Справа 1443ас-2006 Категорія 42

Головуючий 1 інстанції Мелешак О.В. Доповідач Новосядла В.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

м. Донецьк

11 жовтня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючого судді Новосядлої В.М., судців Троценко Л.І., Постолової В.Г.,

при секретарі Миснянко М.П., Панаріній О.В.,

за участю сторін і їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апе­ляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Авдіївського міського су­ду Донецької області від 20 червня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ясину­ватської районної державної адміністрації, третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними в частині позбавлення премії, стягнення матеріаль­ної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  принесла апеляційну скаргу на рішення Авдіїв-ського міського суду Донецької області від 20 червня 2006 року в справі за адміністрати­вним позовом ОСОБА_1  до Управління праці і соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації, третьої особи ОСОБА_2  про визнання дій неправомірними в частині позбавлення премії, стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Вказаним рішенням суду їй було відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги через порушення судом першої інста­нції норм матеріального і процесуального права, а саме суд першої інстанції помилково застосував частини 4 статті 99 КАС України щодо строку звернення до суду, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами є трудовими і регулюються статтею 233 КЗпП України, а також судом було допущено упередженість при розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони і їх представників, дослідивши матеріа­ли цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що:

Позивачка знаходилась у трудових відносинах з відповідачем, де працювала на посаді державного соціального інспектора з червня 2002 року по жовтень 2005 року. Зві­льнилась з посади по досягненню нею пенсійного віку.

В період роботи з лютого 2004 року по вересень 2005 року позивачці знижу­вався відсоток премії у порівнянні з іншими службовцями установи.

Виходячи із наданих відповідачем наказів про преміювання, доданих до них доповідних записок та інших документів, які суд першої інстанції ретельно перевірив, дав їм правову оцінку і правильно прийшов до висновку про те, що на підставі Положення про матеріальне і моральне заохочення працівників апарату управління праці і соціального захисту населення, затвердженого наказом НОМЕР_1  і Положення про преміювання працівників управління праці та соціального захисту населення, яке є додат­ком до наказу НОМЕР_2, відповідач мав право зменшити розмір премії позивачці, виходячи із оцінки ефективності її праці з урахування якості виконання поса­дових обов*язків, наявності недоліків в роботі.

Що стосується висновку суду про те, що вимоги позивачки окрім того, що не­обгрунтовані, так і за період з лютого по грудень 2004 року пред*явлені за межами строку, передбаченого частиною 2 статті 99 КАС України ( введеної в дію з 1 вересня 2005 року) і позивачка не зверталась до суду з клопотанням про визнання причини пропуску строку поважною, то вказаний висновок суду підлягає виключенню із мотивувальної частини по­станови суду, як такий, що суперечить спеціальній матеріальній нормі права, яка регулює ці правовідносини, а саме частини 2 статті 233 КЗпП України, згідно із якою у разі пору­шення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В іншій частині Постанова суду відповідає нормам матеріального і процесуаль­ного права і підстав для її скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищезазначеними нормами права, не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне засто­сування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апе­ляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 198,200,206 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виключити із мотивувальної частини Постанови Авдіївського міського суду Донецької області від 20 червня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації, третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними в частині позбавлення премії, стягнення матеріальної і моральної шкоди наступне: «Окрім того, вимоги позивачки за період з лютого по грудень 2004 року заявлені з порушенням строків, передбачених ч. ст.99 Кодексу адміністратив­ного судочинства України. При цьому позивачка не зверталася до суду з клопотанням про визнання причини пропуску строку поважною».

В решті частини постанову суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оска­ржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного міся­ця з дня набрання нею законної сили.