справа № 22а-1008/2006рік категорія - трудові спори
головуючий у 1 інстанції - Мартиць О.І. доповідач - Гірський Б.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Міщія О.Я.
суддів - Гірського Б.О., Храпак Н.М.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю апелянта ОСОБА_1, представників Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України": ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора Мігоцького Л.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 липня 2006 року в справі за позовом прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06.07.2006 року позов задоволено.
"Стягнуто з ОСОБА_1 в користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє Тернопільське обласне управління ВАТ "Держаний ощадний банк України" 1624 грн. зайво виплачених коштів.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати: ЗО грн. на інформаційно-технічне забезпечення, 51 грн. судового збору в дохід держави".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні пред'явлених прокурором
м. Тернополя в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк України" вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, апелянт зазначив, що працює начальником відділу ревізій та контролю Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України". Протягом травня-жовтня 2005 року він їздив, за розпорядженням свого керівника, у відрядження в райони Тернопільської області, після повернення з яких подавав авансові звіти про витрачені у зв'язку з відрядженнями суми, в тому числі і понесені витрати по найму житлових приміщень, що стверджувались відповідними оригіналами квитанцій з готелів. На підставі зазначених виправдних документів, йому були відшкодовані установою понесені фактичні витрати по найму житлових приміщень.
Тому, вважає безпідставними доводи позивачів про те, що за вказаний період йому були зайво виплачені кошти в сумі 1624 грн. по наданих ним квитанціях про оплату за проживання, з посиланням на те, що в готелях він не проживав.
Представники позивача доводи апеляційної скарги заперечили та вказали, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 були зайво виплачені кошти в сумі 1624 грн. по наданих ним недостовірних відомостях про понесені витрати по найму житлових приміщень, тому підставно стягнув з нього вказану суму в користь Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно п.2 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Постановляючи рішення і задовольняючи пред'явлений прокурором м. Тернополя в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Тернопільського обласного управління позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1, отримувавши перед від'їздом у відрядження протягом травня-жовтня 2005 року грошові аванси, подавав після повернення з відряджень авансові звіти, до яких додавав недостовірні документи про найом житлових приміщень, в зв'язку з чим йому були зайво виплачені бухгалтерією кошти в сумі 1624 грн., чим на вказану суму Тернопільському обласному відділенню ВАТ "Державний ощадний банк України" була заподіяна шкода.
Однак такий висновок суду є необгрунтований.
Відповідно до п. 1.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України
від 13.03.1998 року №59 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за №218/2658, з подальшими змінами, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, працюючи начальником відділу ревізій та контролю Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", протягом травня-жовтня 2005 року в складі ревізійних бригад, за розпорядженням керівника установи, здійснював поїздки на певний строк до іншої місцевості для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Перед від'їздом у відрядження йому видавались грошові аванси на певні суми.
Після повернення з відряджень ОСОБА_1 подавав авансові звіти про витрачені у зв'язку з відрядженнями суми, додаючи до них також оригінали квитанцій про найом житлових приміщень в готелях, на загальну суму 1624 грн., згідно яких вказана сума була врахована і відшкодована бухгалтерією Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", як фактично понесені ним витрати по найму житлових приміщень.
Вказані факти сторонами не заперечуються.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачі, не заперечуючи дійсності оригіналів пред'явлених ОСОБА_1 квитанцій про понесені ним витрати по найму житлових приміщень під час службових відряджень, посилаються на його не проживання в готелях і відповідно відсутністю підстав для проведення виплат по найму житла.
Однак поскільки, оригінали квитанцій про внесення коштів за проживання в готелі є підтвердним документом про розмір фактично понесених витрат по найму житлового приміщення і недостовірність пред'явлених ОСОБА_1 документів не встановлена відповідною постановою слідчого про закриття з нереабілітуючих підстав кримінальної справи чи вироком суду у кримінальній справі, тому належних доказів у даній справі позивачами не надано і відповідно не доведено факту заподіяння працівником шкоди установі, а саме не проживання працівника в готелі не може свідчити про невнесення ним коштів за проживання в касу готелю і не понесения, в зв'язку з цим, фактичних витрат.
З наявної ж в матеріалах справи (а.с. 111-112) постанови від 16.12.2005 року ст. помічника прокурора м. Тернополя про відмову в порушення кримінальної справи відносно службових осіб Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", з підстав
передбачених п.2 ст. 6, ст. 7 КПК України, не вбачається про вирішення питання щодо дій ОСОБА_1
Крім того, також не спростовані посилання ОСОБА_1 про внесення ним коштів в касу готелів і отриманням в зв'язку з цим оригіналів квитанцій та недобросовісності дій працівників готелів по проведенню через бухгалтерії зазначених коштів і даним доводам не надана відповідна правова оцінка правоохоронними органами.
Таким чином, суд першої інстанції зробив невірні висновки за обставинами справи, в зв'язку з чим постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким слід відмовити в задоволенні пред'явленого прокурором м. Тернополя в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Тернопільського обласного управління позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06.07.2006 року.
Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених коштів.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.