та
ухвалою Сумського обласного суду від 16 липня 1997 року відповідачу заборонено
утримувати домашню худобу та птицю в сараях "В" та "Д", та в інших місцях своєї садиби
по вул. АДРЕСА_1 в м. Путивль. Судовим виконавцем Путивльського районного суду
Сумської області 06 жовтня 1997 року був складений акт про добровільне виконання рішення
суду і виконавче провадження закрито. Але, й до сьогодні відповідач продовжує утримувати
птицю в своєму господарстві, тому позивачі просили зобов'язати відповідача виконати
рішення суду та відшкодувати спричинену їм такими діями моральну шкоду в розмірі по 5000
грн. кожному.
8 апеляційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_3., посилаючись на на неповноту
з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду
встановленим обставинам та порушення судом норм матеріального та процесуального права,
просять скасувати рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14 вересня
2006 року, яким у задоволенні їх позовних вимог відмовлено, та постановити нове рішення
про задоволення позову. Вказують, що суду було надано достатньо доказів на підтвердження
протиправної поведінки відповідача та спричинення цими діями моральної шкоди.
Зазначають також, що виконання державним виконавцем рішень Путивльського районного
суду Сумської області від 26 травня 1997 року та ухвали Сумського обласного суду від 16
липня 1997 року, а також закриття виконавчого провадження, не є підставою для відмови у їх
позовних вимогах, оскільки вказаними рішеннями було заборонено відповідачу утримувати
домашню худобу та птицю в сараях "В", "Д" та в інших місцях своєї садиби, і ця заборона має
постійний характер.
Заслухавши доводи і заперечення, дослідивши матеріали та перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановлениям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_3. виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 26 травня 1997 року ОСОБА_2. заборонено утримувати домашню худобу та птицю в сараї по вул. АДРЕСА_1 в м. Путивль. Ухвалою Сумського обласного суду від 16 липня 1997 року вказане рішення змінено і ОСОБА_2. заборонено утримувати
домашню худобу та птицю в сараях "В" та "Д", а також в інших місцях своєї садиби по вул. АДРЕСА_1 в м. Путивль.
Згідно довідки Державної виконавчої служби у Путивльському районі від 08 вересня 2006 року матеріали виконавчого провадження № 795 за 1997 рік про усунення перешкод в користуванні будинком ОСОБА_1. не збереглося, оскільки було знищено після спливу строків зберігання.
Згідно наданих позивачами документів, вищезазначені судові рішення виконано виконавцем з виходом на місце 06 жовтня 1997 року, про що складено відповідний акт, а виконавче провадження закрито. Дії щодо складання акту і закриття виконавчого провадження не оскаржувались.
Зазначені обставини вірно встановлені судом. В той же час, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. та ОСОБА_3. є невірним внаслідок того, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачами не оскаржується виконання Державною виконавчою службою у Путивльському районі Сумської області рішення Путивльського районного суду від 26 травня 1997 року і ухвали Сумського обласного суду від 16 липня 1997 року та законність закриття виконавчого провадження за ними. У позові ОСОБА_1. та ОСОБА_3. йдеться про протиправні дії відповідача, оскільки вони порушують висновки вищезазначених судових рішень, у період з моменту закриття виконавчого провадження до часу звернення до суду з новим позовом про їх припинення та відшкодування спричиненої цим моральної шкоди.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 26 травня 1997 року ОСОБА_2. заборонено утримувати домашню худобу та птицю в сараї по вул. АДРЕСА_1 в м. Путивль, а ухвалою Сумського обласного суду від 16 липня 1997 року вказане рішення змінено і ОСОБА_2. заборонено утримувати домашню худобу та птицю в сараях "В" та "Д", а також в інших місцях своєї садиби по вул. АДРЕСА_1 в м. Путивль, тобто вказані дії заборонено відповідачу вчиняти постійно - весь час існування правовідносин між сторонами стосовно предмету спору. Тобто і після виконання цих рішень ДВС у Путивльському районі Сумської області шляхом усунення птиці та домашньої худоби з вказаних сараїв, відповідач і надалі повинен утримуватися від вчинення заборонених вказаними судовими рішеннями дій, які порушують права та законні інтереси позивачів.
Так, із відповідей на звернення позивачів до Сумської обласної державної адміністрації, прокурора Путивльського району, виконавчого комітету Путивльської міської ради, Управління юстиції в Сумській області, Путивльської районної держаної адміністрації, відповідних підрозділів Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України, а також наданих цими установами довідок та складених актів (а.с. 11-22) вбачається, що впродовж тривалого часу ОСОБА_2. порушуються права та законні інтереси ОСОБА_1. та ОСОБА_3. - не виконуються приписи вищезгаданих судових рішень, а саме відповідач продовжує утримувати птицю в сараях «В» та «Д». Протиправність таких дій є фактом, встановленим зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, і відповідно до ч.З ст. 61 ЦПК України не потребує доказування. Вчинення ж таких дій після закриття виконавчого провадження до сьогодняшнего часу підтверджується вказаними документами, зокрема в листі-відповіді прокурора Путивльського району ОСОБА_1 зазначено, що «відповідно до акту обстеження господарства гр-на ОСОБА_2. від 30 червня 2005 року, проведеного працівниками виконкому Путивльської міської ради, останній утримує курей в приміщенні сараю «В».
За вказаних обставин колегія судців вважає, що подальші, після проведення виконання рішень державним виконавцем, дії відповідача по утриманню худоби та птиці в указаних сараях, в безпосередній близькості від будинку позивачів, що було заборонено робити
ОСОБА_2. рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 26 травня 1997 року та ухвалою Сумського обласного суду від 16 липня 1997 року, порушують права ОСОБА_1. та ОСОБА_3. Доказів на підтвердження своїх заперечень щодо цього відповідачем всупереч вимог ч. 1 ст.60 ЦПК України суду не було надано.
Разом з тим, враховуючи всі обставини справи, судова колегія не знаходить підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1. та ОСОБА_3., оскільки сам факт визнання судом порушення прав позивачів є достатньою справедливою сатісфакцією.
Тому позов ОСОБА_1. та ОСОБА_3. в частині зобов'язання ОСОБА_2. не утримувати худобу і птицю в сараях "В" і "Д", а також в інших місцях своєї садиби по вул. АДРЕСА_1 в м. Путивль ближче 12 метрів від жилого будинку ОСОБА_1. та ОСОБА_3. по вул. АДРЕСА_2 в м. Путивль підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що позов задоволений частково, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог ч.І ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачів 7 грн. 50 коп. судових витрат, по 3 грн. 75 коп. кожному, а також згідно ч.З ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.1 та п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14 вересня 2006 року в даній скасувати.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не утримувати домашню худобу і птицю в сараях "В" і "Д", а також в інших місцях своєї садиби по вул. АДРЕСА_1 м. Путивль ближче 12 метрів від будинку ОСОБА_1. по вул. АДРЕСА_2 м. Путивль.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 7 грн. 50 коп. відшкодування судових витрат - по 3 грн. 50 коп. кожному.
Стягнути з ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. судового збору в дохід держави.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.