Справа № 22-Ц-1453 2006р. Головуючий у 1-й інстанції - Буцький В.В.
Категорія - 43 Суддя-доповідач - Жмака В.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня 31 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Жмаки В.Г.,
суддів - Хвостика С.Г., Білецького О.М.,
з участю секретаря
судового засідання - Назарової О.М.,
та осіб, які приймають
участь у справі - ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 21 червня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ
по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз " про спонукання до надання пільг, проведення перерахунку та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі ВАТ "Харківміськгаз" просить скасувати рішення місцевого суду від 21 червня 2006 року, яким позов ОСОБА_3. задоволено і зобов"язано відповідача здійснити перерахунок за надані послуги з постачанням газу за період з травня 2003 по травень 2006 року з застосуванням 50% знижки, переплату в сумі 1904 грн. 52 коп. зарахувати в рахунок майбутніх платежів, а з 1 травня 2006 року надавати 50% знижку по оплаті послуг з постачання газу. Крім того зазначеним рішенням суд стягнув з відповідача на користь позивачки 10 тис. грн. моральної шкоди, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Апелянт просив ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що місцевий суд ухвалив рішення, яке не відповідає нормам цивільно-процесуального
закону, з грубим порушенням і невірним застосуванням норм матеріального права, неповно з"ясував обставини справи, допустив невідповідність наведених в рішенні висновків фактичним обставинам справи.
Апелянт вважає, що місцевий суд задовольнив вимоги неналежного позивача, а "ВАТ "Харківміськгаз" не може бути відповідачем за вимогами щодо надання пільг. Місцевий суд необгрунтовано відхилив клопотання апелянта з цього приводу і постановлені ним ухвали є незаконними. Суд не з"ясував дійсних сторін спірних правовідносин, якими на думку апелянта є суддя і Державна судова адміністрація України, а не сторони по справі. Суд без достатніх на те підстав задовольнив вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки дії працівників відповідача були законними і не завдали позивачці ніяких моральних страждань.
Ухваливши рішення про задоволення позовних вимог місцевий суд вважав встановленим те, що позивачка ОСОБА_3. разом з чоловіком ОСОБА_4. та онукою мешкають в будинку № АДРЕСА_1 в м.Харкові. ОСОБА_4. з 1974 року працює на посаді судді, а з 1986 року ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду Харківської області. У відповідності з ст.44 Закону України "Про статус суддів" ОСОБА_4., як суддя, має право на 50-відсоткову знижку плати за займане ним та членами його сім"ї житло, комунальні послуги, газ тощо. Не зважаючи на це, відповідач нараховував і надавав до оплати квитанції за спожитий газ без урахування 50% знижки в повному обсязі, попереджав про наявну заборгованість по сплаті за газ, намагався припинити газопостачання будинку. Обгрунтувавши дані обставини наведеними в судовому рішенні нормами Конституції та Законів України, надавши відповідну оцінку доказам та запереченням відповідача, місцевий суд прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача і порушення прав позивачки, як члена сім"ї судді, стосовно сплати за спожитий газ.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ "Харківміськгаз" підлягає частковому задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за надані позивачці послуги з постачання газу з урахуванням 50-відсоткової знижки ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що не спростовується доводами апелянта, а тому апеляційна скарга в цій частині відповідно до ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта в апеляційній скарзі з посиланням на невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст.ст. 15,30,62,203 ЦПК України в редакції 1963 року, оскільки судове рішення ухвалене з посиланням на статті нині діючого ЦПК України і в цілому відповідає їх вимогам. Відповідно до ч.З ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. На думку колегії суддів таких порушень при ухваленні рішення місцевий суд не допустив.
Суперечать вимогам законодавства і не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта і його вимоги як відповідача в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_3. є неналежним позивачем, та про заміну неналежного позивача.
По-перше, діюче цивільно-процесуальне законодавство взагалі не передбачає можливості заміни неналежного позивача за клопотанням відповідача. Мова могла йти лише про залучення третьої особи, але такі клопотання до суду не заявлялись.
По-друге, є помилковим переконання апелянта в тому, що позивачка не мала права звертатися з даним позовом до суду. Ніхто не заперечував, що ОСОБА_3. є членом сім"ї судді ОСОБА_4. і сплатила цією сім"єю за спожитий газ з 50-відсотковою знижкою, чи повністю 100% вартості послуги має значення і безпосередньо зачіпає права та інтереси сім"ї, незалежно від того, хто із членів сім"ї має пільги та з ким укладений договір на надання послуг.
А в зв"язку з наведеним, відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, -кожна особа має право на захист свого цивільного права, на захист свого інтересу шляхом звернення до суду в порядку, встановленому ЦПК України, ст.З зазначеного кодексу.
Не може бути підставою для скасування рішення і не з"ясування судом, як вважає апелянт, питання про форму власності житлового будинку, оскільки при розгляді справи з цього приводу ніяких сумнівів не виникало, сам апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що домоволодіння позивачки належить до приватного житлового фонду (а.с.108), але ця обставина не має вирішального значення і не впливає на прийняття рішення по спору з правовідносин, що виникли між сторонами.
Є помилковими і такими, що не відповідають дійсності ряд інших доводів апелянта, в зв"язку з чим колегія суддів не може їх врахувати при
прийнятті рішення. Саме ВАТ "Харківміськгаз" має бути відповідачем за вимогами позивачки, а не ДСА України, поскільки ним здійснюється надання послуги з постачання газу, ним нараховується і справляється оплата за надану послугу,ним застосовуються заходи впливу до боржників, що мало місце і відносно позивачки, і при розгляді справи в суді першої інстанції сторони не заперечували і не оспорювали фактичних відносин, що склалися з приводу надання послуги. Тим більше, не відповідає дійсності твердження апелянта про відсутність договору між ОСОБА_4. і постачальником газу. Такий договір є від 20.02.96 року № НОМЕР_1 (а.с.8), а те, що він був укладений між управлінням газового господарства м.Харкова, а не відповідачем, не може свідчити про відсутність договірних відносин, поскільки ці обставини виникли внаслідок зміни назви постачальника газу, а договір своєчасно не оновлений.
Є законним і обгрунтованим рішення місцевого суду в основній частині вимог позивачки щодо зобов"язання відповідача здійснити перерахунок плати за надані послуги з урахуванням 50% знижки і з цього приводу судом наведені в рішенні переконливі, з посиланням на законодавство, мотиви, які не спростовуються доводами апелянта.
Правовий висновок суду першої інстанції відповідає ст.ст.126,130 Конституції України, правовій позиції Конституційного суду України, висловленій в рішеннях від 24.06.99р., 23.12.97 року, 01.12.04 року, де зазначено, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені ст.ст. 44,45 Закону України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації"". Надання суддям передбачених названим законом пільг, компенсацій і гарантій, не може ставитися в залежність від грошових доходів суддів та від бюджетного фінансування.
Таку ж правову позицію висловив також Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.05 року по справі "ОСОБА_5 проти України", в якому зазначено, що реалізація особою права, що пов"язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спору нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Застосування процедури відшкодування судді понесених ним витрат в порядку, що визначений в постанові Уряду № 426 від 31.03.03 року, якою апелянт мотивує незаконність судового рішення, не передбачене законом. Закон передбачає суддям надання 50% знижки, а не компенсацію понесених виплат. Крім того, зазначена постанова Уряду прийнята на виконання норм
закону про державний бюджет, які визнані Конституційним судом неконституційними.
Що стосується відповідача, то він не позбавлений права і можливості отримати компенсацію за надані відповідно до чинного законодавства послуги окремим категоріям громадян. Така можливість випливає з загальних норм законодавства, окрім того передбачена п.6 ч.І ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", де зазначено, що "виконавець-суб"єкт" господарювання, що надає послуги, має право: "отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг". Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про неможливість спрямування коштів з оплати послуг на зазначені цілі, оскільки ця обставина, за будь-яких умов, не може бути підставою для відмови в задоволенні законних вимог позивачки, тим більше для скасування судового рішення.
Поряд з цим колегія суддів вважає, що вимоги апелянта в частині скасування рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають задоволенню з ухваленням рішення про відмову позивачці в задоволенні її вимог.
З матеріалами справи місцевий суд без достатніх на те підстав і доказів прийшов до висновку про наявність моральної шкоди, заподіяної позивачці відповідачем, не з"ясував, чим підтверджується факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру з чого виходила позивачка оцінюючи заподіяну їй шкоду. Позивачка не надала доказів про те, що саме внаслідок протиправних дій відповідача і з його вини їй була завдана моральна шкода.
Сам по собі факт протиправної поведінки відповідача, яка полягала в ненаданні чоловікові позивачки передбачених законом пільг, що порушувало і її інтереси як члена сім"ї, не може бути підставою для висновку про завдану моральну шкоду позивачці. Тим більше, що спірні правовідносини між сторонами виникли на грунті складнощів застосування та нечіткості діючого законодавства, а не дивлячись на попередження позивачки, відповідач не припиняв надання їй послуг.
З урахуванням наведеного, ні норми Закону України "Про захист прав споживачів", ні ст.ст. 611, 23 ЦК України не надавали підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, а тому в позові ОСОБА_3. в цій частині слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду з підстав, передбачених п.п.2,3 ч.І ст.309 ЦПК України.
Доводи апелянтів в судовому засіданні щодо неточності розрахунку коштів, сплачених за спожитий газ не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів як такі, що знаходяться за межами вимог апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,44 Закону України "Про статус суддів", ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 11,24 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст.307, 309, 313-316 ЦПК України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації населення "Харківміськгаз" задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 21 червня 2006 року в частині стягнення з ВАТ "Харківміськгаз" на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10 тис.грн. -скасувати.
В позові ОСОБА_3. про стягнення з ВАТ "Харківміськгаз" на відшкодування моральної шкоди 10 тис.грн., - відмовити.
В іншій частині вимог апеляційну скаргу ВАТ "Харківміськгаз" відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 21 червня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України.