Справа 22-1539 ас                                        Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.П.

Категорія 38                                                  Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА Іменем України

11 жовтня 2006 року                                               Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексеева А.В., Бабакової Г.А.

При секретарі Мартіросовій А.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (УМВС України в Донецькій області) на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 7 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Донецькій області про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії,

Встановив:

Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки від 7 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1  задоволені, УМВС України в Донецькій області зобов"язане починаючи з 27 лютого 2005 року призначити позивачу пенсію за вислугу років.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають вимогам матеріального закону.

Суд першої інстанції встановив, що 27.02.2006 року позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років, відповідач відмовив в призначенні пенсії, посилаючись на те, що позивач за законом не має права на її отримання. Суд першої

інстанції дійшов до висновку щодо протиправності рішення відповідача, оскільки така відмова не ґрунтується на законі.

В судовому засіданні позивач та його представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Встановлено, що позивач проходив службу в органах міліції, звільнився 30.05.1992 року. 27 лютого 2006 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років. З відповіді начальника пенсійного відділу УМВС України в Донецькій області вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії за вислугу років стала та обставина, що відповідачем не був врахований трудовий стаж позивача, набутий після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (а. с. 18).

На час звернення позивача до відповідача за призначенням пенсії пунктом „б" ч. 1 ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв"язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.

Вказаною нормою Закону не було передбачено, що отриманий після звільнення трудовий стаж не може бути зарахований до стажу, який надає право на пенсію за вислугу років, вбачається, що на час звернення позивачу виповнилось 45 років -12.09.1999 року, служба в органах внутрішніх справ й військова служба становили понад 13 років, загальний трудовий стаж понад 25 років. Таким чином, відповідач безпідставно не визнав за позивачем право на отримання пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більше як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Встановлено, що у позивача право на пенсію за вислугу років виникло після 12.09.1999 року - досягнення 45-річного віку, з врахуванням зазначених вимог закону й часу звернення за призначенням пенсії - 27.02.2006 року, суд першої

інстанції дійшов до правильного висновку щодо права позивача на пенсію за вислугу років з 27.02.2005 року.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом положень п. „б" ст.12 Закону в редакції від 4.04.2006 року щодо права на пенсію за вислугу років осіб, які на день звільнення досягай 45-річного віку до уваги прийняті бути не можуть.

Встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років 27.02.2006 року. Відповідно до вимог ч.2 ст. 49 Закону документи про призначення пенсій розглядаються органами, що призначають пенсії, у строк не пізніше 10 днів з дня їх надходження, частиною 3 ст.49 встановлено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови орган пенсійного забезпечення видає або надсилає заявникові не пізніше 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Вбачається, що відповідного рішення у встановленому законом порядку відповідач не прийняв, позивачу 24.03.2006 року була надана відповідь (а. с. 18), відмова в призначенні пенсії за вислугу років була пов"язана тільки з тим, що відповідач не зарахував трудовий стаж набутий позивачем після звільнення з органів внутрішніх справ. Будь-яких інших підстав відмова в призначені пенсії не містить. Та обставина, що на час розгляду справи змінена редакція п."б" ст. 12 Закону не може бути підставою для визнання відмови в призначенні пенсії позивачу правомірною, оскільки на час звернення й відмови у призначенні пенсії, позивач за законом мав право на пенсію за вислугу років.

За таких обставин доводи апеляційної скарги неспроможні, апеляційний суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198,200 КАС України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 7 липня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.