Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-6052/2012р. Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й.

Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Ломейка В.О.

Подліянової Г.С.

При секретарі: Камінській О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів позики -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 09.03.2010 року він позичив ОСОБА_3 46 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 367080 грн. строком до 01.04.2010 року.

05 квітня 2010 року він позичив відповідачу 73 200 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 579012 грн. строком до 06.04.2010 року

У встановлений строк відповідач борг не повернув.

Відповідно до чинного законодавства, у разі якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми.

Таким чином, станом на 16.08.2010 року сума боргу складає 956 585,06 грн.

Виходячи з вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 956 585,06 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати.

В грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів позики від 09.03.2010 року та 05.04.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що про існування даного спору йому стало відомо лише після отримання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Договори позики від 09.03.2010 року та від 05.04.2010 року, які нібито укладено між ним та ОСОБА_4 він не підписував.

Виходячи з вищевикладеного просив суд визнати договори позики укладені 09.03.2010 року та 05.04.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недійсними.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2012 року первісний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики укладеним між сторонами 09.03.2010 року в розмірі 367080 грн. та 3% річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 4163,59 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики укладеним між сторонами 05.04.2010 року в розмірі 579012 грн. та 3% річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 6329,47 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату держмита в розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів позики від 09.03.2010 року та 05.04.2010 року -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове яким позовні вимоги викладені в зустрічному позові задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того що, відповідач ОСОБА_3., отримавши 09 вересня 2010, та 05 квітня 2010 року за договорами позики від позивача гроші в сумі відповідно, 46 000 доларів США та 73 200 доларів США на підставі ст.ст. 526, 625, 1046,1047,1049 ЦК України має перед ним обов'язок що до виконання грошового зобов'язання.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 09 вересня 2010, та 05 квітня 2010 року сторони уклали два договори позики відповідно до яких відповідач ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 гроші в сумі 46 000 доларів США за договором від 09.03.2010 року, та 73 200 доларів США за договором від 05.04.2010 року ( а.с. 5-8).

Договори укладені у письмовій формі.

Своє зобов'язання про повернення грошей відповідач до теперішнього часу не виконав.

З огляду наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача боргу в сумі 367 0870 грн., який виник у зв'язку зі зобов'язанням за договором позики від 09 березня 2010 року, та боргу в сумі 579 012 грн., який виник у зв'язку зі зобов'язанням за договором позики від 05 квітня 2010 року.

Вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 3% від простроченої суми у розмірі 4163,59 грн. за договором від 09.03.2010 року, та у розмірі 6329,47 грн. за договором позики від 05.04.2010 року, відповідають наданим суду розрахункам та вимогам ст. 625 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивач у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України як сторона, яка приймала участь у справі не довів суду ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме не довів, що вищезазначені обидва договори він не підписував, і тому вони протиричать вимогам Закону.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Так на перевірку доводів зустрічного позову судом першої інстанції проведена судова почеркознавча експертиза Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України , згідно висновку якої за № 115/1 від 08.08.2012 року підписи в оригіналах обох договорів виконані ОСОБА_3 ( а.с. 105-107).

Отже суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість вимог про визнання договорів позики від 09.03.2010 року, від 05.04.2010 року недійсними, з підстав заявлених позивачем.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: