АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3998/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3998/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Тесленко Т.В. Суддя-доповідач: Чумак О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Чумак О.В.
Суддів: Дряниця Ю.В., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Мотрій С.В.
за участю
позивачки ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідачів -адвоката ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -орган опіки та піклування Кобеляцької міської ради, служба у справах дітей Кобеляцької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання її від інших осіб, зупинення стягнення аліментів; за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - орган опіки та піклування Кобеляцької міської ради, служба у справах дітей Кобеляцької районної державної адміністрації, представник неповнолітнього -прокурор Кобеляцького району, про позбавлення батьківських прав.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В., -
в с т а н о в и л а :
14.02.2012 року ОСОБА_2 звернулась в Кобеляцький районний суд Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, відібрання її від інших осіб, зупинення стягнення аліментів, посилаючись на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7 Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2010 року було визначене місця проживання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1. Стягнуто з неї, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/6 частині всіх видів доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 30.06.2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Оскільки відносно ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за підозрою у скоєнні злочинів, пов»язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, малолітній ОСОБА_7 з батьком не проживає та на його утриманні не перебуває. На даний час дитина знаходиться у діда з бабою, які відмовляються передати її матері. Просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_7 з нею, відібрати малолітнього ОСОБА_7 у баби ОСОБА_3, повернувши його на утримання та виховання матері. Зупинити стягнення з неї аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 згідно виконавчого листа № 2-166 від 03.11.2010 року, виданого відповідно до рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області, на час проживання сина з матір»ю.
14 березня 2012 року в суд першої інстанції звернувся ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення нарахованих аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що на підставі рішення суду з ОСОБА_2 на його користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 стягуються аліменти. Оскільки відповідачка в повному обсязі не сплачує їх, просив стягнути суму заборгованості в розмірі 3773 грн. 28 коп., а також пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 490 грн. 28 коп.
06 квітня 2012 року в місцевий суд із зустрічним позовом звернулась ОСОБА_3, в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7 разом з бабусею ОСОБА_3 за її місцем проживання, посилаючись на те, що відповідачка належним чином не виконує своїх обов»язків по вихованню та матеріальному забезпеченню дитини.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27.09.2012 року позовна заява ОСОБА_2 задоволена. Визначено місце проживання дитини -сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір»ю ОСОБА_2 за місцем її проживання в АДРЕСА_2. Відібрано ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та повернуто його на утримання та виховання матері ОСОБА_2. Зупинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 по виконавчому листу № 2-166 від 03 листопада 2010 року, виданому Кобеляцьким районний судом Полтавської області, на час проживання сина з матір»ю. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено за безпідставністю. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з зазначеним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 на підставі довіреності, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі; задовольнити її зустрічний позов до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та позов ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментам у повному обсязі. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, прокурора, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.11.2007 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб (а.с. 6).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).
Шлюб між сторонами був розірваний 12.05.2010 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу (а..с. 8).
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.11.2010 року, яке вступило в законну силу, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька -ОСОБА_6 за його місцем проживання. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. (а.с.11-12).
Слідчим управлінням ГУ МВС України у Львівській області відносно ОСОБА_6 порушена кримінальна справа № 1130121 за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 306, ч.3 ст 307, ч. 3 ст. 308 КК України. З 13.10.2011 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та направлено в ЛСІ № 19 УДДУ ПВП у Львівській області (т. 1 а.с.9, 53). Малолітній ОСОБА_7 проживає з дідом та бабою -батьками ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1.
З наданих суду першої інстанції доказів вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Служби у справах дітей Кобеляцької РДА та органу опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради з метою відібрання її малолітнього сина у баби та діда ОСОБА_2, які без відповідних правових підстав утримують його у себе (т. 1 а. с. 15, 16).
За висновками органу опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради та служби у справах дітей Кобеляцької РДА доцільна передача неповнолітнього ОСОБА_7 на постійне проживання, утримання та виховання матері ОСОБА_2, яка має на це переважне право. (т.1 а. с. 163-165).
Відповідачем ОСОБА_3 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надано жодних належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_2 не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, або може зашкодити розвиткові дитини своєю аморальною поведінкою.
Навпаки, у справі містяться достатні докази про те, що ОСОБА_2 як за місцем проживання, так і за місцем роботи характеризується позитивно, виховує доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6. За місцем її проживання створені всі належні умови для виховання та проживання дітей (а.с.21-28, 65-68, 174). Будь-які підстави для позбавлення її батьківських прав судом не встановлені.
Разом з цим, ОСОБА_6 внаслідок перебування у місцях позбавлення волі неповнолітнім сином не опікується, не здійснює його утримання.
Статтею 151 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ст.. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
Статтею 164 СК України визначено підстави, за якими батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, зокрема, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною;
є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до принципу, закріпленому в Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН, дитина може бути розлучена з матір'ю лише у виняткових ситуаціях, тобто перевага при визначенні місця проживання дитини надається матері.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про те, що матір»ю ОСОБА_2 будуть створені всі умови для належного розвитку та виховання дитини, і саме вона має переважне право на постійне проживання, утримання та виховання неповнолітнього сина. Ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції не встановлено підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина.
Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по аліментам та пені з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи станом на 01.02.012 року за ОСОБА_2 малась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 3773 грн. 28 коп. При цьому згідно довідки виконавчої служби остання сплачувала аліменти, проте проведені проплати носили не регулярний порядок.
Згідно пояснень ОСОБА_2 вказана заборгованість утворилась в зв»язку з тим, що вона певний період часу не працювала, потім ОСОБА_6 з жовтня 2011 року знаходився в слідчому ізоляторі і дитину не утримував.
На даний час відповідно до довідки Лищинівського психоневрологічного будинку-інтернату, де ОСОБА_2 працює на посаді медичної сестри, з її заробітної плати відраховується заборгованість по сплаті аліментів, що утворилась за минулий період.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заборгованість по сплаті аліментів утворилась не з вини позивачки ОСОБА_2, тому підстав для стягнення пені та заборгованості немає.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.
Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.
Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст 307, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Кобляцького районного суду Полтавської області від 27 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук