Справа №22Ц-2645/2006 р. Категорія 1, 19, 20

Головуючий у 1 інстанції Карпович;В.Д. Доповідач у 2 інстанції Яворськии М.А.

УХВАЛА 

іменем України

05 жовтня 2006 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого        Суханової Є.М.

суддів                      Яворського М,А., Мережко М.В.

при секретарі     Якимець ЮВ.  розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_2  звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1  та просила стягнути з останнього на її користь 5292 грн. 85 коп. на відшкодування матеріальної та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, 14 вересня 2003 року біля 21 год. 45 хв. на авто дорозі Яготин - Згурівка сталася дорожньо - транспортна пригода під час якої відповідач по справі керуючи автомобілем ЗІЛ-ММЗ ДНЗ НОМЕР_1 здійснив наїзд на її сина ОСОБА_3  який їхав на велосипеді, внаслідок чого її син загинув на місці ДТП. В подальшому нею були понесені матеріальні витрати та загибеллю сина завдано моральної шкоди. Які вона просила стягнути з відповідача.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року позов ОСОБА_2  задоволено частково та постановлено стягнути з відповідача по справі ОСОБА_1  на користь позивачки 4094 грн. 85 коп. на відшкодування матеріальної та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 14094 грн. 85 коп.

Не погоджуючись із даним рішенням суду  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог та відмовити позивачці у задоволенні позову, посилаючись при цьому нате, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема на його думку суд першої інстанції не врахував роз'яснення п.2 Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6 в якому зазначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, то залежно від ступеня провини потерпілого у відшкодуванню шкоди, може бути відмовлено".

Заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з'явилися на розгляд справи, дослідивши матеріали цивільної справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:.

Відповідно до вимог п.4 ч. Гст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка по справі   ОСОБА_2 зверталася до суду із позовними вимогами в порядку визначеному ст.ст. 1172, 1187 ч.1 ЦК України та просила стягнути матеріальну та моральну шкоду з відповідача по справі  ОСОБА_1  посилаючись при цьому на те, що саме він керував автомобілем ЗІЛ-ММЗ д.н.з. НОМЕР_2, яким і було завдано смертельних травм її сину.

Задовольняючи частково позовні вимоги  ОСОБА_2  суд виходив із вимог ст.. 1,187 ЦК України та стягнув вказані кошти із ОСОБА_1.

З вказаним рішення суду погодитися повністю не можна виходячи з наступного.

Так відповідно до вимог ч.2 ст\ .1187! ЦК України шкода, завдана, джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи даний спір суд першої інстанції належним чином не перевірив хто є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ЗІЛ-ММЗ д.н.з. НОМЕР_2, яким було завдано смертельних травм сину позивачки.

Як вбачається з пояснень апелянта в судовому засіданні під час апеляційного розгляду зазначений автомобіль на час вчинення ДТП йому не належав, а був у власності гр.. ОСОБА_4, прож. м. Кіровоград, у якого він ( відповідач) працював по трудовому договору.

Зазначених обставин суд першої інстанції не з'ясовував та не дав їм відповідної правової оцінки та не притягнув власника джерела підвищеної небезпеки до участі в справі.

Не перевірив суд першої інстанції на якій правовій підставі відповідач керував даним транспортним засобом та чи є він належним відповідачем по справі, а також чи не перебував він у трудових відносинах з власником джерела підвищеної небезпеки і чи був він час ДТП володільцем даного транспортного засобу та чи повинен він нести відповідальність за шкоди спричинену даним джерелом підвищеної небезпеки на підставі ст. 1167 ч.2 п. 1 ЦК України.

За таких обставин коли суд першої інстанції не притягнув до участі всіх осіб на права та обов'язки яких впливає вирішення даного спору, а суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати дані питання під час апеляційного розгляду, тому рішення в даній справі підлягає скасуванню та направленню на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити частково,

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.-

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.