АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

" 25 " жовтня   2006 року                                                     Колегія суддів судової палати в

кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області   в складі:

Головуючого - Коваленка Є.П. Суддів - Демченко О.В., Римар Т.М. З участю прокурора - Сліворської Г.Ю. Захисника - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 липня   2006 року , яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1   уродженець та мешканець  АДРЕСА_1 , судимий 03.06.1998 року за ч.2 ст. 140, ч.Зст.81 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі ; 25.04.2005 року за ч.З ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробовуванням на 2 роки на підставі ст.75 КК України , -

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі .    На підставі ч.І ст. 71 КК України   до призначеного   покарання     частково приєднано невідбуте покарання за вироком Любешівського районного суду Волинської області від 25.04.2005 року і остаточне покарання призначено за сукупністю вироків у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу залишена попередня - тримання під вартою з 25.05.2005 року

Згідно з вироком  ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 17.11.2005 року , біля 15 години , перебуваючи у холі Тернопільського міського відділу міліції , таємно викрав сумку потерпілої ОСОБА_2 , в якій знаходився мобільний телефон та інші речі , на загальну суму 620 грн. , заподіявши їй матеріальну шкоду .

Справа №11-300                                                        Головуючий у 1-й інстанції - Гусаковський В.М.

Категорія-ч.2 ст. 186 КК України                             Доповідач - Демченко О.В.

Крім того , ОСОБА_1  03.05.2006 року , перебуваючи у залі очікування пасажирів залізничного вокзалу ст. Тернопіль , таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_3   господарську сумку та поліетиленовий пакет , які були без нагляду , і в якому знаходились гроші в сумі 600 грн . , заподіявши потерпілому матеріальну шкоду .

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду щодо нього скасувати , справу направити на додаткове розслідування , вказуючи на фальсифікацію кримінальної справи , на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи , необ'єктивність та однобічність досудового та судового слідства , суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства , зокрема , застосування органами досудового слідства незаконних методів допиту , внаслідок чого він себе частково обмовив , складення протоколу добровільної видачі викрадених речей без понятих . Крім того , порушено його право на захист , оскільки , при його затриманні йому не були роз'яснені його права та обов'язки , він не був ознайомлений з матеріалами справи і не було йому надано захисника . Просив також пом'якшити призначене йому покарання .

Заслухавши доповідача , засудженого ОСОБА_1 ,його захисника , якиі підтримали апеляцію , міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку , перевіривши матеріали справи та ознайомившись з доводами апеляції , колегія суддів вважає , що апеляція до задоволення не підлягає .

Висновки суду , викладені у вироку , відповідають фактичним обставинам справи , винність ОСОБА_1.  У вчиненні злочинів , за які його засуджено , стверджена доказами , які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд нав належну юридичну оцінку , відповідно до вимог ст.67 КПК .

Наведені в апеляції доводи засудженого про те , що він не вчиняв інкримінованих йому злочинів і що суд неправильно оцінив докази й безпідставно його засудив за ч. 2 ст.185 КК України є безпідставними .

Так , допитана в судовому засіданні потерпіла  ОСОБА_2  ствердила , що 17.11.2005 року , коли вона знаходилась в приміщенні міського відділу міліції , до неї підходив ОСОБА_1  і про щось її розпитував . Через деякий час вона виявила відсутність своєї сумки . В сумці знаходились особисті документи , пластикові картки , мобільний телефон та інші її речі . Через деякий час вона отримала свої документи та батьки засудженого їй повернули вартість викраденого майна в сумі 500 грн. Тому претензій матеріального характеру в неї до засудженого не має .

Аналогічні показання потерпіла давала в ході досудового слідства і підтвердила на ставці віч-на-віч з засудженим , тому суд правильно визнав їх достовірними та правдивими і обгрунтовано поклав їх в основу обвинувального висновку , оскільки вони впродовж усього досудового та судового слідства відзначалися послідовністю та частково узгоджувались з показаннями самого засудженого ,його явкою з повинною ( т.2 а.с. 10), показаннями свідка  ОСОБА_4 , який , зокрема, ствердив , що в листопаді 2005 року він   зустрів по вул. Шептицького засудженого , який мав при собі пакет , в якому знаходилась жіноча сумочка , паспорт , мобільний телефон та інші речі . ОСОБА_1 пояснив , що дані речі викрав у невідомої жінки . На наступний день вони разом були затримані працівниками міліції , в присутності яких ОСОБА_1  пояснив , що сумку викрав із приміщення міліції і написав , в зв'язку з цим , явку з повинною . Заперечує його твердження про те , що сумку йому дав він , ОСОБА_4 ,

Свої покази ОСОБА_4  підтвердив на ставці віч-на-віч з ОСОБА_1 (т.2 а.с.36 ).

А тому суд прийшов до вірного висновку про безпідставність тверджень ОСОБА_1 про те , що він не викрадав майна потерпілої ОСОБА_2, а сумку йому дав ОСОБА_4 , критично їх оцінив , як такі , що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так , із протоколу добровільної видачі від 18.11.2005 року , який був складений в присутності понятих , що спростовує твердження засудженого , вбачається , що ОСОБА_1 добровільно видав працівникам міліції жіночу сумочку , пояснивши , що він її викрав ( т.2 а.с. 11 ) , про обставини викрадення сумки виклав у своїй явці з повинною ( т.2 а.с. 10).

Колегія суддів вважає , що пояснення ОСОБА_1 в ході досудового слідства були отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства . Даних , які б свідчили про застосування слідчим до засудженого недозволених методів слідства , що могло потягнути самообмову або обмову , у справі не встановлено . Його твердження про це є надуманими , непереконливими . Крім того , прокуратурою м . Тернополя в порядку ст. 97 КПК проводилась перевірка по факту застосування працівниками міліції щодо ОСОБА_1 недозволених методів слідства , який свого підтвердження не знайшов , про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи (т.2 а.с. 164 ).

Як вбачається з матеріалів справи , вина ОСОБА_1 у викраденні майна потерпілого ОСОБА_3   доводиться показаннями потерпілого (т.1 а.с. 10), протоколом виявлення та вилучення від 03.05.2006 року у засудженого на залізничному вокзалі сумки з речами та грішми в сумі 600 грн. ( т.1 а.с. 5-7 ) , показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Будучи допитаним в якості підозрюваного ( т.1 а.с. 33-36 ) та обвинуваченого ( т.1 а.с. 110-112 ) , після роз'яснення йому прав , повністю визнав свою вину у вчиненні крадіжки сумки на залізничному вокзалі.

Свої показання підтвердив при відтворенні обстановки і обставин події , про що свідчить протокол від 03.05.2006 року (т.1 а.с. 37-40 ).

Таким чином , судом першої інстанції вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України .

Безпідставним є твердження засудженого ОСОБА_1 про порушення в ході досудового слідства його права на захист , оскільки , як вбачається з матеріалів справи , йому , як підозрюваному та обвинуваченому роз'яснювались його права та обов'язки , в тому числі, право мати захисника ,

від послуг якого на даному етапі слідства він відмовився ( т.1 а.с. 31 , 99 , 105 , т.2 а.с.20 ). Після того , як ОСОБА_1 виявив бажання мати захисника , він ним був забезпечений (т.2 а.с. 78 ) .

Колегією суддів при перевірці справи не встановлено істотних порушень вимог КПК , які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_1.  Висновки суду грунтуються на доказах , встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання .

Покарання засудженому Свідзінському призначено судом у відповідності з вимогами СТ.65 КК , з врахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів , особи засудженого , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та пом'якшуючих вину обставин . Оскільки ОСОБА_1 вчинені злочини під час випробувального терміну , то судом вірно призначено йому покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст.71 КК України .

Таким чином , колегія суддів не вбачає будь-яких передбачених ст.398 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку .

На підставі наведеного , керуючись ст.356 , 365 , 366 КПК України , колегія суддів , -

УХВАЛИЛА :

Апеляцію засудженого  ОСОБА_1  залишити без задоволення , а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року , щодо нього -   без зміни .