27.09.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011 року                                                                      Справа № 2а-834/2011 р.

          Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі судді Чалого А.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська неправомірною та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що виплата відповідачем йому підвищення до пенсії у розміру меншому ніж встановлено Законом суперечить вимогам Конституції України. У зв’язку із чим, позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати відповідача виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період 2009 року, 2010 року та 2011 року та в подальшому.

Позивач у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська у судове засідання не з'явився, надавши заперечення в якому просив розглядати справу без його участі та зазначив, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Законом України від 14.06.2011 № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прикінцеві положення останнього Закону доповнені пунктом 4, за яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 10.08.2011 року вимоги позивача щодо здійснення перерахунку за період з 01.01.2010 року по 07.02.2011 року були залишені без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що відповідачем у своєму запереченні не оспорюється.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 року встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

З початку 2011 року дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни”, тобто 30% мінімальної пенсії за віком не зупинялась. Законом України від 14.06.2011 № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прикінцеві положення останнього Закону доповнені пунктом 4, за яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання цього закону 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка, відповідно до п. 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно правових актів та набрання ними чинності»від 10.06.1997 р. № 503/97, набрала чинності 23.07.2011 року. Зазначеною постановою Кабінетом Міністрів України було встановлено розміри підвищення до пенсії, що виплачуються дітям війни, тобто виплата позивачці підвищення до пенсії, у розмірах, встановлених ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” повинна здійснюватись по 22.07.2011 року включно.

Отже, нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 08.02.2011 року по 22.07.2011 року. Таким чином, суд вважає неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії у встановленому діючим законодавством розмірі у зазначений період.

Враховуючи, що позивачу сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 08.02.2011 року по 22.07.2011 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

Стосовно вимог позивача у частині зобов’язання відповідача здійснювати йому нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у подальшому, суд зазначає наступне: позивачем не наведено доказів можливих порушень його прав з боку відповідача у майбутньому, всі виплати на час їх здійснення проведені згідно діючого законодавства, тож вони задоволенню не підлягають. Окрім того, з урахуванням вимог частини 1 статті 2 КАС України перерахунок на майбутнє, діючим законодавством не передбачений. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати перерахунок підвищення до пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачкем, присуджуються відповідно до задоволених вимог, а відповідачу —відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідскому районі м. Луганська щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 08.02.2011року по 22.07.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з 08.02.2011року по 22.07.2011 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ                      А.В.Чалий