УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Зварича С.Б.

Суддів - Кузьми P.M., Бахметової В.М.

при секретарі Танцюрі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду від 22 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4   про визнання права власності на 2/3 частини будинковолодіння, визнання договору дарування недійсним та поділ будинковолодіння.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись із вказаним позовом, оскільки спірне будинковолодіння є спільною сумісною власністю, так як велось за рахунок спільної праці та коштів членів сім»ї, а тому відповідачка ОСОБА_3 не мала права без їх згоди дарувати 1/2  частину будинковолодіння відповідачці ОСОБА_4, чим порушуються їх права.

Рішенням Підволочиського районного суду від 22.06.2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Суд 1-ї інстанції відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що рішенням Підволочиського районного суду від 14.07.2004 року за відповідачкою ОСОБА_3  визнано право власності на цілий житловий

Справа № 22а-901                                                        Головуючий 1 інстанції - Могачевська В.Й.

Категорія поділ будинковолодіння                                                                    Доповідач - Зварич С.Б.

будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1, а той факт, що позивачі вносили свої кошти, проводили добудову господарських приміщень, а також ремонт будинку та оплату комунальних послуг не дає підстав для визнання права власності не спірне будинковолодіння.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Згідно зі ст.ст.16,17 Закону України «Про власність», жилий будинок є спільною сумісною власністю, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу, або велось за рахунок спільної праці членів сім»ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку ( його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво ( купівлю) будинку, якщо допомогу вони надавали не безоплатно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду слід визнати законним та обґрунтованим, вимогам матеріального та процесуального права при розгляді справи дотримано, а доводи апеляційної скарги не є істотними.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307,308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 22.06.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом 2-х місяців.