Справа № 22- 3404/2007 р.               Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

Суддя-доповідач: Кочеткова I.B .

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 жовтня 2007р.                                                                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:       Кочеткової І.В.,

суддів:                   Крилової О.В., Кримської О.М.,

при секретарі       Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2007 року по справі за позовом ЗАТ „Українська страхова група" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування винною особою фактичних витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування,

ВСТАНОВИЛА   :

У листопаді 2005 року „Українська страхова група" звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

Зазначала, що у квітні 2005 року між страховою групою і третьою особою ОСОБА_2 був укладений договір страхування наземного транспорту.

У серпні 2005 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено вантажний автомобіль ОСОБА_2

За договором страхування страхова група виплатила страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 64 720, 5 грн,, а також понесла додаткові витрати на загальну суму 584,05 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з винної особи фактичні виплати страховика, який виплатив страхове відшкодування.

Відповідач не заперечував, що дорожньо-транспортна пригода сталась з його вини, проте вважав розмір страхового відшкодування занадто високим.

Повторним заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 18 травня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідач зазначив про неповне з'ясування фактичних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу в його відсутність, він не зміг надати необхідні докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що між позивачем і третьою особою ОСОБА_2 був укладений договір страхування наземного транспорту, за умовами якого при настанні страхового випадку страхова група виплачує страхувальнику страхове відшкодування (а.с.7-10).

У серпні 2005 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль страхувальника ОСОБА_2 (а.с. 12,16).

За фактом ДТП постановою суду відповідача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.22).

Вартість матеріального збитку,, завданого власнику транспортного засобу склала 76 941,56 грн. (а.с.23-36).

За договором страхування страхова група виплатила страхувальнику суму страхового відшкодування - 64 720,5 грн. (а.с.45-46).

За змістом ст.993 ЦК до страховика, який виплатив страхове відшкодування за

договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке

страхувальник, який одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані

збитки.                                                           

Зважаючи на те, що страховик за договором майнового страхування виплатив страхове відшкодування, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.993, 1191 ЦК стягнув з особи, відповідальної особи фактичні витрати за завдані збитки.

Доводи відповідача про неправильне визначення страховиком розміру матеріальної шкоди обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки жодного доказу на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Повторний розгляд справи у відсутність відповідача і його представника, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не являється, за думкою колегії, достатньою підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачеві надавалась правова допомога представниками адвокатом ОСОБА_3 (а.с.61), ОСОБА_4 (а. с 154-155).

По справі двічі ухвалювались заочні рішення, перше із яких було скасовано за заявою відповідача (а.с.138, 162-163).

За змістом ст.ст.27, 60,131, 228, 229 ЦПК особи, які беруть участь у справі, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані надати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання; в заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено, в тому числі, про докази, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти вимог позивача.

Зважаючи на те, що ні відповідач, ні його представники не надали ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду в передбачені процесуальним законом строки будь-які докази в обгрунтування своїх доводів, посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи не заслуговують на увагу.

Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, ґ підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Повторне заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2007 року в цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня проголошення.