УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0609/2-о-142/12

Категорія 60

17 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Товянської О.В., Зарицької Г.В.,

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_2, за участю зацікавлених осіб -органу опіки та піклування Корольовського райвиконкому м. Житомира, ОСОБА_3 про визнання особи обмежено дієздатною з моменту зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання та призначення піклувальника

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 листопада 2012 року, -

встановила:

У липні 2012 року заявник звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати обмежено дієздатною її матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту зняття з реєстрації за місцем проживання, а саме з 20.10.2006 року, та призначення піклувальника ОСОБА_3.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08 листопада 2012 року заява ОСОБА_2 залишена без розгляду у відповідності до вимог ч. 1 ст. 234, ч. 6 ст. 235 ЦПК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою заявник подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити рішення по суті заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що між учасниками даного судового розгляду не існує спору про право, дана заява не ініціює розв'язання будь-якого спору матеріального характеру.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, у межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник звернулась до суду із заявою про визнання обмежено дієздатною її матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту зняття з реєстрації за місцем проживання, а саме з 20.10.2006 року, встановлення над нею опіки та призначення опікуном її сестру ОСОБА_3.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа щодо визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житлом, а відтак існує спір про право.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним кодексом України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (ч.1 ст.41 ЦК).

Відповідно до частини 2 статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її обмежено дієздатною і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Фізична особа визнається недієздатною або обмежено дієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Порядок визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним підлягають розглядові окремо від інших вимог у порядку, передбаченому статтями 236-241 ЦПК.

Таким чином, суд має розглядати заяву про визнання особи обмежено дієздатною за правилами глави 2 розділу 4 ЦПК України.

З системного аналізу виписаних вище норм випливає висновок, що за загальним правилом, визнати фізичну особу недієздатною або обмежено дієздатною можливо тільки за життя тої, оскільки зі смертю фізичної особи припиняються як її правоздатність, так і дієздатність.

Між тим, з буквального тлумачення ст. 40 ЦК України, пунктів 8 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.03.72 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», можна зробити висновок про те, що суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи, може й посмертно визначити її недієздатною або обмежено дієздатною, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину.

При цьому, питання про недієздатність громадянина може і повинно вирішуватись судом одночасно з спором про право цивільне і лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина. У разі подачі до суду заяви про визнання особи, що померла, недієздатною або обмежено дієздатною окремо від спору цивільного, у відкритті провадження слід відмовити за п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 та доданих до неї матеріалів, вона просила визнати обмежено дієздатною свою матір, при цьому будь-яких доказів щодо смерті останньої та правових наслідків, з якими законодавець пов'язує можливість визнання особи недієздатною (обмежено дієздатною) після її смерті не вказала.

Таким чином, судом було прийняте рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цього питання, що є підставою для скасування ухвали суду від 08.11.2012 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідності до вимог ст. 311 ч.1 п.4 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст. 207, 209, 293, 303, 304, 307, 311, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 листопада 2012 року - скасувати, матеріали справи направити для продовження розгляду до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді