Справа № 22 Ц- 2764/2006р.Головуючий у 1 інстанції Купріянко C.I.

Категорія 09Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2006 року                                                                                                    м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого:              Суханової Є.М.

суддів:                        Яворського М.А., Данілова О.М.

при секретарі              Якимець Ю.В..

розглянувши в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,  3-а особа ГБК "Позняки-2" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-а особа ГБК "Позняки -2" про знесення самочинного будівництва,

встановила:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про стягнення в солідарному порядку витрат понесених нею на придбання будівельних матеріалів, будівництво гаражних боксів в ГБК „Позняки-2", посилаючись при цьому на те, що між нею та відповідачами був укладений усний договір доручення, згідно якого вона погодилася побудувати відповідачам гаражні бокси  НОМЕР_1 в ГБК „Позняки-2", а останні зобов'язалися відшкодувати їй понесенні нею витрати. Однак коли вона побудувала гаражні бокси відповідачі в добровільному порядку відмовилися відшкодовувати понесенні нею витрати, тому просила в судовому порядку стягнути з відповідачів солідарно на її користь 32500 грн. матеріальних витрат та 15000 грн. витрат пов'язаної з відшкодування моральної шкоди та 325 грн. судових витрат.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 ОСОБА_3 подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та просили суд відповідно до ст. 376 ч. 1 та ч. 4 ЦК України постановити рішення про знесення самовільно збудованих  ОСОБА_1 гаражних боксів на території, яка згідно загальних зборів членів ГБК„Позняки-2" виділена для них .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, та постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно щ користь ОСОБА_1   І3622 грн. як вартість безпідставно набутого майна ( гаражних боксів) та 136 грн., а всього 13758 грн. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено. Відмовлено також і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3  до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованих гаражних боксів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2006 року та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Свої доводи обґрунтовує тим, що суд допустив порушення вимог процесуального та матеріального законодавства, а також тому що рішення суду не відповідають обставинам справи.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає; що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з таких підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 з усної згоди відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за власні кошти побудовано два гаражні бокси за НОМЕР_1 , без даху, які знаходяться в АДРЕСА_1

2.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, стягуючи із відповідачів на користь позивачки 13622 грн. та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з наданих позивачкою письмових доказів , зокрема копії рахунків-фактур та квитанцій про оплату за будівельні матеріали (а. с. 12-33); виписки із рішення правління про прийняття ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в члени ГБК "Позняки-2" та виділення їм земельних ділянок під будівництво індивідуальних гаражних боксів ( а.с. 39); копії договору підряду на п'ять гаражів за НОМЕР_1 в ГБК "Позняки-2" укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_4  від 22 квітня 2004 року які підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 47-48); акту прийому - передачі виконаних робіт від 27 вересня 2004 року (а.с. 160). Таким чином суд першої інстанції вважав, що позивачка по справі самовільно без згоди відповідачів провела будівництво гаражних боксів відповідачів, і виходячи з того, що знесення зазначених гаражів на даний час не можливе без шкоди для сусідніх гаражів, і тому суд застосовуючи вимоги ст. 1212 ЦК України вважав, що відповідачами дане майно набуте без достатньої правової підстави стягнув із відповідачів на користь позивачки вище вказану суму коштів як вартість матеріалів витрачених на будівництво даних гаражів.

Колегія суддів вважає що висновки суду не повністю відповідають зібраним по справі доказам тому безспірно погодитися із даним рішенням суду не може.

Так відповідно до вимог ст.. 213 ЩТК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції між позивачкою та відповідачами по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 була досягнута домовленість щодо виконання позивачкою робіт по будівництву гаражних боксів НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 членами якого сторони по справі є згідно рішення правління ГБК „Позняки-2" від 11 вересня 2003 року ( а.с. 39).

Факт досягнення між позивачкою та відповідачами згоди на будівництво нею гаражних боксів за власний рахунок з подальшим відшкодування понесених витрат^; , в судовому засіданні підтвердили свідки по справі : ОСОБА_5 (а.с. 187), ОСОБА_4 (а.с. 188).

Той факт, що відповідачі не заперечували щодо виконання позивачкою робіт по будівництву їх гаражних боксів в судовому засіданні підтвердив також і представник третьої особи - ГБК „Позняки-2" ОСОБА_6, (а.с. 190). Зазначений свідок та свідок ОСОБА_4  підтвердили в судовому засіданні факт присутності  ОСОБА_2 біля вказаного будівництва та на протязі самого будівництва.

З матеріалів справи та пояснень представника 3-ї особи ОСОБА_6 ( а.с. 190 зв. б.) вбачається, що фактично між сторонами ( позивачкою та відповідачами) виник спір щодо вказаних гаражних боксів, уже після закінчення будівництва даних гаражних боксів, та відмови відповідачів повернути позивачці понесені витрати.

Зазначений факт підтверджується :

-   актом прийняття передачі виконаних робіт згідно договору підряду на капітальне

будівництво (а.с. 160) між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 із якого вбачається що станом на 27

вересня 2004 року гаражні бокси в тому числі і ті які належать відповідачам на даний час

були побудовані згідно домовленості до даху.

· заявою позивачки ОСОБА_1 до голови правління ГБК „Позняки-2" датованою 25 березня 2005 року згідно якої вони просила правління ГБК не оформляти відповідачам на відповідачів зазначених гаражів (а.с. 35).

· заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 голові правління ГБК „Позняки-2" від 07 квітня 2005 року щодо будівництва позивачкою гаражів без їх згоди, (ах. 37)

Намагаючи спростувати укладення угоди між позивачкою та відповідачами, останні подали документальні докази, зокрема договір підряду НОМЕР_2(а.с. 68) між відповідачами та ПМП „СК-Баскет" щодо будівництва гаражів, із якого вбачається, що даний договір був укладений фактично після виконання позивачкою робіт по будівництву гаражних боксів відповідачів. Зазначений договір фактично відповідачами не виконувався, оскільки кошти згідно п.2.1 даного договору у розмірі 50% від вартості підлягало перерахувати у вигляді авансу. Не виконали відповідачі і умови договору на виконання проектних робіт від 01 березня 2004 року, що підтверджується листом директора ДПВП „Вінницярибпроект" НОМЕР_3.

Не може погодитися колегія суддів і з висновком суду першої інстанції що зазначеній гаражні бокси НОМЕР_1  в ГБК „Позняки-2" побудовані позивачкою для відповідачів самочинно, оскільки Статутом ГБК „Позняки-2" не передбачено отримання відповідних дозволів чи затвердження проектів індивідуальних гаражів для використання їх за призначенням визначеним п. ПІ .2 Статуту ГБК.

Таким чином аналізуючи зібрані по справі докази надані сторонами та дослідження судом першої інстанції з врахуванням вимог ст. 59 ЦПК України, колегія суддів вважає, що між сторонами фактично було досягнуто домовленість щодо пошуку позивачкою виконавця робіт по будівництву гаражів, фінансування даних робіт, тобто між позивачкою та відповідачкою був укладений договір доручення, що визначено ст.. 1000 ЦК України.

Для виконання даних відповідачами доручень позивачкою у порядку визначеному ст. 837 ЦК України 27 квітня 2004 року був укладений договір підряду на капітальне будівництво гаражних боксів (а.с. 45-48) в тому числі двох гаражів НОМЕР_1, які виділені відповідачам.

Оскільки сторони відмовилися від призначення експертизи щодо визначення вартості вказаних робіт відповідною експертною установою, тому колегія суддів при визначенні розміру витрат виходить із документальних підтверджень, які є допустимими та наданні сторонами.

На виконання доручень відповідачів позивачкою були витрачені кошти на будівництво зазначених гаражних боксів в розмірі 19000 грн. за гаражний бокс ОСОБА_2 та 13500 грн. за ОСОБА_3.

Зазначені витрати позивачки підтверджуються відповідними рахунками - фактурами на придбання будівельних матеріалів та квитанціями про їх оплату (а.с. 12-33), актом-прийому передачі виконаних робіт по будівництву гаражних боксів (а.с. 160) та калькуляцією затрат на будівництво гаражів НОМЕР_1(а.с. 142-156), квитанціями про сплату пайових та вступних внесків (а.с. 168).

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Оскільки відповідачі відмовилися. оплачувати понесенні позивачкою коштів в добровільному порядку, а відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні бути виконання належним чином відповідно до умов договору, тому зазначені витрати повинні бути стягнути з відповідачів в судовому порядку.

Одночасно з цим колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволення, оскільки сторонами при укладенні домовленостей по виконанню доручення по будівництву гаражних боксів дана відповідальність відповідачів не погоджувалася та її розмір сторонами не визначався, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідачі не представили суду доказів того що вказані гаражній бокси побудовані на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети, навпаки даний факт підтвердив голова правління ГБК „Позняки-2" та рішення правління ГБК „Позняки-2" від 11 вересня 2003 року ( а.с. 39). Не надано відповідачами доказів того що для будівництва індивідуальних гаражів в ГБК необхідно проект на його будівництво, оскільки даний факт спростовується Статутом ГБК. Де не передбачено відповідних проектів на гаражі. Не надано відповідачами доказів того, що гаражні бокси, побудовані позивачкою для відповідачів з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Таким чином колегія суддів вважає, за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів змінити збільшивши його розмір до 32500 грн., а також виходячи з цього і розмір понесених позивачкою судових витрат до 325 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313,314, 316 ЦПК України, ст. 526, 837, 100, 1002 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково..

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2006 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2   19000 грн., з ОСОБА_3     13500 грн. на користь ОСОБА_1,   всього 32500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2   190 грн., з ОСОБА_3    135 грн. на відшкодування понесених судових витрат, всього 325 грн.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області _; від 27 червня 2006 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.