Справа №1490/4894/12 12.12.2012 12.12.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц/1490/3215/12 Головуючий у суді 1 інстанції Гуденко О.А.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.
У Х В А Л А
Іменем України
12 грудня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Леванчука О.М.,
суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.
при секретарі судового засідання Белеверя В.О.
за участю:
позивача ОСОБА_3
відповідачів ОСОБА_4
ОСОБА_5
представника третьої особи Шиян Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації, адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради про встановлення правомірності вимог, розмежування межі та усунення перешкод в користуванні житловим будинком, господарськими та побутовими спорудами, -
В С Т А Н О В И Л А:
04 серпня 2011 року ОСОБА_3 пред'явив до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позов про встановлення факту правомірності його вимог та покладення обов'язку на відповідні служби скласти реальний план земельної ділянки АДРЕСА_1 в м. Миколаєві з можливістю доступу з власної території до будь-якої точки, визначеної на плані.
В подальшому позивач декілька разів уточнив позовні вимоги і остаточно просив: зобов'язати відповідачів усунути чинимі йому перешкоди в користуванні об'єктами нерухомості, належними йому на праві приватної власності, та забезпечити йому можливість доступу до них для їх обслуговування; а також, зобов'язати відповідача ОСОБА_7 знести самовільно встановлену огорожу із сітки-рабиці на межі домоволодінь АДРЕСА_1.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2012 року до участі у справі притягнуто в якості співвідповідача ОСОБА_4 та проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_8 на ОСОБА_5
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2012 року позов задоволено частково, на ОСОБА_7 та ОСОБА_4 покладено обов'язок не чинити перешкоди ОСОБА_3 у обслуговуванні побутових споруд літ. «Л» та літ. «Д», належних до домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, та забезпечити, за попередньою домовленістю щодо необхідного часу та дати, вільного проходу до прилеглої стіни цих споруд з території домоволодіння АДРЕСА_2 в м. Миколаєві. В решті позовних вимог відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_3 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.
Скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалено без з'ясування всіх обставин та при ухваленні рішення суд вийшов за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, відповідачів та представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та з'ясувавши обставини справи і перевірку їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, за ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 152-153, 158 ЗК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.
Вирішуючи спори названої категорії, суди повинні дотримуватися норм, виписаних у статтях 59, 60, 213 ЦПК України, постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № "Про судове рішення у цивільній справі".
Згідно них, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.
Оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено у повній відповідності з виписаним.
Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. (а.с. 3,58).
Житловий будинок АДРЕСА_2 в м. Миколаєві належить на праві власності ОСОБА_4, яка є його набувачем на підставі договору довічного утримання від 26 листопада 2007 року, відчужувачем якого є ОСОБА_7 ( а.с. 29-30).
Власником житлового будинку АДРЕСА_3 в м. Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 1989 року є ОСОБА_5
Названі будинки розташовані на суміжних земельних ділянках, що знаходяться в користуванні сторін.
Домоволодіння позивача складається з житлового будинку літ. «А» та господарських будівель та споруд, частина яких, а саме, літня кухня літ. «Г» та сарай літ. «Д», знаходяться на межі з сусіднім домоволодінням № 129 (а.с. 59). Огорожа, з сітки- рабиці, яка належить позивачу і розділяє земельні ділянки сторін, прилягає до названих споруд, перешкоджає позивачу здійснювати їх обслуговування. Самовільності встановлення такої огорожі позивачем не доведено, оскільки такий порядок землекористування між сусідами склався ще з 1998 року і з того часу ніяких спорів щодо користування землею не виникало, а тому законних підстав для її знесення не встановлено.
У зв'язку з цим, суд обґрунтовано відмовив в позові в цій частині.
Разом з тим, в суді доведено, що через близькість господарських споруд до межі земельних ділянок, позивач позбавлений можливості здійснювати їх обслуговування, а тому, відповідно до положень чинного законодавства про захист правомочностей власника та правил
добросусідства, на сторони слід покласти обов'язок у разі необхідності надавати позивачеві можливість вільного доступу до належних йому споруд з їх території.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Зазначені позивачем в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків суду.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає матеріалам справи, а тому правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий Судді