Справа № 22- 3475 Головуючий у 1 інстанції
2007 р. Щербак А.А.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Стрелець Л.Г.,
суддів: Спас О.В.,
Савченко О.В. при секретарі Вертелецькій І.В. за участю представника Управління військової контррозвідки Служби безпеки України у Південному регіоні Репешка П.І., заявника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління військової контррозвідки Служби безпеки України у Південному регіоні на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2007 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту участі в подіях, які дають право на отримання статусу учасника бойових дій, зацікавлена особа Запорізький обласний військовий комісаріат
УСТАНОВИЛА:
рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя^від 29 травня 2007 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту участі в подіях, які дають право на отримання статусу учасника бойових.дій.
Управління військової контррозвідки Служби безпеки України у Південному регіоні подало апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність рішення суду нормам матеріального і процесуального і права і просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення
учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення
суду першої інстанції обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та
вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що заява подана і розглянута судом першої інстанції в порядку окремого провадження, незважаючи на наявність обставин, які виключали можливість такого розгляду.
Суд першої інстанції не застосував приписи ст.121 ЦПК України до заяви, яка не відповідала вимогам ст. 258 ЦПК України. А саме, заявником не зазначено, з якою метою він просив встановити факт участі в подіях, які дають право на отримання статусу учасника бойових дій, не зазначено причини неможливості одержання документа, що посвідчує цей факт. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції також не здійснив заходів для усунення цих недоліків.
Суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 235 ЦПК України, яка визначає, що у даній категорії справ суд зобов'язаний вживати заходи щодо об'єктивного з'ясування обставин справи, виявляти власну ініціативу щодо витребування необхідних доказів.
Суд першої інстанції не визначив, чи правильно в якості заінтересованої особи у справі бере участь Запорізький обласний військовий комісаріат. Не дав оцінки тій обставині, що в разі участі в справі саме цієї заінтересованої особи заявник мав дотриматися визначеного порядку встановлення обласним військовим комісаріатом його статусу ветерану війни до яких відноситься і учасник бойових дій. Такий порядок встановлений Наказом Міністерства оборони України № 208 від 26 липня 1996 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за № 484/1509 „Про затвердження Положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та вказаним Положенням.
Тобто, в разі згоди з тією обставиною, що компетенція обласного військового комісаріату поширюється на встановлення статусу учасника бойових дій відносно заявника, який є працівником Служби безпеки України, суд першої інстанції мав дотриматися вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України-, згідно якої суд не може встановлювати такі юридичні факти, відносно яких законом визначений інший порядок їх встановлення.
Судом першої інстанції залишені без уваги роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" з наступними змінами. У п. 2 цієї Постанови, зокрема,,сказано, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до ветеранів війни. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Окрім викладеного, суд першої інстанції не з'ясував в чому саме полягає неможливість одержання заявником документа, що посвідчує статус учасника бойових дій.
В засіданні апеляційного суду заявник пояснив, що до обласного військового комісаріату він з заявою про встановлення статусу учасника бойових дій не . звертався і це питання у визначеному порядку не розглядалося, рішення про відмову у встановленні даного статусу не приймалося. Тільки при розгляді справи апеляційним судом виявлена відсутність такої обов'язкової для даної категорії справ обставини, як неможливість одержання заявником відповідного документа.
Під час апеляційного розгляду справи заявник не заперечував тієї обставини, що встановлення даного юридичного факту пов'язане для нього з вирішенням питання про пільги та гарантії, які передбачені для учасників бойових дій Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Надаються ж ці пільги та гарантії в теперішній час не обласним військовим комісаріатом, а за місцем його роботи в Управлінні військової контррозвідки Служби безпеки України у Південному регіоні, яке і звернулося з апеляційною скаргою.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що дана заява фактично містить у собі спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження. Даний висновок відповідає ч. 6 ст. 235 ЦПК України
згідно якої в разі виявлення спора про право заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає залишенню без розгляду.
Аналогічне роз'яснення містить у собі п. З вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року.
Апеляційний суд визначає, що недотримання судом першої інстанції норм процесуального права призвело до прийняття судового рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з одночасним залишенням заяви без розгляду і з роз'ясненням заявнику його права на пред'явлення позову на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 235, 307, 313 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу Управління військової контррозвідки Служби безпеки України у Південному регіоні задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2007
року у цій справі скасувати та залишити без розгляду заяву ОСОБА_1
Вікторовича про встановлення факту участі в подіях, які дають право на отримання
статусу учасника бойових дій, роз'яснивши, що він має право подати позов на
загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте "може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.