Справа № 11-574/06 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М.С.
Категорія: ст. 185 ч.ч. 2,3 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 31 жовтня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
суддів Силки Г.І., Матвієнко Н.В.
з участю прокурора Смолюка Б.С
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 21 серпня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 з освітою 3 класи, не працює, не одружений, судимий: вироком Ківерцівського районного суду від 11.09.1997 року за ст.ст. 140 ч.2, 46-1 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки; вироком Луцького районного суду від 22.12.1999 року за ст.ст. 140 ч.2, 81 ч. З, 42, 43 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Горохівського районного суду від 24.10.2000 року за ст.ст. 81 ч.2, 42 ч. З КК України 1960 року на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 02.04.2004 року по відбуттю строку покарання,
- засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 185 ч. З КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно до відбуття ОСОБА_1 визначено 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 13 травня 2006 року.
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з освітою 6 класів, не працює, не одружений, судимий: вироком Ківерцівського районного суду від 21.09.1998 року за ст.ст. 140 ч.2, 46-1 КК України 1960 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки; вироком Луцького районного суду за ст.ст. 83 ч. З, 43 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; вироком Луцького районного суду від 10.12.2001 року за ст.ст. 185 ч. З, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 30.09.2004 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 12 днів, -
- засуджений за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки 9 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднане невідбуте покарання за вироком Луцького районного суду від 10.12.2001 року і остаточно до відбуття ОСОБА_2 визначено 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 18 квітня 2006 року.
Цим ж вироком засуджений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, за ст.ст. 185 ч.З, 70 ч. 4 КК України на 4 роки позбавлення волі, апеляції відносно якого не надходили.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 29 липня 2004 року близько 22-30 год. в АДРЕСА_2 повторно таємно з пасовища, що поряд з приватним домогосподарством, викрав коня вартістю 1500 грн., який належить потерпілій ОСОБА_4
Він же, 05 серпня 2004 року близько 22-30 год. повторно таємно з конюшні СВК «Урожай», що в с Антонівка Луцького району, викрав два коня, завдавши СВК матеріальної шкоди на загальну суму 1380 грн.
08.12.2005 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно таємно з конюшні СГПП «Рать», що в АДРЕСА_3 викрали два коня, завдавши господарству матеріальної шкоди на загальну суму 6000 грн.
ОСОБА_1 26.12.2005 року повторно таємно з тваринницької ферми СГВК «Надія», яка огороджена, охороняється і знаходиться в с. Кульчин Ківерцівського району, викрав належну господарству кобилу вартістю 1150 грн.
16 лютого 2006 року близько 22-00 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 повторно таємно з конюшні тваринницької ферми № З СВК «Урожай», що в с.Антонівка Луцького району, викрали належного господарству коня вартістю 1305 грн. 50 коп.
ОСОБА_2 16 жовтня 2004 року близько 22-30 год. повторно таємно з території тваринницької ферми № 2 СГТОВ «Лище», яка охороняється і знаходиться в с.Воротнів Луцького району, викрав належного господарству коня вартістю 1925 грн.
Він же 21 липня 2005 року близько 23-00год. проник в кошару тваринницької ферми СГ ТзОВ «Усичі», що в с Усичі Луцького району, звідки таємно викрав належного господарству коня вартістю 3012 грн.
В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, вказує на те, що має на утриманні дружину та двох неповнолітніх дітей, сам хворіє, щиро розкаявся у вчиненому, запевнює, що стане на шлях виправленні і відшкодує завдані злочинами збитки, у зв'язку з цим просить пом'якшити покарання.
Засуджений ОСОБА_2 в особистій апеляції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, вказує на те, що має на утриманні малолітню дитину, сам тривалий час хворіє на туберкульоз, щиро розкаявся у вчиненому, запевнює, що стане на шлях виправленні і відшкодує завдані злочинами збитки, у зв'язку з цим просить пом'якшити покарання.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку першої інстанції, повідомив ким і в якому об'ємі він оскаржений, доповів суть апеляцій, заслухавши засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які змінили свої апеляції, підтримали їх і пояснили, що вони злочинів не вчиняли, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку суду першої інстанції і за які вони засуджені, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами .
На досудовому слідстві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні крадіжок коней по всіх епізодах визнавали повністю, написали явки з повинною, давали детальні пояснення про вчинені ними крадіжки.
На початку судового слідства вони відмовились від своїх показань, пояснивши, що вони оговорили себе під фізичним тиском працівників міліції, але при подальшому розгляді справи судом знов визнали себе винними і давали пояснення, аналогічні їх показанням на досудовому слідстві, пояснивши зміну своїх показань тим, що хотіли «насолити» працівникам міліції.
Показання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по всіх епізодах крадіжок підтверджуються протоколами відтворення обстановки та обставин події, під час яких вони показували та детально розповідали про вчиненні ними крадіжки коней, і їх показання відповідали протоколам огляду місця події та заявам потерпілих, показаннями засудженого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, та представників цивільного позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Надавши правильну оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні крадіжок коня потерпілої ОСОБА_4 з пасовища та коней з ферм сільськогосподарських підприємств і вірно кваліфікував їх дії за ч.ч. 2, З КК України за кваліфікуючими ознаками повторність і проникнення в приміщення.
У відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання засудженим суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особу, конкретні обставини справи та обставини, що пом'якшують покарання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше неодноразово засуджувались за вчинення злочинів проти власності, відбували покарання в місцях позбавлення волі, однак після звільнення знов вчинили аналогічні злочини. Крім того, ОСОБА_2 вчинив злочини протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком під час умовно-дострокового звільнення. Наведене свідчить про небажання засуджених стати на шлях виправлення.
При таких обставинах суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можливе без ізоляції їх від суспільства.
Разом з тим, при призначенні покарання засудженим судом враховані і обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилаються в апеляціях засуджені, тому суд при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 застосував принцип часткового складання покарань за сукупністю злочинів, а ОСОБА_2 за сукупністю вироків приєднав невідбуте ним покарання за попереднім вироком частково.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст.. 65 КК України і є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Враховуючи наведене, підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання засудженим, про що ставиться питання в їх апеляціях, колегія суддів не вбачає.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах , -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 21 серпня 2006 року відносно них - без зміни.
Головуючий :
підпис
Хлапук Л.І.
Судді:
Силка Г.І.
Матвіенко Н.В.
Суддя апеляційного суду Волинської області
Н.В.Матвієнко