Справа № 22-1022/36                                                      Головуючий у 1 інстанції Миро ненко І.П.

Категорія   16                                                                    Доповідач Власенко Л.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого-Песоцької Л.І.

Суддів-Кочегарової Л.М., Власенко Л.І.

При секретарі - Стрелецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу по апеляції представника позивачки ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства    «Укртелеком » Донецької філії про спонукання до встановлення телефону в місячний термін,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням   Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області   від 18  серпня  2006  року     у  задоволенні   позову  ОСОБА_1   про  спонукання   відповідача встановлення телефону в місячний термін -відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки-ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення   представника позивачки -ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_3, про залишення   рішення суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд встановив і це підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, зареєстрована в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків.

Відповідно до ст. 12 Закону України « Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», як учасник бойових дій має пільги, у тому числі на позачергове встановлення на пільгових умовах квартирного телефону, пільги з абонементної плати за користування телефоном у розмірі 50% від затверджених тарифів.

З 4 серпня 1983 року на пільговому обліку за НОМЕР_1 знаходився чоловік позивачки ОСОБА_2, як учасник бойових дій, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1. Будинок позивачки розташований в зоні дії 22 АТС, побудованої у 1967 році.

14 травня 1998 року заява позивачки на встановлення телефону АДРЕСА_1, як учаснику бойових дій на пільгових умовах була зареєстрована на підприємстві електрозв'язку і згідно обліку АДРЕСА_1 є восьмою.

Найближчим часом додатковий розвиток телефонної мережі в місцевості, де розташований будинок позивачки не планується.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в місячний строк, на якому наполягає позивачка, не можливо встановити телефон у зв'язку з відсутністю технічної можливості і наявності вільних номерів 22 АТС в зоні дії, де розташований будинок позивачки.

Такий висновок суду є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Звертаючись з позовною заявою до відповідача, позивачка зазначала про спонукання до встановлення телефону саме в місячний термін, на чому наполягав і представник позивачки в судовому засіданні   апеляційного суду.

Такі вимоги позивачки, про задоволення позову в зазначений нею місячний строк, не передбачені ні Законом України « Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», ні Правилами користування місцевим телефонним зв'язком ( затверджених Постановою KM України № 385 від 22 квітня 1997 року), ні Законом України «Про зв'язок ».

Тому, суд першої інстанції правильно вирішив справу і вмежам доводів заявлених позовних вимог відмовив у позові.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 313 314315317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу   представника   позивачки   ОСОБА_1   - ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.