КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6050/11 Головуючий у 1-й інстанції: Грегуль О.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Шелест С.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі та зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати їй щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни, починаючи з 10.02.2011 року та проводити виплату цієї соціальної допомоги в подальшому, з урахуванням індексації по інфляції.

Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось в меншому розмірі неправомірно.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з доводами позивача, що викладені в її апеляційній скарзі, щодо зобов'язання відповідача проводити в подальшому виплати основної та додаткової пенсії. Оскільки відповідно до принципів судочинства у судовому порядку підлягають захисту порушені чи оспорювані права, тобто суд не може захистити право особи, яке на її думку може бути порушене в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що задоволення вимог позивача проводити такі нарахування і виплати надалі у відповідності до положень чинного на час проведення таких нарахувань та виплат законодавства є задоволенням позову на майбутнє та порушенням норм процесуального права. Тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Шелест С.Б.