Справа №22ц-2433/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Денисенко Н.О.
Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого судді Хопти С.Ф, суддів - Даценко Л.М., Касьяненко Л.І., при секретарі Козак І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 11 травня 2006 року та ухвалу від 5 жовтня 2005 р. в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики,
встановила:
В жовтні 2005 р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 29 листопада 2002 р. між сторонами було укладено договір позики на суму 25500 грн., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр НОМЕР_1
Згідно цього договору відповідач отримав від позивача гроші в сумі 25500 грн., які зобов'язався повернути до 29 лютого 2003 р.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов"язань по даному договору позики і вказану суму грошей не повернув, то позивач звернувся в суд з даним позовом і просив стягнути з відповідача на його користь 25500 грн. та судові витрати в сумі 255 грн.
В грудні 2005 р. відповідач звернувся в суд із зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що він 29.11.2002 р. не позичав у позивача гроші в сумі 25500 грн., зазначений договір позики з позивачем не укладав і не підписував.
Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2005 р. в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно відповідача.
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 11 травня 2006 року первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2просив скасувати зазначене рішення та ухвалу суду про забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що за договором позики від 29.11.2002 р. позивач передав відповідачу у власність гроші в сумі 25500 грн., а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошей в строк, зазначений в даному договорі, але не виконав зазначеного зобов"язання.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2002 р. між сторонами було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Згідно цього договору позивач передав відповідачу у власність гроші в сумі 25500 грн., а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошей до 29 лютого 2003 р.
Встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань по даному договору і не повернув суму позики в строк, указаний в договорі.
Встановлено, що даний договір відповідає вимогам ст.ст.374-375 ЦК України 1963 року.
Встановлено, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 562 від 20 лютого 2006 р. підпис від імені ОСОБА_2 в графі позичальник у договорі позики від 29.11.2002 p., укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виконаний самим ОСОБА_2 (а.с.205-206)
Забезпечуючи позов у вигляді накладення арешту на жилий будинок та на 1/3 частину жилого будинку, суд обґрунтовував свої висновки тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Такі висновки суду являються правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч.І та ч. З ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.З ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Встановлено, що з метою забезпечення позову було накладено арешт на жилий будинок у АДРЕСА_1 Згурівського району Київської області та на 1/3 частину жилого будинку по провулку Парковому у м. Києві, які належать ОСОБА_2
Встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Встановлено, що зазначений вид забезпечення позову является співмірним із заявленими позивачем ОСОБА_1 вимогами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові і ухвалив рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні та ухвалі суду, і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Згурівського районного суду Київської області від 11 травня 2006 р. та ухвалу від 5 жовтня 2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.