УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0613/1-124/2012
Стаття 185 ч.3 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів Гузовського О.Г., Ляшука В.В.
з участю прокурора Терещенко І.Ю.
законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полонне Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не військовозобов'язаного, не працюючого, раніше судимого 09.07.2012 року Любарським районним судом за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.3, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Любарського районного суду Житомирської області від 09.07.2012 року, ОСОБА_2 визначено до відбування остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 замінено з підписки про невиїзд на - взяття під варту із зали суду.
Початок строку відбуття призначеного покарання ОСОБА_2 постановлено обчислювати з моменту взяття його під варту.
В строк відбування покарання ОСОБА_2 зараховано період тимчасового затримання з 16.08.2012 року по 19.08.2012 року та з 03.09.2012 року по 06.09.2012 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого 23.12.2011 року Любарським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Любарського районного суду Житомирської області від 23.12.2011 року, ОСОБА_3 визначено до відбування остаточне покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_3 замінено з підписки про невиїзд на - взяття під варту із зали суду.
Початок строку відбуття призначеного покарання ОСОБА_3 постановлено обчислювати з моменту взяття його під варту.
В строк відбування покарання ОСОБА_3 зараховано період тимчасового затримання з 03.09.2012 року по 06.09.2012 року.
Арешт на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - скасовано.
Речові докази після набрання вироком законної сили: гроші в сумі 991 грн., які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 - вирішено повернути законному володільцю ОСОБА_4, поліетиленову мотузку, яка знаходиться на зберіганні у водія відділу освіти Любарської РДА ОСОБА_5. - вирішено залишити водію відділу Любарської РДА ОСОБА_5, акумулятор марки 6-СТ 90 (ІSТА), який знаходиться на зберіганні у водія відділу освіти Любарської РДА ОСОБА_5 - вирішено залишити водію відділу освіти Любарської РДА ОСОБА_5
Відповідно до вироку суду першої інстанції неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення низки злочинів за наступних обставин.
02.09.2012 року, близько 9 год. 00 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вступивши в попередню змову на таємне викрадення чужого майна, прийшли до домогосподарства, яке належить ОСОБА_4, яке розташоване в АДРЕСА_3 Зайшовши на подвір'я вказаного домогосподарства та переконавшись, що в подвір'ї нікого немає, ОСОБА_2 через вікно проник у будинок. В даному будинку ОСОБА_2 відкрив двері горища, де за допомогою металевої труби, яка там знаходилась, ОСОБА_3 виліз на горище, таким чином проникнувши в будинок. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в одній із кімнат будинку під матрацом ліжка виявили та викрали гроші в сумі 1010 грн., чим заподіяли ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1010 грн.
Крім того, в період з 10 по 12 липня 2012 року, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов на територію гаражних приміщень Любарської гімназії № 1, яка розташована в с. Любар по вул. Леніна Любарського району та шляхом зняття шиферини на покрівлі гаражного приміщення, проник в середину приміщення гаража, де з вантажного автомобіля ГАЗ-53, д.н.з. НОМЕР_1, викрав акумулятор марки 6-СТ 75 (ІSТА), вартістю 250 грн., який належить відділу освіти Любарської РДА.
Крім цього, 15 серпня 2012 року близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, вдруге прийшов на територію гаражних приміщень Любарської гімназії № 1 та шляхом зняття шиферини на покрівлі гаражного приміщення, проник всередину приміщення гаража, де із вантажного автомобіля ГАЗ-52, д.н.з. НОМЕР_2, викрав акумулятор марки 6-СТ 90 (ІSТА), вартістю 320 грн., який належить відділу освіти Любарської РДА.
Таким чином даними крадіжками відділу освіти Любарської РДА заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 570 грн.
На вирок суду засудженим ОСОБА_2 подано апеляцію, в якій він просить переглянути вирок суду першої інстанції та призначити йому більш м'яке покарання або звільнити від відбування покарання. При цьому вказує на те, що він має молодий вік, що свою вину у вчиненні злочинів, за які засуджений, він визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, став на шлях виправлення, має намір допомагати своїй матері та доглядати брата з сестрою.
Вирок щодо ОСОБА_3 ніким з можливих апелянтів не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді, законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляції з вищевказаних підстав, міркування прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним за попередньою змовою з ОСОБА_3 крадіжки чужого майна та вчинення крадіжок чужого майна ОСОБА_2 самостійно за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.
В цій частині вирок суду першої інстанції ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Що ж стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то як вбачається з вироку, суд першої інстанції, при призначенні покарання відповідно до вимог 65 КК України достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, його ставлення до вчиненого, вік, характеризуючи дані, обставини, що пом'якшують покарання, а саме вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю вчиненого ним злочину та обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів, вчинення злочину відносно особи похилого віку, а також те, що останній раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані з таємним викраденням чужого майна, однак на шлях виправлення не став, з огляду на що, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив останньому покарання співмірне вчиненому злочину та необхідне для його виправлення, перевиховання, та попередження нових злочинів.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції, за злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України призначив покарання, передбачене санкцією зазначеного закону, ближче до найнижчої межі, а при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України приєднав лише невелику частину невідбутого покарання за попереднім вироком.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ОСОБА_2 раніш вже притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, та новий злочин вчинив майже одразу після засудження його вироком Любарського районного суду від 09.07.2012 року, до того ж під час іспитового строку, призначеного зазначеним вироком, колегія суддів підстав вважати це покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, навіть з огляду на обставини, зазначені в апеляції засудженого, та підстав для застосування більш м'якого покарання до ОСОБА_2 або звільнення його від відбування покарання, про що йдеться в апеляції засудженого, не вбачає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Любарського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Судді: