справа № 22а-1009/2006рік головуючий у 1 інстанції - Шміло В.І.
категорія - трудові спори доповідач - Гірський Б.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткача 3.Є.
суддів - Гірського Б.О., Ткач О.І.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю позивачки ОСОБА_1, адвокатів
ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання частково недійсним заповіту, продовження строку на прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.07.2006 року позов задоволено.
"Визнано частково недійсним заповіт, складений 22 квітня 2004 року гр. ОСОБА_5 в частині окремого розпорядження щодо квартири АДРЕСА_1, в тій частці, яка належить позивачці ОСОБА_1, визначивши додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини позивачці ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні пред'явленого ОСОБА_1 позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, представник апелянта - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції зазначила, що при вирішенні справи суд першої інстанції вийшов за
межі пред'явлених позивачкою вимог, невірно оцінив наявні в справі докази і прийшов до неправильного висновку про те, що позивачці слід поновити пропущений нею строк на прийняття спадщини, після смерті її бабці ОСОБА_5. Так, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивачка звернулася в суд з позовом лише 09.02.2005 року, в зв'язку з чим без поважних причин пропустила строк на прийняття спадщини.
Крім того, суд визнав частково недійсним заповіт без посилань на відповідні норми закону про недійсність правочинів.
Позивачка ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила та вказала, що вона є спадкоємцем за законом після смерті бабці -ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки на час відкриття спадщини не було в живих її батька, який був би спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері.
Заяву про прийняття спадщини вона не подала у встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини з поважних причин, оскільки з травня по грудень 1999 року перебувала на лікуванні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід ОСОБА_7, який заповів спірну квартиру по АДРЕСА_2 своїй сестрі -ОСОБА_4
Оскільки, ОСОБА_7, після смерті своєї дружини ОСОБА_6, хоча і був прописаний в спірній квартирі та проживав там, однак вона вважає не прийняв спадщини, так як не звернувся з відповідною заявою в нотаріальну контору, тому він вправі був скласти заповіт лише на належну йому 1/2 частини квартири, а не на всю квартиру.
Таким чином вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав частково недійсним складений ним заповіт в частині окремого розпорядження щодо спірної квартири в тій частці, яка належить їй, як спадкоємцю за законом та встановив додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті померлої в 1999 році ОСОБА_5. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви та доповнень до неї, вбачається, що позивачка просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 22.04.2004 року в частині розпорядження належною йому на праві власності квартирою по АДРЕСА_2, з тієї підстави, що на момент його складення останній не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а також просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини, після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, оскільки встановлений законом шестимісячний строк був пропущений нею з поважних причин, так як вона з травня по грудень 1999 року перебувала на лікуванні. Інших вимог позивачкою ОСОБА_1 не заявлялось.
Під час розгляду справи, судом першої інстанції з'ясовувались обставини на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджувались представлені сторонами докази, однак в основу рішення лягли мотиви, встановлені судом з дослідження доказів, якими не обґрунтовувались вимоги позивача.
Так, при постановленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1, маючи відповідно до ч. 2 ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) право спадкоємства за законом, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабці ОСОБА_6, а саме спірною квартирою по АДРЕСА_2, тому визнав частково недійсним складений 22.04.2004 року чоловіком померлої - ОСОБА_7 заповіт в частині розпорядження зазначеним спірним спадковим майном та визначив ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини.
Однак такий висновок суду є необгрунтований, оскільки позивачкою не заявлявся позов з тих підстав, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.
Згідно ст.ст. 549, 550 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 та внучкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. Дані обставини сторонами не заперечуються.
Так як, ОСОБА_8 будучи сином ОСОБА_6 помер скоріше своєї матері, то позивачка ОСОБА_1, як онучка, після смерті останньої мала право на спадкування за законом в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом її померлому батькові.
Поскільки позивачка ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не подала, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини у шестимісячний термін з дня її відкриття, тому просила продовжити строк для прийняття спадщини і дані правовідносини повинні регулюватись ст. 550 ЦК України в редакції 1963 року, норми якого діяли на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивачка звернувшись з позовом в суд в лютому 2005 року, зазначила підставу пропуску нею строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - перебування її на лікуванні протягом травня по грудень 1999 року.
Поскільки позивачка не надала суду в підтвердження своїх доводів будь-яких доказів поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини, в тому числі доказів перебування на лікуванні; того, що захворювання позбавляло її можливості звернутися вчасно з заявою в нотконтору для прийняття спадщини, тому в задоволенні таких її вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачки - ОСОБА_7, який 22.04.2004 року склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів належну йому на праві власності спірну квартиру по АДРЕСА_2 своїй сестрі -ОСОБА_4
Позивачка просила в пред'явленій нею позовній заяві визнати недійсним зазначений заповіт в частині розпорядження щодо спірної квартири, з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України 2003 року.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З наявного в матеріалах справи висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №99 від 20.03.2006 року вбачається, що ОСОБА_7 в період часу посвідчення заповіту, 22.04.2004 року, на психічні захворювання не страждав, по своєму психічному стану був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Поскільки будь-яких доказів того, що в момент складення заповіту -22.04.2004 року померлий ОСОБА_7 страждав психічними захворюваннями, в зв'язку з чим не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, позивачка суду не надала в підтвердження своїх доводів, тому в задоволенні і таких її вимог слід відмовити.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.07.2006 року підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким слід відмовити ОСОБА_1 в задоволенні пред'явлених нею вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.07.2006 року.
Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним заповіту, продовження строку на прийняття спадщини.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.